Вирок № 63122445, 02.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/15657/16-к

Провадження №1-кп/127/1153/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Соловйова О.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2016 р. за № 22016020000000023, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця к/п Діда-Кана Уйчинського району Наманганської області Узбецької РСР, громадянина України, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Вовчурки Городецького району Львівської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_3, перебуваючи в м. Вінниці, в період часу з 19.05.2016 р., діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з громадянином України ОСОБА_4, організував та впровадив злочинний план, охоплений спільним злочинним умислом, з конкретним розподілом функцій, за яким кожен співучасник виконував певну роль, яка передбачала досягнення єдиної злочинної мети - організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Відповідно до умов злочинного задуму ОСОБА_3 здійснював пошук осіб, які мали бажання потрапити до країн Євросоюзу, але не мали можливостей законного перетину державного кордону України, відвозив їх з м. Вінниці до м. Львова, де передавав ОСОБА_4 або координував їх дії для зустрічі з ОСОБА_4

ОСОБА_4 відповідно до розподілених функцій доставляв підшуканих ОСОБА_3 для незаконного переправлення через державний кордон України осіб з м. Львова до району державного кордону України, надавав їм консультації та вказівки щодо маршруту переходу державного кордону України поза пунктом пропуску та подальшого їх перевезення територією країн Євросоюзу. Окрім того, у обов'язки ОСОБА_4 входило отримання оплати від осіб за організацію незаконного переправлення через державний кордон України, яка розподілялась в подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зокрема, ОСОБА_3 відповідно до розподілених функцій, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи у м. Вінниці в період часу з 17 по 19 травня 2016 року, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян Російської Федерації ОСОБА_6, не встановленої в судовому засіданні особи, ОСОБА_7 та її доньки ОСОБА_8, узгодив з ОСОБА_4 час, місце їх зустрічі в м. Львові, умови оплати та координував їх дії до безпосередньої зустрічі 19.05.2016 р. з ОСОБА_4

19.05.2016 р. біля 00.30 год., перебуваючи у м. Львові, відповідно до домовленостей з ОСОБА_3 та з метою виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_9 на автомобілі марки «Сузукі», д.н. НОМЕР_1, зустрів ОСОБА_6, не встановлену в судовому засіданні особу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після чого вирушив у напрямку пункту пропуску «Смільниця - Кросценко». В дорозі ОСОБА_4, виконуючи свою частину злочинного задуму, з використанням карти GPS-навігатора, встановленого на особистому телефоні ОСОБА_6 та не встановленої в судовому засіданні особи, надав вказівки та поради вказаним особам про подальший маршрут їх руху в обхід пункту пропуску «Смільниця - Кросценко» до с. Кросценко Республіки Польща, де ОСОБА_4 мав їх зустріти на автомобілі марки «Ауді» та відвезти до м. Варшави Республіки Польща.

19.05.2016 р. біля 03.00 год. ОСОБА_4, рухаючись в напрямку пункту пропуску «Смільниця - Кросценко», приблизно на околиці с. Смільниця звернув з траси на ґрунтову дорогу, яка веде до лісу в напрямку прикордонного знаку 410 державного кордону України. Під'їхавши до лісу, ОСОБА_4 повідомив усім пасажирам про необхідність здійснення розрахунку в розмірі по 400 доларів США з кожної особи за організацію їх переправлення через державний кордон України та незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску за означеним ним маршрутом відповідно до наданих раніше вказівок.

По завершенню усіх запланованих дій, направлених на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 був затриманий прикордонним нарядом ВПС «Смільниця» Мостиського прикордонного загону. Відразу після цього також були затримані громадяни Російської Федерації ОСОБА_6, ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_8 Не встановленій в судовому засіданні особі вдалось втекти з місяця події.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_10 обвинувачуються в тому, що початку травня 2016 року ОСОБА_3, перебуваючи в м. Вінниці, досяг домовленості з громадянами Російської Федерації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про організацію їх переправлення через державний кордон України за 400 доларів США з кожного і 450 євро з кожного - за перевезення після перетину кордону з прикордонної зони до м. Варшави, та узгодив вказані умови з ОСОБА_4

На виконання спільного злочинного плану 03.05.2016 р. біля 18.00 год. ОСОБА_3 на автомобілі марки «Деу», д.н. НОМЕР_2, перевіз ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з місця їх тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 до м. Львова, де за попередньою домовленістю, приблизно опівночі 04.05.2016 р. зустрівся з ОСОБА_4 та передав йому вказаних осіб.

В подальшому ОСОБА_4, виконуючи свою частину злочинного плану, на автомобілі марки «Сузукі», д.н. НОМЕР_1, повіз ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у напрямку пункту пропуску «Смільниця - Кросценко» (територія урочища Смільниця Старосамбірського району Львівської області). В дорозі ОСОБА_4, з використанням карти GPS-навігатора, встановленого на особистому телефоні ОСОБА_11, надав вказівки та поради ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про подальший маршрут до с. Кросценко Республіки Польща в обхід пункту пропуску «Смільниця - Кросценко», де ОСОБА_4 мав їх зустріти на автомобілі марки «Нісан» зеленого кольору та відвезти їх до м. Варшави Республіки Польща.

04.05.2016 р. біля 02.00 год. ОСОБА_4, рухаючись в напрямку пункту пропуску «Смільниця - Кросценко», перебуваючи приблизно за три кілометри до лінії державного кордону, дотримуючись елементів конспірації, віддав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказівку терміново виходити з автомобіля та відповідно до наданих раніше вказівок перетнути державний кордон України за означеним ним маршрутом.

Однак, пройшовши відповідно до вказаного ОСОБА_4 маршруту в напрямку с. Кросценко Республіки Польща після незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не потрапили до вказаного населеного пункту, оскільки зранку 05.05.2016 р. були затримані співробітниками Прикордонної Варти Республіки Польща на території Республіки Польща на напрямку прикордонного знаку 402-408 на відстані біля 1,5 км від лінії українсько-польського кордону.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, від дачі показань відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. В подальшому обвинувачений повідомив суду, що він нічого не вчиняв і нікуди не їздив. Із ОСОБА_15 він знайомий не був, познайомився з ним на ринку «Урожай» в м. Вінниці. До Вінниці він переїхав у 2014 році після анексії Криму. В Миронівці він займався переробкою деревини. З ОСОБА_4 він познайомився у зв'язку тим, що останній приганяв йому машину на польській реєстрації. Усі зустрічі у Львові з ОСОБА_4 були пов'язані з автомобілями. По телефону з ОСОБА_4 щодо перетину кордону він не спілкувався.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, від дачі показань відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. В подальшому обвинувачений повідомив суду, що він підробляв наданням послуг з перевезення пасажирів. До нього звернувся ОСОБА_36 і по телефону попросив, щоб він завіз його в обумовлене місце. Він приїхав на місце зустрічі, забрав ОСОБА_36 з жінкою та дитиною, а потім забрав іншого чоловіка. В подальшому він їхав у напрямку, в якому зазначав ОСОБА_36 і зупинився в місці, на яке вказав ОСОБА_36. Коли вони вийшли з автомобіля, він почав рух, але був затриманий. Він не пам'ятає, скільки разів він їздив у Польщу в травні 2016 року.

Він знайомий з ОСОБА_3, той просив його пригнати автомобіль з Польщі.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про факт порушення державного кордону 05.05.2016 р.: від чергової служби надійшло повідомлення і він доповів про це керівництву, після чого було перекрито кордон у даному напрямку. Він особисто здійснив моніторинг державного кордону, однак ознак порушення кордону не виявив. Оперативна служба повідомила, що виявлено одиничний слід, порушення відбулося зі сторони України до Польщі. Польща видала громадянина РФ в порядку реадмісії того ж дня або наступного після порушення державного кордону. При видачі особи складався протокол прикордонно-представницької зустрічі, яка проводилася в рамках реадмісії, та акт прийому-передачі особи із зазначенням усіх особистих речей, які були виявлені у особи. Він особисто задавав декілька питань затриманій особі, у т.ч. чи порушувався кордон та скількома особами, але відповіді не отримав. Про те, що особа є громадянином РФ, повідомила польська сторона. Хто підписував акт, не пам'ятає. Чи передавали особу співробітникам СБУ, не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що 05.05.2016 р. надійшла інформація про затримання польською стороною 2-х громадян РФ. Точно не пам'ятає, але зазвичай інформація надходить у телефонному режимі від чергових. Один із затриманих мав прізвище ОСОБА_15. Одна особа виявилась громадянином Австрії і він здійснював допомогу в незаконному перетині кордону ОСОБА_15. Пізніше з'ясувалося, що дана особа має 2 паспорта, як Австрії, так і РФ. Польська сторона не передала вказану особу, оскільки він є громадянином ЄС, в ході його допиту вони встановили, що він прибув для того, щоб допомогти ОСОБА_15 потрапити до Австрії. В таких випадках завжди відбувається перевірка державного кордону та контрольно-слідової смуги. Безпосередньо ознак порушення кордону виявлено не було, оскільки в напрямку руху порушника, не було необхідного контролю.

Він спілкувався з ОСОБА_15, який пояснив, що досить тривалий час знаходився у прикордонній смузі, бачив прикордонні загони української служби та переховувався від них у кущах. Він повідомив, що безпосередньо кордон він перетнув самостійно. Більш детально його допитували оперативники. При передачі ОСОБА_15 українській стороні були присутні він та експерт. Складався протокол прикордонно-представницької зустрічі та акт прийому-передачі особи.

Польська сторона повідомила, що при відпрацюванні зворотного сліду службовою собакою, слід дійшов до лінії державного кордону, особа мала з собою українські кошти та повідомив, що він прямував з України. Одяг особи був забруднений у болото, що свідчило про те, що він тривалий час перебував у лісі. Після складення усіх документів, особу було направлено до Старосабівського районного суду. Рішенням суду було накладено адміністративний арешт.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що йому було поставлено завдання контролю прикордонної смуги. Він виявив сліди, а також пролаз в загороджувальному паркані з України в бік Польщі. Слід був на контрольно-слідовій смузі. КСС- це спахана трактором земля, на якій чітко видно відбитки слідів. Наказ перевірити ділянку він отримав від старшого зміни. У зв'язку з специфікою місцевості у даному напрямку, можливо рухались 2 особи.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що у травні 2016 р. він працював ст. о/у слідчих розшукових дій на Мостицькому прикордонному загоні, це кордон з Польщею. В травні відбулося затримання громадян РФ. ОСОБА_4 він бачив на затриманні - той був водієм одного з транспортних засобів, які перевозили громадян РФ. В них була оперативна інформація про можливе нелегальне переміщення емігрантів через їх проміжок кордону, попередньо повідомили на якому транспортному засобі. У зв'язку з цим він виїхав на місце, близько 3 год. ночі він помітив автомобіль «Сузукі» синього кольору, почав непомітно його переслідувати, повідомив інших оперативних працівників про стеження. Даний автомобіль під'їхав неподалік кордону, з автомобілю вийшов водій (ОСОБА_4) та пасажири: жінка з дитиною та чоловік, які почали тікати до лісу. Він з колегами двома машинами заблокували виїзд та затримали ОСОБА_4. Представники прикордонної служби затримали осіб, які тікали до лісу, після чого їх направили до відділу прикордонної служби для з'ясування обставин. Оперативну інформацію він отримав від ОСОБА_21. На затриманні він був з ОСОБА_22 на різних машинах. ОСОБА_4 намагався виїхати, тому вони заблокували йому виїзд. В цей час дільничні інспектори виводили з лісу осіб, які тікали до лісу.

Він особисто спілкувався з ОСОБА_4, який пояснив, що підвозив людей до кордону, за що вони заплатили йому гроші. Прізвищ іноземців не пам'ятає. Чоловік був громадянином Туреччини, а жінка з дитиною - Австрії. Ще був чоловік, якого не встигли затримати - він втік, про цей факт повідомили працівники прикордонної служби. На момент затримання під'їхали працівники оперативної служби прикордонного загону та працівники СБУ, які безпосередньо проводили ОМП та фіксували все. Після допиту, на наступний день іноземців передали в Старосамбірський суд, а ОСОБА_4 забрали працівники СБУ.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2016 р. він працював водієм оперативно-розшукового відділення відділу прикордонної служби. В той час було затримано громадян. В залі с/з присутній водій автомобіля «Сузукі» синього кольору, якого він затримував. Його начальником - ОСОБА_21 - було надано інформацію про можливе порушення кордону, тому він в телефонному режимі дав вказівку патрулювати дорогу. Вказівку отримав приблизно за 3 години до затримання. Він мав у разі появи підозрілих автомобілів перевіряти документи. Прикордонна смуга - це ділянка, яка прилягає до кордону, але не включає у себе населенні пункти та місця відпочинку. Для перебування у цій ділянці особа має мати документ, що посвідчує особу. Затримання водія автомобіля «Сузукі» відбулося близько 3 год. ночі, коли той виїжджав, він з ОСОБА_20 заблокували йому виїзд, перевірили його документи. В цей момент їм поступила вказівка ОСОБА_21 затримати особу, оскільки той здійснив висадку емігрантів. Він особисто висадки не бачив. При затриманні він забрав у водія ключі, мобільний телефон та документи, більше він із затриманим не спілкувався.

Крім них на місці ще були співробітники СБУ. Пізніше з лісу вивели жінку з дитиною та чоловіка, як повідомили пізніше, ще один чоловік втік. Він був задіяний до пошуків особи, яка вдалася до втечі. Він з групою іноземців не спілкувався, з ними працювали працівники СБУ. Прізвищ іноземців я не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що у травні 2016 р. затримувався громадянин України та 3 іноземці (чоловік, жінка та дитина). Він керував діями прикордонників. Вони отримали оперативну інформацію про можливий незаконний перетин кордону. Було задіяно ряд осіб для перекриття: ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_37 та ОСОБА_38. ОСОБА_22 і ОСОБА_20 була надана вказівка спостерігати за транспортними засобами, а іншим - ведення спостереження за місцевістю. Надійшла інформація про транспортний засіб, вказали, що це має бути «Сузукі». Він приїхав на місце затримання після доповіді ОСОБА_20. На місці було 3 особи кавказької зовнішності, на місці затримання він з ними не спілкувався. З водієм «Сузукі» він не спілкувався, але знав його, оскільки у грудні 2015 р. його затримувала польська сторона, після чого вони мали бесіду. Скільки всього було осіб на затриманні повідомити не може, були представники СБУ.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що він був запрошений в якості понятого під час проведення огляду предметів, які на час його приходу вже знаходились у кабінеті на столі. Він також їздив на затримання, але деталі не пам'ятає.

Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснили, що вони знайомі з ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що разом працювали на підприємстві в Київській області з переробки деревини. Після паски в 2016 році ОСОБА_3 був на роботі, нікуди не відлучався, але на роботу вони їхали окремо один від одного.

Судом відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України було досліджено й інші докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

-звукозапис допиту слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області свідка ОСОБА_11 від 17.05.2016 р.;

-звукозапис допиту слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області свідка ОСОБА_7 від 20.05.2016 р.;

-звукозапис допиту слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області свідка ОСОБА_6 від 20.05.2016 р.;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.05.2016 р., згідно з яким зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_4 в період часу з 30.04.2016 р. по 08.05.2016 р.;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.05.2016 р., відповідно до якого зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_3 в період часу з 30.04.2016 р. по 08.05.2016 р.;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 р., згідно з яким зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_4 в період часу з 30.04.2016 р. по 08.05.2016 р.;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 р., відповідно до якого зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_3 в період часу з 30.04.2016 р. по 08.05.2016 р.;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 р., згідно з яким 03.05.2016 р. та 04.05.2016 р. було проведено візуальне спостереження за ОСОБА_3, в ході якого встановлено, що останній о 23.55 год. під'їхав на автомобілі марки «Деу», д.н. НОМЕР_2, до будинку АДРЕСА_4; о 00.30 год. до ОСОБА_3 на автомобілі марки «Сузукі», д.н. НОМЕР_1, під'їхав ОСОБА_4, який впродовж 15 хв. вів розмову з ОСОБА_3; о 00.45 год. з автомобіля марки «Деу» вийшли дві особи чоловічої статі, які пересіли на задні сидіння автомобіля марки «Сузукі», після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, сівши до керованих ними автомобілів, роз'їхались;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 р., згідно з яким 03.05.2016 р. та 04.05.2016 р. було проведено візуальне спостереження за ОСОБА_4, в якому зафіксовано аналогічні відомості, що і в протоколі візуального спостереження за ОСОБА_3;

-копії матеріалів адміністративного провадження відносно громадянина РФ ОСОБА_11;

-копії протоколу прикордонно-представницької зустрічі та акту прийому-передачі, складені в ході реадмісії ОСОБА_11;

-копію рапорту «Про результати несення служби зміною прикордонних нарядів з 4 по 5 травня 2016 року»;

-протокол огляду від 13.05.2016 р., відповідно до якого ОСОБА_11 показав, де особа на ім'я ОСОБА_4 висадила його з іншою особою, напрямок їх руху до річки з метою перетину державного кордону;

-витяги щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_12;

-протокол огляду від 19.05.2016 р., згідно з яким на околиці с. Смільниця оглянуто автомобіль марки «Сузукі» під керуванням ОСОБА_27, після затримання якого на відстані 50-60 м були затримані з особистими речами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, одна особа втекла з місця події у невідомому напрямку;

-протокол огляду від 23.05.2016 р., відповідно до якого оглянуто вилучені у ОСОБА_4 мобільний телефон, зафіксовано контакти з телефонної книги та збережені в телефоні виклики та повідомлення;

-копії протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, постанови відносно ОСОБА_7, ОСОБА_6;

-протокол огляду від 25.05.2016 р., згідно з яким оглянуто мобільний телефон ОСОБА_28, зафіксовано контакти з телефонної книги та зображення карти;

-протокол обшуку від 26.05.2016 р., відповідно до якого обшук проведено у помешканні за адресою: АДРЕСА_5, в ході якого виявлено мобільний телефон, банківські картки, 1900 доларів США;

-протокол огляду автомобіля марки «Деу», д.н. НОМЕР_2, згідно з яким описано його зовнішній вигляд, стан салону;

-протокол огляду від 28.05.2016 р., відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_3 марки «Самсунг», зафіксовано контакти з його телефонної книги, журнал викликів та збережені в телефоні повідомлення;

-протокол огляду від 28.05.2016 р., відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_3 марки «Нокія», зафіксовано контакти з його телефонної книги, журнал викликів та збережені в телефоні повідомлення;

-відомості про телефонні з'єднання ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

-копії документів про відкриття та обслуговування банківських рахунків та рух коштів по них на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,

-протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 17.06.2016 р., згідно з яким проведено візуальне спостереження за ОСОБА_4, в ході якого виявлено, що о 23.45 год. останній під'їхав до будинку АДРЕСА_6, о 00.02 год. ОСОБА_4 вийшов із зазначеного будинку, сів до автомобіля марки «Сузукі», д.н. НОМЕР_1, приїхав на кут просп. Чорновола та вул. Куліша, впродовж 10-ти хвилин розмовляв по мобільному телефону, після чого до нього підійшов чоловік та жінка з дитиною, які сіли до керованого ОСОБА_4 автомобіля, в подальшому вказані особи з ОСОБА_4 під'їхали до готелю «Вояж» по вул. Замарстинівській в м. Львові, де ОСОБА_4 впродовж 5-ти хвилин розмовляв по мобільному телефону, після чого до нього підійшов чоловік, який сів до автомобіля, в подальшому ОСОБА_4 заїхав із зазначеними особами о 01.16 год. до с. Чернятин Городоцького району Львівської області.

Аналізуючи показання обвинувачених, свідків, досліджені згідно з клопотаннями сторін кримінального провадження докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 06.05.2016 р. заступником начальника відділу прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_17 складено протокол про адміністративне затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_11 При цьому з наданих стороною обвинувачення копій матеріалів випливає, що 05.05.2016 р. було складено протокол прикордонної зустрічі, яка відбулась 05.05.2016 р., в ході якої польська сторона повідомила про затримання двох громадян Російської Федерації, які могли здійснити незаконний перетин кордону України до Республіки Польща. З вказаного протоколу також слідує, що в подальшому було виявлено, що перетин кордону здійснено лише однією особою (виявлено сліди однієї особи), інший громадянин прибув до м. Кросценко з Австрії та його завданням було допомогти знайомому дістатись Австрії.

06.05.2016 р. було складено протокол прикордонно-представницької зустрічі, відповідно до якого вирішувалось питання приймання-передачі одного громадянина Російської Федерації, затриманого 05.05.2016 р. представниками ПВРП в Кросценко за незаконний перетин кордону України в РП. Згідно з актом прийому-передачі від 06.05.2016 р. вказаною особою є ОСОБА_11

З матеріалів за результатами несення служби зміною прикордонних нарядів з 4 по 5 травня 2016 роки випливає, що в ході проведених зустрічей виявлено маршрут та місце перетину ОСОБА_11 державного кордону України.

За даним фактом 06.05.2016 р. заступником начальника прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_17 стосовно ОСОБА_11 складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2041 КУпАП. За результатами розгляду адміністративного матеріалу 06.06.2016 р. Старосамбірським районним судом Львівської області винесено постанову, згідно з якою ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2041 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді 7 діб адміністративного арешту.

В судовому засіданні було прослухано звукозапис допиту свідка ОСОБА_11 за участю слідчого судді. Однак, сторона захисту в судовому засіданні послалась на ту обставину, що відомості, зафіксовані під час вказаного допиту, є аналогічними до відомостей, викладених у протоколі допиту свідка під час досудового розслідування. Сторона обвинувачення із висловленими стороною захисту запереченнями погодилась і не заперечувала проти визнання вказаних показань свідка ОСОБА_11 недопустимим доказом у зв'язку з тим, що свідком фактично було зачитано протокол допиту, який до цього був оформлений слідчим. З огляду на викладене показання свідка ОСОБА_11, отримані під час допиту за участю слідчого судді, суд до уваги не приймає.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні свою причетність до вчинення інкримінованих їм злочинів заперечили. Однак суд враховує, що в ході проведення негласних слідчих дій зафіксовано телефонні розмови останніх, з яких випливає, що з 01.05.2016 р. по 04.05.2016 р. вони координували домовленості щодо здійснення ОСОБА_4 зустрічі двох осіб. Також із зазначених записів випливає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вели розмови про здійснення поповнення рахунків мобільних телефонів за допомогою кодів карток поповнення рахунку, ОСОБА_3 цікавився у ОСОБА_4, чи показав останній, яким чином користуватись картами за допомогою навігатора.

Сторона захисту в судовому засіданні посилалась на ту обставину, що вказані матеріали не можуть бути визнані допустимим доказом, оскільки стороною обвинувачення не надано суду відповідний копій ухвали слідчого судді, якими було б надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій. Разом з тим, суд враховує, що в протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії зазначено, що вказана процесуальна дія була проведена на підставі дозволу згідно з ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Вавшка В.С. № 0-1049т від 29.04.2016 р., № 0-1050т від 29.04.2016 р. у кримінальному провадженні № 22016020000000023. Суд враховує, що під час дослідження вказаних доказів сторона захисту не посилалась на недопустимість даного доказу і зазначила про це у судових дебатах. Сукупний аналіз ст. ст. 22, 26 КПК України свідчить, що сторони вільні у виборі способу реалізації їхніх процесуальних прав і обов'язків, а суд вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження. При цьому з вищевказаних правових норм не вбачається, що суд наділений повноваженнями на спонукання (зобов'язання) сторони обвинувачення або сторони захисту до вчинення певних дій процесуального характеру, в тому числі й зобов'язання надання відповідних доказів. До закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами стороною захисту відповідного клопотання про звернення до Апеляційного суду Вінницької області з відповідним запитом про надання вищевказаної копії ухвали слідчого судді або інших відомостей на підтвердження або спростування факту отримання дозволу суду на їх проведення подано не було. Зі змісту ч. 5 ст. 364 КПК України випливає, що учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Підстав для відновлення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами згідно з положеннями ч. 5 ст. 364 КПК України в судовому засіданні, судом встановлено не було.

З огляду на вищевикладене суд посилання сторони захисту на недопустимість відомостей, отриманих за результатами проведення негласної слідчої дії оцінює критично. Разом з тим, суд враховує, що інших об'єктивних даних, які б підтверджували факт причетності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до організації незаконного перетину ОСОБА_11 державного кордону України в напрямку Республіки Польща, суду надано не було. Крім того, жодного об'єктивного доказу на підтвердження факту перетину спільно із ОСОБА_11 державного кордону ОСОБА_12 стороною обвинувачення суду надано не було. Зі змісту матеріалів, оформлених за результатами прикордонно-представницької зустрічі випливає, що державний кордон незаконно пересікла лише одна особа - громадянин Російської Федерації. Даних, якими було б спростовано дані відомості суду надано не було. Допитані за клопотанням сторони обвинувачення свідки в судовому засіданні також не змогли навести переконливих доводів щодо причетності обвинувачених до інкримінованих їм злочинів.

На підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні даного злочину прокурором надано суду протокол огляду, відповідно до якого ОСОБА_11 показав, де особа на ім'я ОСОБА_4 висадила його з іншою особою, напрямок їх руху до річки з метою перетину державного кордону. Зі змісту ч. 1 ст. 237 КПК України випливає, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Разом з тим, зі змісту вказаного протоколу випливає, що жодної інформації відповідно до положень ч. 1 ст. 237 КПК України в даному документі зафіксовано не було. Натомість, на переконання суду, враховуючи положення ч. 1 ст. 240 КПК України, слідчим фактично зі свідком ОСОБА_11 проведено слідчий експеримент, в ході якого було відтворено обстановку та обставини незаконного перетину ОСОБА_11 державного кордону України. При цьому суд враховує, що жодних відомостей, які б дозволили ідентифікувати особу на ім'я ОСОБА_4 в протоколі огляду з обвинуваченими, суду надано не було.

Обвинувачений ОСОБА_3 при зверненні до суду з останнім словом повідомив про несанкціоновану спробу свідка ОСОБА_11 здійснити спілкування з ним у зв'язку з чим обвинувачений ОСОБА_3 звернувся з цього приводу на спецлінію «102». У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_3 просив відновити з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами. Разом з тим, суд враховує, що обвинуваченим не повідомлено суду, у зв'язку з чим він зробив висновок, що вказана особа є ОСОБА_11 Також суд приймає до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_3 при зверненні до суду з останнім словом не повідомлено, про які саме обставини може повідомити вищевказана особа. У зв'язку з цим суд не вважає за доцільне відновлювати з'ясування обставин справи та здійснити розгляд судового провадження відповідно до наданих сторонами кримінального провадження доказів у їх сукупності.

З витягу щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4 також не вбачається, що останній в час вчинення інкримінованого йому діяння здійснював перетин державного кордону України.

Однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 р., остаточне рішення від 17.06.2011 р. (пункт 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення в судовому засіданні поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 причетні до організації незаконного перетину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 державного кордону України в напрямку Республіки Польща, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за даним обвинуваченням відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України підлягають виправданню.

В судовому засіданні також встановлено, що 15.06.2016 р. в ході огляду місцевості на околиці с. Смільниця на другорядній ґрунтовій дорозі на відстані 20 м від траси прикордонним нарядом затримано автомобіль марки «Сузукі», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Відразу після затримання даного автомобіля на відстані орієнтовно 50-60 м були затримані з особистими речами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, одна особа втекла з місця події у невідомому напрямку. В ході проведення вказаного огляду, як слідує з відповідного протоколу, в ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «Леново», посвідчення водія на його ім'я, технічний паспорт на автомобіль, портмоне з банківськими картками та грошовими коштами. З протоколу огляду також випливає, що затриманими особами виявились ОСОБА_28, у якого було вилучено паспорт громадянина Туреччини, мобільний телефон марки «Самсунг» та флеш-накопичувач; у ОСОБА_7 - паспорт громадянина Російської Федерації, свідоцтво про народження ОСОБА_8, мобільний телефон марки «Флай».

У зв'язку з вищевказаними подіями 19.05.2016 р. ст. інспектором прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_32 оформлено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_7 В подальшому 19.05.2016 р. ст. інспектором прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_32 складено стосовно ОСОБА_7 протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП. 19.05.2016 р. Старосамбірським районним судом Львівської області за результатами розгляду адміністративного матеріалу, складеного на ОСОБА_7, винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Також з наданих стороною обвинувачення матеріалів випливає, що 19.05.2016 р. ст. інспектором прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_32 оформлено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_28 В подальшому 19.05.2016 р. ст. інспектором прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Смільниця» ОСОБА_32 складено стосовно ОСОБА_28 протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП. 19.05.2016 р. Старосамбірським районним судом Львівської області за результатами розгляду адміністративного матеріалу, складеного на ОСОБА_6, винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_28 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Стороною обвинувачення надано суду також протокол обшуку від 26.05.2016 р., відповідно до якого в помешканні ОСОБА_33 проведено обшук. Зі змісту вказаного протоколу випливає, що ОСОБА_33 було надано копію відповідної ухвали слідчого судді, однак стороною обвинувачення такої копії суду надано не було. Крім того, з протоколу обшуку випливає, що за його результатами було виявлено та вилучено ножі, які згідно з висновком проведеної криміналістичної експертизи є холодною зброєю. Разом з тим, суд враховує положення ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої розгляд кримінального провадження здійснюється стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і в межах пред'явленого обвинувачення. Незаконне поводження зі зброєю ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не інкримінується, а тому вищевказаний протокол проведення обшуку суд в даному кримінальному провадженні до уваги не приймає.

Стороною обвинувачення також надано суду протокол обшуку від 26.05.2016 р., відповідно до якого обшук проведено у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_7. Зі змісту даного протоколу випливає, що ОСОБА_3 повідомлено про проведення обшуку зі згоди власника майна. При цьому суд враховує, що відповідної письмової згоди власника майна суду надано не було. Також суду не було надано відомостей, які б свідчили про власника вищевказаного домоволодіння. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Відповідної ухвали слідчого судді суду надано не було. Таким чином, відомості, отримані в результаті проведення даної слідчої дії, підлягають визнанню недопустимими доказами у зв'язку з порушенням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на викладене суд вважає, що відомості, які містяться в протоколі огляду мобільного телефону марки «Самсунг» від 28.05.2016 р., підлягають визнанню недопустимим доказом у зв'язку з тим, що вказаний мобільний телефон у ОСОБА_3 було вилучено в ході незаконного проведення обшуку.

Разом з тим, з прослуханих в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, даних під час допиту в присутності слідчого судді, випливає, що останні дали чіткі та послідовні показання щодо обставин, за яких вони мали здійснити незаконний перетин кордону України в напрямку Республіки Польща. Вказані показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 узгоджуються із записами розмов, отриманих в результаті проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також з протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 та ОСОБА_34 Крім того, згідно з протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_34 в останнього виявлено маршрут руху, який узгоджується з маршрутом руху відповідно до схеми виникнення обстановки на ділянці впс «Смільниця».

Посилання сторони захисту на ту обставину, що огляд мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проведено слідчим, при цьому стороною обвинувачення не надано відомостей про наявність у слідчого спеціальних пізнань для цього, суд до уваги не приймає. Зокрема, зі змісту ч. 1 ст. 237 КПК України випливає, що огляд проводять слідчий, прокурор, в тому числі й речей. Підстави для залучення експерта або проведення експертизи у кримінальному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 242 КПК України, в судовому засіданні встановлені не були.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що суду не було надано для дослідження в судовому засіданні речових доказів суд до уваги не приймає. Зокрема, відповідне клопотання про їх дослідження під час з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторонами кримінального провадження не заявлялось. Саме тому відповідно до ч. 5 ст. 364 КПК України посилання сторони захисту на дану обставину є безпідставним.

Крім того, сторона захисту в судових дебатах посилалась на те, що на речові докази не накладено арешт відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства. Однак, суд враховує, що згідно з положеннями ст. ст. 84, 99, 104 КПК України результати проведених оглядів зафіксовані у відповідних протоколах. Безпідставне подальше утримання речових доказів у слідчого суд в даному випадку не оцінює, оскільки відповідні клопотання з цього приводу сторонами кримінального провадження в судовому засіданні не заявлялись.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що він фактично надавав послуги з перевезення пасажирів суд оцінює критично. Зокрема, дані показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, матеріалами проведення негласних слідчих дій, протоколом огляду вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефону, які узгоджуються між собою.

Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно з наданими стороною обвинувачення копіями матеріалів були затриманні в порядку адміністративного затримання відповідно до положень ст. 261 КУпАП. Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 262 КУпАП випливає, що адміністративне затримання провадиться органами прикордонної служби у разі, зокрема, незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України. Таким чином, суд вважає, що адміністративне затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства. Відомостей, які б свідчили про проведення з даними особами будь-яких слідчих дій під час їх адміністративного затримання суду надано не було.

Окрім наведено, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами, зокрема, Державної прикордонної служби України, а також Служби безпеки України.

Зі змісту п. 4 та 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» випливає, що підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані, зокрема, інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов'язані з службовою діяльністю посадових осіб; здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів.

Таким чином, суд приходить до переконання, що стороною захисту в судовому засіданні не було обґрунтовано незаконність здійсненої взаємодії між оперативними підрозділами Державної прикордонної служби та Служби безпеки України. Крім того, з показань ОСОБА_21 випливає, що затримання громадян Російської Федерації відбувалось на підставі отриманої оперативної інформації, яку він розголосити не може у зв'язку з тим, що остання є таємною і охороняється законом. Дані показання свідка ОСОБА_21 узгоджуються з положеннями з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та ч. 11 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Крім цього, суд враховує, що згідно з ч. 15 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою, зокрема, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. Матеріали оперативно-розшукової діяльності, оформлені оперативними підрозділами Державної прикордонної служби, не були предметом дослідження в даному кримінальному провадженні, а тому посилання на їх законність чи незаконність не може бути предметом судового дослідження. Також суд приймає до уваги, що п. 1 та 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» регламентовано, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, як приводи та підстави для початку досудового розслідування; для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що досудове розслідування було розпочато саме за повідомленням оперативного підрозділу Служби безпеки України. Об'єктивних даних, які б свідчили про порушення чинного законодавства під час проведення оперативно-розшукової діяльності суду надано не було. Крім того, суд враховує, що негласні слідчі дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також візуальне спостереження за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були проведена на підставі дозволу згідно з ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області Вавшка В.С. № 0-1049т від 29.04.2016 р., № 0-1050т від 29.04.2016 р. у кримінальному провадженні № 22016020000000023. Суд враховує, що під час дослідження вказаних доказів сторона захисту не посилалась на недопустимість даного доказу і зазначила про це у судових дебатах. Сукупний аналіз ст. ст. 22, 26 КПК України свідчить, що сторони вільні у виборі способу реалізації їхніх процесуальних прав і обов'язків, а суд вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження. При цьому з вищевказаних правових норм не вбачається, що суд наділений повноваженнями на спонукання (зобов'язання) сторони обвинувачення або сторони захисту до вчинення певних дій процесуального характеру, в тому числі й зобов'язання надання відповідних доказів. До закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами стороною захисту відповідного клопотання про звернення до Апеляційного суду Вінницької області з відповідним запитом про надання вищевказаної копії ухвали слідчого судді або інших відомостей на підтвердження або спростування факту отримання дозволу суду на їх проведення подано не було. Зі змісту ч. 5 ст. 364 КПК України випливає, що учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Підстав для відновлення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами згідно з положеннями ч. 5 ст. 364 КПК України в судовому засіданні, судом встановлено не було.

Посилання сторони захисту на незаконність отримання доказів у даному кримінальному провадженні у зв'язку з порушенням правил підслідності суд до уваги не приймає, оскільки в наданих суду матеріалах кримінального провадження наявна постанова першого заступника прокурора Вінницької області Максимюка А.С. від 28.06.2016 р., тобто після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що узгоджується з положеннями ч. 9 ст. 216 та ч. 2 ст. 218 КПК України.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні було підтверджено факт причетності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до організації незаконного переправляння ОСОБА_6, не встановленої в судовому засіданні особи, ОСОБА_7 та її доньки ОСОБА_8 через державний кордон України в напрямку Республіки Польща.

Твердження сторони захисту про можливу наявність в діях обвинувачених ознак шахрайства суд оцінює критично. Зокрема, з диспозиції ст. 332 КК України випливає, що склад даного злочину наявний у разі організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме організовували незаконне переправлення осіб через державний кордон, а в подальшому ОСОБА_4 сприяв такому переправленню порадами, вказівками та налаштуванням технічних засобів з метою здійснення орієнтування за допомогою GPS-навігатора, встановленому на мобільному телефоні. Дана обставина узгоджується з відомостями, викладеними у протоколі огляду вилученого у ОСОБА_6 мобільного телефону із зображенням карти з прокладеним маршрутом незаконного перетину державного кордону. В ході судового розгляду даного кримінального провадження також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виконано усі дії, про які було досягнуто домовленість з особами, організацію незаконного перетину державного кордону яких вони організовували. Саме тому суд приходить до переконання, що підстави для ствердження про наявність у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ознак шахрайства відсутні.

Суд також вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт вчинення даного злочину саме з корисливих мотивів. Твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 коштів, отриманих від осіб, переправлення яких через державний кордон України було ними організовано, суд оцінює критично. Зокрема, вчинення злочину з корисливих мотивів підтверджується матеріалами проведених негласних слідчих дій, які узгоджуються з виписками руху коштів по рахунках, відкритих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та касовими чеками про перерахування коштів.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за ознаками організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, кваліфікуючими ознаками якої є вчинення злочину щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, а також з корисливих мотивів.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, однак вчинили умисний тяжкий злочин, у вчиненому не розкаялись.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, конкретних обставин справи, осіб обвинувачених, їх ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують та обтяжують їх покарання, суд вважає, що виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства не можливе, а покаранням, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією кримінального закону, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю суд приймає до уваги, що на час вчинення інкримінованих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинів останні відповідних посад не обіймали та відповідною діяльністю не займались, а тому правові підстави для призначення даного додаткового покарання суд не вбачає.

Підстави для покладення на обвинувачених витрат за проведення криміналістичного дослідження холодної зброї суд не вбачає, оскільки даний доказ був отриманий з порушенням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Крім того, за порушення порядку зберігання даної зброї встановлена адміністративна відповідальність, в ході якої підлягає вирішенню відповідне питання про стягнення процесуальних витрат.

Речові докази: мобільний телефон, банківські картки, 1900 доларів США, які були вилучені в ході проведення обшуку 26.05.2016 р., підлягають поверненню їх законному володільцю.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання, зарахувавши строк перебування під вартою з 19.05.2016 р. по 30.05.2016 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк перебування під вартою з 19.05.2016 р. по 30.05.2016 р. з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили зміни застосований стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід із застави на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду.

Строк тримання ОСОБА_3 під вартою діє протягом 60 днів, тобто до 31.01.2017 р.

Заставу в розмірі 116000 (сто шістнадцять тисяч) грн., внесену за ОСОБА_3, - повернути заставодавцю.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання, зарахувавши строк перебування під вартою з 19.05.2016 р. по 23.05.2016 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк перебування під вартою з 19.05.2016 р. по 23.05.2016 р. з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили зміни застосований стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід із застави на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду.

Строк тримання ОСОБА_9 під вартою діє протягом 60 днів, тобто до 31.01.2017 р..

Заставу в розмірі 100000 (сто тисяч) грн., внесену за ОСОБА_4, - повернути ОСОБА_35.

Речові докази: оптичні диски, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах справи.

Речові докази: 5 (п'ять) пластикових платіжних карт, сім-карту та сім-карту типу міні, вилучені у ОСОБА_4, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити у матеріалах справи.

Речові докази: дві сім-карти, карту пам'яті, два мобільних телефони марки «Самсунг» та «Нокіа», що знаходяться в камері зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - знищити.

Речові докази: 7 (сім) пластикових платіжних карт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності, вилучені у ОСОБА_3, - повернути їх законному володільцю - ОСОБА_3

Речові докази: автомобілі, що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - залишити останнім.

Речові докази: мобільний телефон марки «Леново» та сім-карту, вилучені в ОСОБА_4, що знаходяться в камері зберігання речових доказів УСБ України у Вінницькій області, - повернути їх законному володільцю - ОСОБА_4

Речові докази: грошові кошти в сумі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку, відкритому в Головному управлінні державної казначейської служби України у Вінницькій області УСБ України у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_3

Речові докази: грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) грн., що знаходяться на депозитному рахунку, відкритому в Головному управлінні державної казначейської служби України у Вінницькій області УСБ України у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_4

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: