Вирок № 63119967, 01.12.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2563/15-к

01 грудня 2016 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.,

прокурора Богельської О.Б., потерпілого ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, несудимого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 07 липня 2015 року близько 01 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на території поля, що на окраїні с. Іваничі Костопільського району Рівненської області, неподалік колишньої ферми, під час пустощів вискочив на плечі ОСОБА_1 внаслідок чого вони впали у невелику яму. В результаті вказаних вище необережних дій обвинуваченого ОСОБА_5, які спровокували вказане падіння, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді забою-здавлення правої гомілки, міжмязову напружену гематому верхньої третини гомілки, закритий епіфіоліз проксимального епіфізу великогомілкової кістки із незначним зміщенням, компартмент синдром правої гомілки, травматичне ураження дистальних нервів правої ноги, які в своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав. Під час дачі показання пояснив, що 06 липня 2015 року близько 22 год. 30 хв. він разом із своїм братом ОСОБА_6 прийшов до знайомих хлопців святкувати ОСОБА_7. Відпочивали вони на полі неподалік с. Іваничі. В ході святкування вони почали гратися, «дуріти» - він вискочив на спину потерпілому ОСОБА_1, який проніс його близько 2 м. Після того, як його в спину штовхнув ОСОБА_8, він разом із потерпілим впали в невелику яму. Після вказаного падіння ОСОБА_1 не зміг піднятися та поскаржився на сильний біль в нозі. Оскільки відразу після даного падіння ОСОБА_8 стояв неподалік ями, ОСОБА_5 зрозумів, що саме він штовхнув його. Крім того, обвинувачений вказав, що в ту ніч алкогольних напоїв не вживав, пив тільки безалкогольне пиво. ОСОБА_5 зазначив про те, що оскільки не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, він не визнає цивільні позови предявлені до нього та ніякої допомоги потерпілому в порядку відшкодування шкоди завданої вказаним злочином не надавав.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав, винуватість обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення стверджується дослідженими у суді доказами.

Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_1 даних в судовому засіданні вбачається, що ввечері 06 липня 2016 року він з друзями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 взявши із собою продукти харчування та алкогольні напої пішли на поле, яке знаходиться неподалік колишньої ферми с. Іваничі Костопільського районі святкувати ОСОБА_7. Пізніше до них приєдналися брати ОСОБА_5 - ОСОБА_13 і ОСОБА_5. Близько 01 год. 07 липня 2016 року він відійшов від місця відпочинку на відстань близько 5-10 метрів, для того щоб сходити в туалет. Коли стояв спиною до компанії, то відчув, як хтось вистрибнув йому на плечі, від чого не встояв на ногах та разом із ОСОБА_5 впав в яму. Відразу після падіння він відчув сильний біль в нозі, піднятися він зміг тільки з допомогою ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Додому його довезла на велосипеді мама, якій допомагали ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Близько 04 години прокинувся від різкого болю в нозі, після чого мама викликала швидку допомогу. Після огляду лікарі його відразу госпіталізували. Він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні: в Костопільській ЦРЛ, в Рівненській обласній дитячій лікарні та у відділенні мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки Інституту травматології та ортопедії НАМН України м.Київ. На даний час він продовжує лікування амбулаторно під наглядом ортопеда-травматолога. Крім того, потерпілий зазначив, що після даної події і до цього часу обвинувачений жодного разу перед ним не вибачився за вчинене і нічим не допоміг.

В судовому засіданні потерпілий вказала на ОСОБА_5, як особу, через дії якого він отримав тілесні ушкодження .

Показання потерпілого ОСОБА_1 щодо обставин в судовому засіданні обєктивно підтверджуються показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 06.07.2015 року близько 22.00 години він разом із ОСОБА_1, ОСОБА_8, з братом ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9 святкували день «Івана Купала» на території колишньої ферми, що розташована за с.Іваничі. Разом з ними також святкували брати ОСОБА_5. Під час відпочинку вони їли та вживали спиртні напої. Також, зазначив, що ОСОБА_5 під час відпочинку вів себе неспокійно: обливав усіх пивом, викручував руки. Територія, де вони сиділи, освітлювалась добре, бо горіли костри. Близько 01 год. ОСОБА_1 сказав, що хоче в туалет та відійшов від них приблизно на відстані 3-5 метрів, але його було добре видно. Він та ОСОБА_8 сиділи обличчям до місця події та бачили, як в той час як ОСОБА_1 відійшов від них, ОСОБА_5 побіг в сторону до ОСОБА_1, а підбігши до нього, ззаду випригнув на плечі останньому та повіс на ньому, внаслідок чого вони впали в яму біля якої стояли. ОСОБА_1 закричав від болю і просив ОСОБА_5 встати з нього. Коли підійшли до них, ОСОБА_1 сказав, що у нього сильно болить нога та він не може сам встати. Він з хлопцями допоміг йому підвестись та добратись додому.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав аналогічні показання як свідок ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 06.07.2015 року близько 22.00 години він разом із ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_10, святкували день «Івана Купала» на території колишньої ферми, що розташована за с.Іваничі. Хвилин за 30 до них підійшли брати ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Вони розпалили багаття та сіли їсти. Під час відпочинку ОСОБА_5 чіплявся до нього, а також до решти хлопців. Близько 01 год. ОСОБА_1 сказав, що хоче в туалет та відійшов від них приблизно на відстань 3-5 метрів та зупинився біля ями. Також, в цей час ОСОБА_5 відійшов від них, а він з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 сиділи на покривалі та їли. В цей час він почув крик ОСОБА_1. Після чого, вони в трьох підійшли до ОСОБА_1, який лежав у ямі та кричав від болю у нозі. Як саме вистрибнув ОСОБА_5 на ОСОБА_1 він не бачив, але коли вони підійшли до ОСОБА_1 на допомогу, біля останнього бачили ОСОБА_5. Вони допомогли ОСОБА_1 підвестися та повели до дороги, де його забрала мама. Крім того, ОСОБА_9, впевнено зазначив, що в той час коли ОСОБА_1 впав разом із ОСОБА_5, ОСОБА_8, знаходився біля нього.

Свідок ОСОБА_10, повідомив, що 06.07.2015 року близько 22.00 години він разом із ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, святкували день «Івана Купала» на території колишньої ферми, що розташована за с.Іваничі. Прийшовши на вказану територію, вони почали готувати їсти, а саме смажити шашлики. Близько 23.00 год. коли вони вже закінчували приготування їжі до них приєднався ОСОБА_5. Під час відпочинку вони їли та вживали спиртні напої. Близько 01 год., він пішов збирати мангал, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 бігали в стороні один за одним. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 залишались сидіти на покривалі. Потім він почув як кричить ОСОБА_1, та підійшовши до нього, біля якого вже були хлопці, побачив, що ОСОБА_1 лежить в ямі, недалеко від того місця, де вони відпочивали. На запитання - що сталось ?, йому відповіли, що ОСОБА_5 вискочив на плечі ОСОБА_1, внаслідок чого останній впав у яму. Разом з хлопцями він допоміг ОСОБА_1 підвестися та повели його до дороги, де його забрала мама.

Суд вважає, що покази потерпілого та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є послідовними, логічними, які узгоджуються з іншими доказами.

Свідок ОСОБА_2 (мама потерпілого) в судовому засіданні показала, що 07 липня 2015 року близько 02 год. до неї зателефонував син ОСОБА_1 та повідомив що у нього дуже болить нога і вона відразу велосипедом поїхала до нього. За допомогою велосипеда та друзів сина ОСОБА_8 та ОСОБА_9 довезла його додому. Близько 04 год. вона викликала швидку допомогу, оскільки ОСОБА_1 почала дуже боліти нога. Після огляду лікарями його було госпіталізовано спочатку в Костопільську ЦРЛ, а згодом до Рівненської обласної дитячої лікарні і направлено у відділення мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки Інституту травматології та ортопедії НАМН України м.Київ, де було проведено операційне втручання. Свідок ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 після тривалого лікування на стаціонарі, продовжує лікування амбулаторно. Свідок зазначила про те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки на лікування її сина ОСОБА_1 витрачено значні грошові кошти, було проведено чотири операції. Обвинувачений ОСОБА_5 жодного разу не просив вибачення у неї та її сина за вчинене, ні вона ні потерпілий не отримали з його боку жодної допомоги.

Свідок ОСОБА_6 (брат обвинуваченого), в судовому засідання показав, що вони дійсно святкував «Івана Купала» на території колишньої ферми, та вказав, що бачив як ОСОБА_8 пихнув його брат ОСОБА_5 на ОСОБА_1 і вони разом впали.

Покази даного свідка про те, що ОСОБА_5 не винен в нанесені необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1, оскільки його штовхнули, що і стало причиною їх падіння, суд не приймає, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами, а тому ці покази слід визнати такими, що спрямовані на те, щоб допомогти обвинуваченому ОСОБА_5 уникнути відповідальності за скоєне.

Покази свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні вказала, що під час святкування ОСОБА_7 підходила до вогнища де відпочивали її сини ОСОБА_15 та ОСОБА_13 з друзями, бачила як вони їли, розпивали спиртні напої, суд визнає такими, які не доказують та не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки дана особа не була очевидцем події, в ході якої останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Крім того, вина обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами:

Висновком експерта №315 від 02 вересня 2015 року (а.с. 33-34), згідно з яким потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні такі тілесні ушкодження: "Забій-здавлення правої гомілки. Міжмязова напружена гематома верхньої третини гомілки. Закритий епіфіоліз проксимального епіфізу великогомілкової кістки із незначним зміщенням. Компартмент синдром правої гомілки. Травматичне ураження дистальних нервів правої ноги", які підтверджені під час операцій та чисельними інструментаційними методами дослідження. Вид ушкоджень та їх морфологічні властивості свідчать про утворення незадовго до звернення за медичною допомогою від дії тупого предмета. Отримана ОСОБА_1 травма правої гомілки для свого загоєння потребує тривалого (більше 21 доби) час, і за цим критерієм за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Характер травми правої гомілки, розташування та напрям зміщення в ділянці епіфіолізу(перелом по хрящевій зоні росту кістки) не виключають механізм утворення такої обставини на які вказав ОСОБА_1, тобто при значному осьовому навантажені на ногу при знаходженні її у вертикальному чи близькому до цього положенні.

Даними протоколу огляду місця події від 16.09.2015 року та фототаблицею до нього (а.с.71-73), згідно з яким оглянуто територію поля (лугу), що на окраїні с. Іваничі Костопільського району Рівненської області, неподалік колишньої ферми, тобто місце де відбувалися події в ніч з 06.07 на 07.07. 2015 року.

Протоколами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 19.09.2015 року (а.с.76-78, 76-78,79-82,83-85,86-88) в ході проведення яких свідки розповіли та показали на місці розташування всіх учасників події та механізм спричинення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Оцінюючи зібрані докази та покази обвинуваченого ОСОБА_5, які він дав у судовому засіданні про те, що не з його вини було спричиненно тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1, а іншшою особою, суд ставиться до них критично, розцінює їх як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання .

Приймаючи до уваги, що покази потерпілого ОСОБА_1, які він давав під час судового розгляду, щодо неправомірних дій ОСОБА_6, є послідовними, логічними і повністю узгоджуються з показами з цього ж приводу свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2, які також узгоджуються як між собою так і з іншими доказами, що були досліджені в судовому засіданні, тому суд зазначені покази потерпілого та свідків визнає правдивими і кладе їх в основу вироку.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5 07.07.2015 року близько 01 год. перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на полі неподалік колишньої ферми, що в с. Іваничі Костопільського району, спричинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_1, а тому ці його дії суд, кваліфікує за ст. 128 КК України.

Під час судового провадження прокурором в інтересах держави в особі Рівненсьокої обласної ради було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 16833 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 не визнав цивільний позов, суд дослідивши надані докази, зокрема розрахунок вартості перебування на стаціонарному лікуванні в КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» (а.с. 61), вважає, що позов прокурора підлягає до задоволення .

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 предявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що внаслідок скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, була завдана значна матеріальна шкода, що полягає у понесені витрати на лікування, придбання ліків, медичних препаратів та проходження процедур, в звязку з чим, просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь 20 454 грн. 01 коп., а також її сину ОСОБА_1 була завдана значна моральна шкода, яку вони оцінили в розмірі 100000 грн.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_16 також не визнав .

У відповідності до ст.1166 та 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1989 р. № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

Згідно досліджених в судовому засіданні чеків, квитанцій, наданих цивільним позивачем ОСОБА_2 в якості доказів, якими підтверджується розмір матеріальної шкоди завданої злочином, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення в повному обсязі.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд приймає до уваги характер скоєного кримінального правопорушення, фізичний біль та психологічні страждання, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1, погіршення стану його здоров'я, глибину душевних страждань, у зв'язку із самим фактом нанесення тілесних ушкодженням, болісним лікуванням, необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, порушення його нормальних соціальних звязків, вимушеної перерви у навчанні. З врахуванням вказаних обставин, з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості та з врахуванням характеру порушення законного права на життя та здоровя, глибини душевних страждань позивачів в звязку зі , суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 70 000 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд призначає покарання, яке є справедливим, у межах установлених у санкції статті та особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про винну особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують .

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, гідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, згідно зі ст.66 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, та приймаючи до уваги наявність у ОСОБА_5 обставини, що обтяжує покарання та відсутність обставин, що помякшують його покарання, з урахуванням особи винного, який свою вину у вчиненні злочину не визнає та у вчиненому не розкаявся та не надав матеріальної допомоги на лікування, беручи до уваги наслідки вчинення протиправного діяння, що призвели не тільки до ушкодження здоровя особи, а й до погіршення його фізичного стану та враховуючи думку законного представника неповнолітнього потерпілого щодо призначеної міри покарання, суд вважає за необхідне, обрати обвинуваченому покарання, із передбачених санкцією ст. 128 КК України - у виді обмеження волі .

Сукупність досліджених судом обставин, свідчить про те, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства. Таке покарання на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 349 ч. 3, 368, 373,374 КПК України, статтями 1166, 1167, 1168 ЦК України, ст. 128 КК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати із приведення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Рівненської обласної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 16833 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 93 коп.

Цивільний позов ОСОБА_17 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 20454 (двадцять тисяч чотириста пятдесят чотири) грн. 01 коп., та моральну шкоду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_18