Рішення № 63118960, 29.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2465/16-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/6026/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 29.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого суддіКашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом про стягнення коштів. Заявлені вимоги мотивувала тим, що 22 січня 2008 року вона уклала із відповідачами попередні договори купівлі-продажу земельних ділянок площею по 0,4000 га. кожна за адресою Київська область, Васильківський район, с. Митниця, за якими відповідачі зобовязувалися одержати правовстановлюючі документи, необхідні для укладання договорів купівлі-продажу, та не пізніше 22 липня 2008 року продати їй вищезазначені земельні ділянки; у забезпечення своїх реальних намірів виконання обовязку щодо придбання нерухомого майна вона передала відповідачам забезпечувальний платіж в розмірі 9000 доларів США кожному. Пункт 9 попередніх договорів містить посилання на строк дії договору, за яким договір діє з моменту підписання та до підписання нотаріально посвідченого основного договору купівлі-продажу земельної ділянки. 28 липня 2008 року основні договори не було укладено в звязку із відсутністю правовстановлюючих документів у відповідачів. 06 лютого 2016 року на імя відповідачів через приватного нотаріуса ОСОБА_6 нею було направлено заяви про призначення дати посвідчення договору купівлі-продажу, за якими останні мали зявитися 10 березня 2016 року для посвідчення основного договору купівлі-продажу, однак вони не зявилися. Таким чином, оскільки договори купівлі-продажу укладені не були, передана нею відповідачам грошова сума в розмірі 9000 доларів кожному є авансом, який підлягає поверненню їй в загальному розмірі 27000 доларів США. Уточнивши позовні вимоги у вересні 2016 року, просила стягнути із відповідачів з кожного на свою користь переданий 22 січня 2008 року за попередніми договорами купівлі-продажу аванс в розмірі 9000 доларів США із кожного, що еквівалентно 223067,331 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено, стягнуто із відповідачів на користь позивача із кожного переданий аванс в розмірі 9000 доларів США, що еквівалентно 223067,33 грн.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не погоджуючись із рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просили скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалися на те, що позивач мала право вимагати від відповідачів укладати основні договори купівлі-продажу лише до 22 липня 2008 року, до суду у межах строку позовної давності не зверталася, а тому протиправним є незастосування наслідків спливу строку позовної давності, про яке було заявлено кожним із відповідачів. Крім того, ухваливши незаконне рішення про задоволення позовних вимог, суд також стягнув із відповідачів 27000 доларів США, хоча із змісту п. 4 попередніх договорів чітко зазначено про передачу авансу у розмірі 45450 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 22 січня 2008 року ОСОБА_5 уклала із відповідачами ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 окремо із кожним попередні договори, за умовами яких відповідачі зобовязалися продати не пізніше 22 липня 2008 року ОСОБА_5, а ОСОБА_5 зобовязалася купити у кожного із відповідачів та укласти з ними на умовах, встановлених цим попереднім договором, договір купівлі-продажу земельної ділянки пл. 0,40 га., що знаходиться на території с. Митниця Митницької сільської ради Васильківського району Київської області. В якості підтвердження свого наміру купити земельну ділянку набувач передав відчужувачу, а відчужувач прийняв на момент підписання цього договору суму грошей (аванс), в розмірі 45450 грн., що на день укладення цього договору становить 9000 доларів США, а суму грошей 5050 грн., що складає 1000 доларів США, набувач зобовязався сплатити, а відчужувач зобовязався прийняти під час підписання основних договорів. Сторони домовились, що при укладенні основного договору сума, яка підлягає передачі набувачем відчужувачу, буде зменшена на суму, передану за цим договором, тобто на 45450 грн., що на день укладення цього договору становить 9000 доларів США.

Згідно п. 8 попередніх договорів, вони діють з моменту підписання і нотаріального посвідчення цього договору і до підписання та нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У разі ухилення відчужувача від укладення основного договору купівлі-продажу на умовах, викладених в цьому договорі, набувач набуває право вимагати повернення йому суми сплаченого ним авансу, а також оплати штрафу в сумі авансу 45450 грн., що на день укладення цього договору становить 9000 доларів США, вимагати укладення основного договору в судовому порядку або звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку з проведенням остаточного розрахунку з відчужувачем (п. 10 попередніх договорів).

Попередній договір припиняється у разі укладення основного договору, на підставі рішення суду, за взаємною згодою сторін (п. 15 попередніх договорів).

10 березня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 одержали державні акти на право власності на земельні ділянки пл. 0,4000 га. кожна, розташовані в межах с. Митниця Васильківського району Київської області.

06 лютого 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 направлено на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлення за заявою ОСОБА_5, в якій остання пропонувала відповідачам в строк до 10 березня 2016 року зібрати всі необхідні для укладання договору купівлі-продажу документи та зявитись до приватного нотаріуса за вказаною адресою 10 березня 2016 року, або у разі неукладання договору купівлі-продажу, повернути їй 9000 доларів США, що була сплачена на підтвердження їх намірів. Дані повідомлення були отримані відповідачами 25 лютого та 13 лютого 2016 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено попередні договори, за умовами яких позивач і відповідачі домовилися укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок, однак їх укладено не було, оскільки відчужувачі, належним чином повідомлені про день, час та місце посвідчення договорів та маючи правовстановлюючі документи на нерухоме майно, ухилились від підписання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, відтак отримані за попередніми договорами кошти підлягають поверненню.

Із даними висновками колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Таким чином, оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок сторонами в передбачений попереднім договором термін до 22 липня 2008 року укладено не було, зобовязання за даним договором вважається припиненим, а отримані за попереднім договором кошти підлягають поверненню, відтак зміст права вимоги за попереднім договором, зобовязання за яким припинені, трансформується у право вимоги повернення грошових коштів, переданих стороною договору в забезпечення виконання зобовязання, оскільки підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Оскільки зобовязання сторін за попереднім договором були припинені, однак аванс, переданий в забезпечення виконання основного договору, залишився у продавців, права ОСОБА_5 підлягали захисту шляхом стягнення даних грошових коштів із відповідачів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо валюти зобовязання, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Разом із тим із змісту попередніх договорів вбачається, що набувач передав, а відчужувачі отримали грошову суму в розмірі 45450 грн. в еквіваленті 9000 доларів США. Із змісту даних договорів не випливає дійсна передача грошових коштів у доларах США; договори фіксують еквівалент в доларах США грошових коштів, отриманих відповідачами у гривнях, проте в них не обумовлено, що цей еквівалент має бути застосований при поверненні грошових коштів.

Навпаки, пунктом 10 попередніх договорів сторони погодили, що у випадку ухилення відчужувачів від укладення основних договорів купівлі-продажу набувач набуває права повернення йому суми сплаченого ним авансу у сумі 45450 грн.

При цьому колегія суддів враховує, що ст. 533 ЦК України застосовується, коли основна валюта грошового зобовязання не є гривнею і виникає необхідність перерахунку даної валюти в гривню. Оскільки відповідачі отримали від позивача грошові кошти у гривнях, підстав для повернення грошових коштів із привязкою до іноземної валюти немає.

Таким чином, стягнення із відповідачів на користь позивача 9000 доларів США, що еквівалентно 223067,33 грн., є помилковим, а висновки суду про задоволення позову в заявленому позивачем розмірі не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, 11 серпня 2016 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до суду заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні даних заяв, суд першої інстанції вважав, що оскільки основний договір купівлі-продажу земельних ділянок між сторонами укладено не було і підстави припинення попереднього договору не встановлено, дані попередні договори є діючими.

Із даними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1 попередніх договорів, основний договір мав бути укладений не пізніше 22 липня 2008 року.

Аналіз положень ч. 3 ст. 635 ЦК України дає всі підстави вважати, що оскільки основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, тобто до 22 липня 2008 року, зобовязання за попереднім договором припинені.

Виходячи із правової природи попереднього договору, не можна тлумачити п. 8 попередніх договорів, яким встановлено строк дії договору до підписання основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, таким чином, що попередній договір діє безкінечно у часі і після присічного строку 22 липня 2008 року, якщо основний договір підписано не було.

За таких обставин перебіг строку позовної давності для позивача починається наступного дня після встановленої у попередніх договорах дати укладення основного договору із 23 липня 2008 року і закінчується 23 липня 2011 року.

Оскільки відповідачами заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, в чому безпідставно було відмовлено судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити їх заяви і відмовити в задоволенні позову із підстав спливу позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати по 2453,74 грн. кожному.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про стягнення коштів.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати по 2453,74 грн. кожному.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

ОСОБА_7