Ухвала суду № 63118921, 29.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/915/16-ц Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.Провадження № 22-ц/780/6165/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 29.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Заявлені вимоги мотивував тим, що 05 травня 2016 року уклав із відповідачем договір фінансового лізингу № 004269 з додатками, предметом по якому є автомобіль ВАЗ Нива 21214-099-50. Вважає, що даний договір порушує його права як споживача, оскільки у ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відсутні дозвільні документи на здійснення фінансового лізингу, а саме ліцензія; договір нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним, положення ст. 12 договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем. Просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004269 від 05 травня 2016 року з відповідними додатками, стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму, сплачену на виконання договору фінансового лізингу в розмірі 26000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року позов задоволено, визнано недійсним договір фінансового лізингу № 004269 від 05 травня 2016 року, стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь позивача кошти у розмірі 26000 грн.

Відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що правовідносини, що виникли між сторонами правочину, мають відповідати в першу чергу спеціальним законам, які регулюють такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг; в рішенні взагалі відсутні конкретні посилання щодо недійсності договору фінансового лізингу або окремих його частин та докази, які це підтверджують, а також докази порушення охоронюваних прав споживача. Доводив, що відповідачем було дотримано усі вимог, які ставляться ст. ст. 202, 203 ЦК України до чинності правочину і не порушено права позивача як споживача. Крім того, відповідач виконав всі вимоги, які ставляться законодавством та отримав необхідну довідку ФЛ № 551, з якої вбачається, що товариство взято на облік як установа з правом надавати послуги з фінансового лізингу. Вказував, що законом встановлено необхідність простої письмової форми договору фінансового лізингу, а нотаріальне його посвідчення не вимагається.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про захист прав позивача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, суд першої інстанції виходив із наявності несправедливих умов договору, відсутності ліцензії у відповідача на здійснення відповідної діяльності та відсутності нотаріального посвідчення договору, що є підставами для визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення позивачу сплачених за цим договором коштів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 05 травня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», в особі представника ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 65 від 17 грудня 2015 року, (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено Договір № 004269 фінансового лізингу з додатками, за умовами якого предметом фінансового лізингу за даним договором є автомобіль ВАЗ Нива комплектації 21214-099-50, 1,7/бензин, МКПП, привід 4х4. Лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом терміну, який становить не більше 120 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Згідно п. 5.7 договору на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобовязання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобовязання, залишаються чинними в повному обсязі.

Згідно п. 8.2 договору сторони погодили, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору становить 10272,73 доларів США, що еквівалентно 259900 грн. і може змінюватися у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Відповідно до п. 9.7. Договору кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: - Адміністративний платіж, - Авансовий платіж, - Комісія за передачу предмета лізингу, - у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6, ст. 9 даного Договору.

Згідно п. 12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Судом встановлено, що 05 травня 2016 року позивачем було сплачено 26000 грн. за договором фінансового лізингу № 004269.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту оспорюваного договору фінансового лізингу від 05 травня 2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що договором виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із даними вимогами, враховуючи, що умови договору фінансового лізингу, зокрема щодо адміністративного платежу, про часткове повернення суми платежів при розірванні позивачем договору порушують принципи добросовісності і справедливості, що є підставою для визнання договору недійсним у звязку з істотним дисбалансом договірних прав та обовязків сторін на шкоду позивача. Зазначене є підставою для стягнення із ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь позивача 26000 грн авансового платежу.

Окрім того, судом першої інстанції було враховано, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції не було встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Обставин відсутності такої ліцензії ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» не заперечується.

Крім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Так, судом першої інстанції встановлено, що договір фінансового лізингу від 05 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав договір недійсним і застосував наслідки недійсності правочину.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання вимог ст. ст. 202, 203 ЦК України щодо чинності правочину, дотримання принципу добросовісності, відсутності дисбалансу договірних прав та обовязків сторін і не завдання шкоди споживачеві, а також відносно відсутності необхідності ліцензування діяльності з надання послуг фінансового лізингу і необовязковості нотаріального посвідчення спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, та суперечать ст. ст. 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, дані доводи апеляційної скарги суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у Постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, які є обовязковими для всіх судів України.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_4