Ухвала суду № 63118910, 29.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3/16-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/5675/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 29.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати поруку, що виникла на підставі договору поруки від 24.04.2008 року за №2626/0408/45-001-Р-1 зі змінами, внесеними до нього договором про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки від 24.04.2008 року за №2626/0408/45-001-Р-1 від 22.01.2010 року, та договором про внесення змін та доповнень №2 до договору поруки від 24.04.2008 року за №2626/0408/45-001-Р-1 від 21.05.2012 року, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», право вимоги за якими належить ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року такою, що припинена від 01.07.2013 року, а також стягнути понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2626/0408/45-001, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 110000 доларів США, взявши на себе зобовязання повернути дані кошти до 24.04.2029 року включно на умовах, передбачених даним кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором від 24.04.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено договір поруки №2626/0408/45-001-Р-1. Окремим забезпеченням виконання зобовязання даного кредитного договору виступає майно згідно укладеного між сторонами договору іпотеки №2626/0408/45-001-Z-1 від 24.04.2008 року, а саме, трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

22 січня 2010 року та 21 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткові договори, а саме договір №1 від 22.01.2010 року про внесення змін та доповнень до основного договору від 24.04.2008 року за №2626/0408/45-001-Z-1 та договір №3 від 21.05.2012 року про внесення змін та доповнень до основного договору від 24.04.2008 року за №2626/0408/45-001-Z-1.

Окремо внаслідок підписання даних угод були внесені зміни і в договір поруки від 24.04.2008 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за кредитним договором №2626/0408/45-001 від 24.04.2008 року, який було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

У липні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Обухівського районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.10.2014 року позов задоволено в повному обсязі і стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором. 15.12.2015 року ОСОБА_2 стало відомо що, 30.11.2012 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся з вимогою до ОСОБА_3, в якій вимагав повернути протягом 30-ти днів весь залишок за кредитним договором.

Так як порука, що виникла у ОСОБА_2 на підставі договору поруки від 24.04.2008 року є такою, що припинена від липня 2013 року, то прийняття рішення порушило права ОСОБА_2, яким з останнього, як з поручителя, по припиненому зобовязанню поруки стягується сума боргу за кредитним договором, у звязку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що зобов'язання позивача перед банком в частині повернення кредитних коштів залишається невиконаним, що підтверджено чинним рішенням Обухівського районного суду від 06.10.2014 року і не заперечується самим представником позивача у даній справі.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що24.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості №2626/0408/45-001, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 110000 доларів США на строк до 24.04.2029 року з процентною ставкою 11,90% річних, а ОСОБА_3 зобовязалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. Кредитні кошти призначалися для здійснення ОСОБА_3 розрахунків по договору купівлі-продажу квартири №1 в будинку №56, що знаходиться за адресою: 08702, Київська область, м. Обухів, вулиця Київська, загальною площею 71,9 кв.м.

24.04.2008 року в забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір поруки 2626/0408/45-001-Р-1, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязався перед банком відповідати за виконання зобовязань щодо повернення ОСОБА_3 кредитних коштів.

24.04.2008 року в забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір №2626/0408/45-001-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належне їй на праві власності майно, а саме: трьохкімнатну квартиру №1, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок №56.

22.01.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №2626/0408/45-001 від 24.04.2008 року, відповідно до якого сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом складає 118173,88 доларів США.

22.01.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки №2626/0408/45-001-Р-1 від 24.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязався перед банком відповідати за виконання зобовязань ОСОБА_3 щодо неповернення кредиту у сумі 118173,88 доларів США.

21.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору №2626/0408/45-001 від 24.04.2008 року, відповідно до якого сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом складає 124064,31 доларів США.

21.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до договору поруки №2626/0408/45-001-Р-1 від 24.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязався перед банком відповідати за виконання зобовязань ОСОБА_3 щодо неповернення кредиту у сумі 124064,31 доларів США.

30.11.2012 року представником ПАТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення про усунення порушень, вимогу про добровільне виселення, в якому вимагалось погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 982424 грн. 91 коп., або звільнення всіма мешканцями житлового приміщення, що є предметом іпотеки.

06.10.2014 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк заборгованість за кредитом в розмірі 1427950 грн. 27 коп. а саме: за кредитом 1376539 грн. 74 коп.; заборгованість по відсотках 50240 грн. 83 коп.; заборгованість по пені 1169 грн. 70 коп.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.02.2016 року рішення Обухівського районного суду від 06.10.2014 року було залишено без змін.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1ст.543 ЦК Україниу разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.1ст.546 Цивільного кодексу Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 554 ЦК Українивизначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобовязань на певних підставах не допускається.

Згідно зі ст.599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістомст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зобов'язання позивача перед банком в частині повернення кредитних коштів залишається невиконаним, що підтверджено чинним рішенням Обухівського районного суду від 06.10.2014 року і не заперечується самим представником позивача у даній справі.

За таких обставин, оскільки основне зобов'язання в повному обсязі не припинено, то відсутні підстави для припинення договору поруки, та підстави для стягнення судових витрат.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно дост.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: