Рішення № 63118437, 23.11.2016, Вишгородський районний суд Київської області

23.11.2016 Справа № 363/505/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про захист прав споживача і розірвання кредитного договору,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобовязань по сплаті коштів за наданий йому кредит, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та пені в загальному розмірі 543761,54 доларів США, що еквівалентно 6813892 грн. 71коп.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилалася на те, що в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок укладання кредитного договору йому не повідомлено про подорожчання кредитку, не надано детальний розпис загальної вартості кредиту, а тому в звязку з істотним порушенням умов договору він позбавився того, на що розраховував при його укладанні. При цьому банком в порушенням умов договору застосовано завищену реальну процентну ставку в розмірі 17,51%, що не відповідає п.1.4 кредитного договору та умовам додаткової угоди до нього, і це призвело до переплати кредиту, поставлено його в скрутне матеріальне становище, оскільки він був змушений платити більше ніж розраховував згідно умов договору. Внаслідок істотного порушення умов договору банком, такі стали для нього вкрай невигідними, що призвело до виникнення заборгованості.

В цьому звязку, уточнивши позовні вимоги, просив розірвати кредитний договір №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року та додаткову угоду №96-05/13/1105 до нього від 19 липня 2010 року, визнати за ним заборгованість перед банком в розмірі 68 44,7 доларів США, що на момент укладання кредитного договору еквівалентно 345650 грн. 78 коп. та відмовити ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, первісну позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечив, посилаючись на те, що

ОСОБА_4 повідомлений про всі умови споживчого кредиту, його сукупну вартість та реальну відсоткову ставку по ньому, яка складає 14,3%, оскільки підписав додаток №2 до кредитного договору та графік погашення заборгованості.

Відповідач та його представник в суді проти первісної позовної заяви заперечили, просили про задоволення зустрічної позовної заяви з викладених у ній підстав.

Відповідач пояснив, що він тривалий час до 2010 року вчасно та навіть в більшому розмірі погашав заборгованість, здійснював поточні платежі. Однак як зясувалося згодом реальна процентна ставка, яка насправді з нього стягувалася та зазначена в графіку погашення заборгованості складає 17,51%, а не 14% як це зазначено в кредитному договорі та на яку він розраховував при його укладанні. Вважав, що позивач істотно порушив умови кредитного договору, вимагав погашення відсотків в більшому розмірі, що як наслідок призвело до збільшення суми заборгованості. Внаслідок цього умови кредитного договору стали для нього вкрай невигідними та призвели до заподіяння матеріальної шкоди та переплати грошових коштів за кредитом. Також відповідач пояснив, що 15 серпня 2008 року банк безпідставно та на власний розсуд вимагав погашення чергового платежу по кредиту в розмірі більшому ніж зазначено в графіку погашення, заборгованості всупереч умовам кредитного договору, а в разі не здійснення такої виплати застерігав про застосування штрафних санкцій, внаслідок чого він був змушений сплачувати більшу суму погашення заборгованості, від тієї на яку розраховував при укладанні договорів.

Заслухавши сторону відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, 30 листопада 2006 року сторони уклали кредитний договір №014/9408/74/49702 (далі кредитний договір), за яким відповідач зобовязався повернути отримані грошові кошти в сумі 340000 доларів США у строк до 30 листопада 2026 року, здійснюючи щомісячні виплати до 15-го числа поточного місяця (мінімальний платіж у розмірі 1410 грн. 79 коп. разом зі сплатою процентів за користуванням кредитом в розмірі 14 % річних (п. 1.1- 1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобовязань, зазначеного в цьому договорі.

Згідно п. 6.5 кредитного договору кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

На виконання кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 340 00 доларів США, що еквівалентно 1717 0000 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №ORV/927-108 від 30 листопада 2006 року.

19 липня 2010 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони уклали додаткову угоду №96-05/13/1105 до кредитного договору №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року.

Згідно вказаної угоди сторони досягли згоди про збільшення строку кредиту на 115 календарних місяців, тобто до 30 червня 2036 року.

Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди тимчасово в період з 15 серпня 2010 року по 14 серпня 2011 року сторони домовилися зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів, що є додатком до цієї угоди.

Протягом відстрочки сплати процентів позичальник зобовязується сплатити 64,98 % сукупної заборгованості за процентами, шляхом здійснення щомісячних платежів (п.2.3.1 угоди).

Згідно п. 2.3.3 угоди на підставі цієї додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати процентів на суму залишкової заборгованості за процентами, у звязку з чим відбувається зміна строку погашення позичальником цієї заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до п. 3.3 угоди з 19 липня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у звязку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

29 серпня 2014 року банк направив відповідачу вимогу про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором.

На підтвердження наявної у відповідача заборгованості позивач представив суду розрахунок кредитної заборгованості станом на 03 вересня 2014 року, а також судом витребувані первинні бухгалтерські документи квитанції про здійсненні відповідачем проплати на виконання умов кредитного договору.

Із документів встановлено, що відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості в період з грудня 2006 року по червень 2012 року.

З аналізованих документів встановлено, що за цей період відповідачем погашено заборгованість на загальну суму 308087,65 доларів США.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1696 від 15 квітня 2016 року встановлено, що дані кредитного договору не узгоджуються з даними Додатку 2 до кредитного договору, а саме щодо розміру передбаченої комісії (1% або 1,5%), строку кредиту, дати остаточного погашення кредиту по договору 30.11.2026 (в додатку 2 кредитного договору до 30.06.2036р.)

Ефективна ставка відсотка (реальнапроцентна ставка) на момент укладення кредитного договору становить 17,51 %.

Сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту) (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за кредитним договором встановлене під час дослідження, складає 563838,46 дол. США (2847 384,24 грн.).

При виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 30.11.2006р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 04.08.2015р., ефективна ставка відсотка (реальна процентна ставка) за кредитним договором становить 30,65%.

При виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долару за період з 30.11.2006 р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 04.08.2015р., сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту) (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за кредитним договором становить 6474505,09 грн.

Щомісячні платежі, що передбачені умовами кредитного договору

на момент його укладення, становили від 28,68 дол. США (144,83 грн.) до 10586,00 дол. США (53459,28 грн.).

При здійсненні Позичальником платежів за офіційним курсом НБУ по відношенню гривні до долара США, в період з 30.11.2006р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара станом на 04.08.2015р., щомісячні платежі по кредитному договору складають від 630,83 грн. до 99682,78 грн.

Внаслідок документального недотримання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну; вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.), кредитний договір та додаток до нього, в межах наданих матеріалів, не містять даних щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

За даними п. 1.4. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 14,00% річних. В межах наданих на експертизу документів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту в додатковій угоді до кредитного договору не визначені.

Реальна процентна ставка на момент укладення додаткової угоди становить 16,47%.

Абсолютне значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за додатковою угодою встановлене під час дослідження, складає 896 456,37 дол. США

(7081826 грн.).

При виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 19.07.2010р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 04.08.2015р., реальна процентна ставка за додатковою угодою до кредитного договору становить 27,89 %.

При виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 19.07.2010р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 04.08.2015р., абсолютне значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за додатковою угодою до кредитного договору становить 16117785,17 грн.

Щомісячні платежі, що передбачені умовами додатковою угодою до кредитного договору на момент його укладення, становили від 2272,73 дол. США (17954,11 грн.) до 6608,63 дол. США (52206,82 грн.).

При здійсненні Позичальником платежів за офіційним курсом НБУ по відношенню гривні до долара США, в період з 19.07.2010р. по 04.08.2015р. та при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 04.08.2015р., щомісячні платежі по додатковій угоді до кредитного договору складають від 17931,84 грн. до 101536,03 грн.

Внаслідок документального недотримання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.), додаткової угоди до кредитного договору та додаток до нього, в межах наданих матеріалів, не містять даних щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

В межах наявних матеріалів справи, документально підтверджується заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» на суму 68 445,7 дол. США за умови недійсності кредитного договору в наслідок невідповідності даних, щодо реальної процентної ставки (ефективної ставки відсотка) та абсолютного значення подорожчання кредиту (сукупної вартості кредиту).

Згідно ст. 1054 ЦК України в редакції чинній на момент укладання кредитного договору за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у трок та в порядку, що встановлені договором .

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення боржником цих вимог той, згідно зі статтями 625, 1048 і 1050 ЦК України, повинен сплатити кредиторові суму боргу та проценти встановлені за умовами кредитного договору.

Вимогами ст. 549 ЦК України, передбачено обовязок боржника в разі порушення зобовязання передати кредиторові грошову суму штрафу у вигляді процентної ставки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання .

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Як передбачено ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 і 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції чинній на момент укладання кредитного договору перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Вирішуючи вказану справу, суд приймає до уваги та погоджується із вказаним висновком судово-економічної експертизи, який є вмотивованим, належно обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи, в основу розрахунків якого покладені первинні платіжні документи, квитанції про погашення заборгованості.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_4 в письмовій формі повідомлений про всі умови споживчого кредиту та орієнтовну сукупну вартість кредиту, що вбачається з підписаного останнім додатку №2 до кредитного договору та п. 7 додаткової угоди до нього, є безпідставними.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній окремий письмовий документ з підписом позичальника з якого б вбачалось, що останній ознайомлений з усіма Умовами кредитування. Зокрема, самі Умови кредитування, які є невідємною частиною додаткової угоди в справі відсутні.

В додатковій угоді до кредитного договору (п. 7) наявне лише посилання на ознайомлення відповідача з такими умовами (правовий висновок ВСУ в справі №6-192цс15 в постанові від 04 листопада 2015 року).

Сам по собі факт підписання позичальником платіжного календаря від 30 листопада 2006 року (графіку погашення заборгованості), складеного з порушенням умов кредитного договору, із закладеним в його основу збільшеним розміром відсоткової ставки, яка буде мати місце при погашенні позичальником кредитної заборгованості, що призвело до погіршення становища позичальника, не свідчить про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору, а навпаки прямо йому суперечить.

Не свідчить про ці обставини й додаток №2 до кредитного договору (сукупна вартість кредиту), в якому в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Відтак суд доходить висновку, що вказані документи, на які посилається позивач як на підтвердження своїх заперечень проти зустрічного позову, не відповідають вимогам згаданих вище норм законодавства України, прямо суперечать умовам згаданих кредитних договорів, що стали передумовою істотного порушення умов договорів, порушення прав позичальника, і це призвело в подальшому до переплати заборгованості відповідачем, поставлення відповідача у вкрай невигідне становище і завдання йому матеріальної шкоди.

Не приймає до уваги суд й доводи представника позивача щодо неправильного розрахунку експертом ефективної ставки відсотка (реальної процентної ставки) та сукупної вартості кредиту (абсолютного значення подорожчання кредиту) внаслідок проведення розрахунків без зазначення офіційного курсу НБУ гривні до долара США, оскільки ці обставини на визначення експертом реальної відсоткової ставки по кредиту наданому в доларах США не впливають.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, 17 жовтня 2012 року банк безпідставно збільшив розмір заборгованості відповідача на 21750,14 доларів США.

При цьому будь-яких доказів щодо правомірності нарахування вказаної суми в рахунок кредитної заборгованості відповідача суду не представлено та законних підстав для цього під час розгляду справи судом не встановлено, що свідчить про недоведеність та необґрунтованість поданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні справи суд враховує значний ступінь виконаного відповідачем грошового зобовязання, що становить 308087,65 доларів США, які позичальник сплатив банку, не дивлячись на істотні порушення ним умов договору.

З відповідача позивачем вимагалася виплата платежів на погашення кредитної заборгованості всупереч умов кредитного договору №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року та додаткової угоди №96-05/13/1105 до нього від 19 липня 2010 року з перевищенням процентної ставки, та відповідач був вимушений сплачувати ці кошти, у звязку з чим він значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні кредитного договору та додаткової угоди до нього, що призвело до заподіяння останньому істотної шкоди.

Відповідач протягом тривалого часу виконував свої обовязки по кредитному договору та вчасно погашав заборгованість за кредитом, однак в результаті недотримання банком умов договору, істотного його порушення, позичальнику заподіяно шкоди, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом та значного погіршення його матеріального становища.

Таким чином, суд доходить висновку, що банк істотно порушив умови кредитних договорів, нараховував, вимагав та отримував від позичальника виплати періодичних платежів із завищеною процентною ставкою по кредиту в розмірі 17,51 % річних, яка не відповідає умовам договору та на прямо їм суперечить.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При визначенні ознак істотності порушення умов договорів суд звертає увагу на суть вказаних порушень і вважає, що завищення розміру процентної ставки до 17,51% для споживача позичальника мало значні негативні фінансові наслідки, призвело до заподіяння матеріальної шкоди, безпідставного збільшення розміру заборгованості, безпідставного всупереч умов договору збільшення його ціни, завдання відповідачеві збитків, поставлення його у вкрай невигідне становище, який безпідставно позбавився того, на що розраховував при укладанні договорів.

Таким чином судом встановлено підстави для розірвання вказаних договорів.

Відтак вимоги зустрічного позову про розірвання кредитного договору №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року та додаткової угоди №96-05/13/1105 до нього від 19 липня 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено з висновку судово-економічної експертизи №1696 від 15 квітня 2016 року в межах наявних матеріалів справи, документально підтверджується заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в розмірі 68 445,7 дол. США і саме цю суму слід стягнути з відповідача на користь банку.

Єдиний документ позивача, який підтверджує розмір заборгованості відповідача зазначений в позові (розрахунок заборгованості) спростовується згаданим висновком експерта, платіжними документами та змістом кредитних договорів.

Що стосується стягнення з відповідача пені за прострочення погашення кредиту та відсотків, то в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки щодо нарахування її розміру.

Відтак не можна дійти висновку, що розмір пені нараховано з дотриманням вимог

ст. 549 ЦК України та в межах строку позовної давності передбаченого ст. 258 ЦК України.

Крім того, розмір пені нараховано в іноземній валюті, коли остання підлягає обчисленню та стягненню в національній валюті гривні.

Відтак в цій частині первісної позовної заяви слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобовязань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобовязань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання (правовий висновок ВСУ в постанові від 23 вересня 2015 року в справі №6-231цс15).

Таким чином первісний позов підлягає частковому задоволенню на доведену суму

68 445,7 дол. США, що еквівалентна 857 624 грн. 62 коп. в межах заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

первісну позовну заяву ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-2686905571) на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року в розмірі 68445,7 доларів США, що еквівалентно 857 624 грн. 62 коп. та судовий збір в розмірі 3654 грн., а всього 861278 (вісімсот шістдесят одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Кредитний договір №014/9408/74/49702 від 30 листопада 2006 року та додаткову угоду №96-05/13/1105 до нього від 19 липня 2010 року укладені між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» і ОСОБА_4 розірвати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя