Рішення № 63116082, 28.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016р. Справа№ 914/2586/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів;

про стягнення грошових коштів за договором поставки № 041205 від 12.04.2016р. в сумі 24 984,63 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 20.10.2016р.

Від відповідача: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області 05.10.2016 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік» до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про стягнення грошових коштів за договором поставки № 041205 від 12.04.2016р. в сумі 24 984,63 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.10.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.10.2016р. розгляд справи відкладено на 14.11.2016р., а 14.11.2016р. на 28.11.2016р.

14.11.2016р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 45567/16), в якому зазначає, що в прохальній частині п. 2 помилково було зазначено суму основного боргу перед позивачем та в п. 4 не уточнено, що собою являє сума 1 376,16 грн. У звязку з цим, уточняє позовні вимоги та просить стягнути 23 484,00 грн. основного боргу, 124,47 грн. 3% річних та 1 376,16 грн. пені. Даною заявою, позивачем не зміно суми заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови Договору поставки № 041205 від 12.04.2016р., не оплативши вартість отриманого товару в сумі 23 484,00 грн. та за неналежне виконання умов Договору, позивач просить стягнути 1 376,16 грн. пені та 124,47 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 28.11.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№ 45567/16 від 14.11.2016р.). Просить стягнути суму заборгованості за договором у розмірі 23 484,00 грн., 1 376,16 грн. пені та 124,47 грн. 3% річних.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 28.11.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 28.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.04.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 041205 (далі - «Договір»).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобовязується виготовити та поставити брезент арт. 11292 СКПВ ( далі продукція), згідно Специфікацій, які є невідємною частиною Договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умова даного Договору.

Кількість, номенклатура продукції вказується в Специфікаціях, що є невідємними частинами Договору (далі Специфікація)(п. 2.1. Договору). Вартість кожної партії товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у специфікаціях (п.4.2. Договору).

Згідно Специфікації № 1 до Договору сторонами дійшли згоди, що постачальник передає (поставляє) покупцю продукцію вартість якої складає 46 968,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50 % вартості партії продукції.

Покупець здійснює остаточну оплату погодженої сторонами партії продукції протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару - на підставі виставлених постачальником рахунків фактур, сформованих на основі специфікацій, які є невідємною частиною Договору, на кожну окрему партію товару (п.5.3. Договору).

Згідно банківської виписки вбачається, що відповідач 11.05.2016р. здійснено попередню передоплату вартості продукції згідно Специфікації, згідно рахунку № СФ04/11/51 від 11.04.20146р. за брезент в сумі 23 484,00 грн.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано продукцію на суму 46 968,00 грн., що вбачається з видаткової накладної № РП-0000339 від 13.05.2016р. на суму 23 484,00 грн. та з видаткової накладної № РП-0000371 від 26.05.2016р. на суму 23 484,00 грн., та довіреностей №383 від 11.05.2016р. та № 431 від 26.05.2016р. на отримання продукції. Дані видаткові накладні, підписані представником відповідача на підставі довіреностей без жодних застережень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покладені на нього зобовязання щодо повної оплати отриманої продукції за Договором не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за поставлену продукцію в сумі 23 484,00 грн., що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

Належних та допустимих доказів повної оплати за поставлену продукцію відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 1 376,16 грн. пені та 124,47 грн. 3% річних.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобовязань за Договором. Виконання обовязку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманої продукції не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 23 484,00 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 23 484,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п.7.2. Договору у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало були виконати.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 1 372,47 грн., в частині стягнення 3,69 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України) дійшов висновку, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 123,53 грн., в частині стягнення 0,94 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 69-А; ідентифікаційний код 30105738) 23 484,00 грн. основного боргу, 1 372,47 грн. пені, 123,53 грн. 3% річних та 1 377,74 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2016 року.

Суддя Коссак С.М.