Рішення № 63115763, 29.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/118/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 Справа № 908/2943/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради (70540 Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Воровського, буд. 2)

про стягнення суми 7 460 грн. 81 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-127 від 13.05.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 01.03.2016р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради про стягнення 2 299 грн. 31 коп. пені, 4 764 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 грн. 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016р., справу № 908/2943/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.11.2016р. порушено провадження у справі № 908/2943/16, присвоєно справі номер провадження 27/118/16 та призначено судове засідання на 29.11.2016р.

Розгляд справи по суті розпочато 29.11.2016р.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 29.11.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на підставах, викладених у позовній заяві.

Просить суд стягнути з відповідача 2 299 грн. 31 коп. пені, 4 764 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 грн. 82 коп. 3 % річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2016р. визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні 29.11.2016р. та просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на чотири місяці у звязку з нестабільним фінансовим станом на підприємстві.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2016р. усно зазначив, що покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 18.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Комунальним підприємством Соцкомуненергія Запорізької обласної ради (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 807/14-ТЕ-13.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 92,5 тис. куб. у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 5.1, 5.2 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

За вказаним договором позивач передав у власність відповідачу у період з січня 2014р. по грудень 2014 року природний газ на загальну суму 79 180 грн. 42 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: актом приймання-передачі природного газу у обсязі 13,913 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 18 214,90 грн.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 13,360 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 17 490,91 грн.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 9,397 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 12 302,56 грн.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4,405 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 5 767,03 грн.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 1,138 тис. куб. м. за жовтень 2014 року на суму 1 489,86 грн., актом приймання-передачі природного газу у обсязі 6,776 тис.куб.м. за листопад 2014 року на суму 8 871,14 грн., актом приймання-передачі природного газу у обсязі 11,491 тис.куб.м. за грудень 2014 року на суму 15 044,02 грн.

Пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач прийняті на себе зобовязання виконав належним чином.

Відповідач оплату за поставлений газ здійснював з порушенням п. 6.1 договору, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2 299 грн. 31 коп. пені, 4 764 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 грн. 82 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Згідно п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 299 грн. 31 коп. пені, 4 764 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 грн. 82 коп. 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду строком на чотири місяці, у звязку з нестабільним фінансовим станом на підприємстві задовольняється судом.

Представник позивач у судовому засіданні 29.11.2016р. усно зазначив, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду строком на чотири місяці.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача, дає згоду на розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 2 299 (дві тисячі двісті девяносто девять) грн. 31 коп. пені, 4 764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 (триста девяносто шість) грн. 82 коп. 3 % річних, строком до 29.03.2017р.

Враховуючи вищевикладене, встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд задовольняє позовні вимоги. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних у розмірі 2 299 грн. 31 коп., втрат від інфляції у розмірі 4 764 грн. 69 коп., пені у розмірі 2 299 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України 29.11.2016 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 83, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради , с. Кірове, Оріхівський район, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Соцкомуненергія Запорізької обласної ради (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Воровського, буд. 2, код ЄДРПОУ 33256368) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 299 (дві тисячі двісті девяносто девять) грн. 31 коп. пені, 4 764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 (триста девяносто шість) грн. 82 коп. 3 % річних, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 2 299 (дві тисячі двісті девяносто девять) грн. 31 коп. пені, 4 764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 396 (триста девяносто шість) грн. 82 коп. 3 % річних, строком до 29.03.2017р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 02.12.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.