Рішення № 63115762, 24.11.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 р. Справа № 909/399/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Стефанів Т. В., судді Скапровської І. М., судді Булки В. І., секретар судового засідання Манів-Головецька О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області

вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000

в інтересах держави в особі ОСОБА_1 Міністрів України,

вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор"

вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Фонд державного майна України

вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Відкрите акціонерне товариство "Оріана"

вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

вул. Робітнича, 29, с. Мостище, Калуський район, Івано-Франківська область,77331

про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор" від 15.11.2013 та рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014

за участю сторін:

прокурор Журавльова Н.Є. (службове посвідчення № 036307 від 12.11.15 );

від позивача: ОСОБА_3 - головний спеціаліст сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального Управління юстиції в Івано-Франківській області, (довіреність № 06-38/24 від 12.01.16; посвідчення № 175 від 27.05.16)

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність № 26/1-4 від 19.01.16)

третя особа: ОСОБА_5 - провідний спеціаліст юридичного сектору Регіонального віділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, (довіреність № 210 від 02.06.16)

третя особа: ОСОБА_6 - представник ТзОВ "Карпатнафтохім", (довіреність № 92/0-110 від 26.04.12)

третя особа: ОСОБА_7 - директор ВАТ "Оріана", (довіреність № 889 від 31.10.16)

третя особа: ОСОБА_8 - начальник юридичного відділу ВАТ "Оріана", (довіреність № 3 від 11.01.16)

встановив: прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 Міністрів України звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Лукор" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор" від 15.11.2013 про відчуження, зокрема, рухомого та нерухомого майна ПрАТ "Лукор" та частки ПАТ "Лукор" і рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014. про ліквідацію ПАТ "Лукор".

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що спірні рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки прийняті за участю колишнього керуючого санацією ВАТ "Оріана", тобто акціонера, що володіє акціями відповідача в розмірі 47,9272% акцій, який не володів повноваженнями для прийняття рішень по розпорядженню майном ВАТ "Оріана" на суму 662 млн грн.

Крім того вказав, що оцінка майна ПрАТ "Лукор", проведена 15.10.2013. на підставі договору від 01.10.2013., без затвердження загальними зборами акціонерів ПрАТ"Лукор" умов договору, без дотримання вимог ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 10.21.16. статуту ПрАТ "Лукор" , згідно яких до виключної компетенції наглядової ради відноситься прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладається з ним, а вирішення питань, які відносяться до компетенції наглядової ради можуть вирішуватись загальними зборами товариства.

Відповідач, щодо позову заперечив, вказуючи, що позов є безпідставним, а оспорюванні позивачем рішення не порушують та не оспорюють прав ОСОБА_1 Міністрів України з наступних підстав :

- розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 10.08.2000р. №314-р жодним чином не стосується вказаного предмета спору про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів;

- оспорюваними рішеннями загальних зборів акціонерів ПрАТ корпоративні права ВАТ "Оріана" не порушено, майнові активи останнього не відчужено. Відсутність порушених прав акціонерів товариства встановлено рішеннями по справі № 909/320/14.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Карпатнафтохім" щодо позову заперечив та вказав на те, що ТОВ "Карпатнафтохім" придбано майно у ПрАТ "Лукор", а не у ВАТ "Оріана". В свою чергу ВАТ "Оріана" виступала одним з акціонерів ПрАТ "Лукор", яка отримала корпоративні права - брати участь у загальних зборах акціонерів. Крім того, представник вказав, що мало місце відчуження лише частини майна ПрАТ "Лукор", а не всього як стверджує позивач.

ВАТ "Оріана" та Фонд державного майна України, залучені ухвалою суду від 18.04.2014р. третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, позов підтримали, в письмових поясненнях зазначили, що рішення загальних зборів учасників ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор" від 15.11.2013 про відчуження, зокрема, рухомого та нерухомого майна ПрАТ" Лукор" та частки ПрАТ "Лукор" в статутному капіталі ТОВ "Карпатнафтохім" і рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014. про ліквідацію ПрАТ "Лукор", роблять неможливим фінансове оздоровлення ВАТ "Оріана" так, як позбавляють найвагомішого активу товариства у вигляді корпоративних прав ВАТ "Оріана" вартістю 662 млн. грн., що внесені останнім, згідно умов установчого договору відповідача, у вигляді нафтохімічного комплексу вартістю 662 млн. грн., до статутного капіталу ПрАТ" "Лукор", при його створені. Факт створення ПрАТ"Лукор" на базі майна ВАТ "Оріана", вважають встановленим рішенням господарського суду під час розгляду справи №П-13/39.

Господарський суд Івано-Франківської області неодноразово відмовляв в задоволенні позову. Вказані рішення касаційною інстанцією скасовувались справа направлялась на новий розгляд.

Так, 21.09.2016., Вищий господарський суд України скасовуючи рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.16 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.16 та передаючи справу на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області вказав, зокрема, на необхідність дослідження, як спірні рішення про відчуження майна відповідача, одним із акціонерів, якого є ВАТ "Оріана", засновником та власником якого є держава в особі ФДМУ, перебуваючи у процедурі банкрутства на стадії санації , можуть спричинити знецінення та втрату основного активу ВАТ"Оріана" - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор". На підставі чого, встановити наявність чи відсутність факту порушення майнових прав та інтересів ВАТ" Оріана".

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.10.16, справу № 909/399/14 скеровано на розгляд судді Стефанів Т. В.

Ухвалою суду від 13.10.16 прийнято справу до розгляду, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.11.16.

Ухвалою суду Івано-Франківської області від 01.11.16 задоволено клопотання Першого заступника прокурора Івано-Франківської області № 05-1214вих-16 від 31.10.16 (вх.№ 15397/16 від 01.11.16) та клопотання ВАТ "Оріана" № 890 від 31.10.16 (вх.№ 15480/16 від 01.11.6) про призначення колегіального розгляду справи.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.11.16 визначено наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя Стефанів Т. В., суддя Скапровська І. М., суддя Булка В.І.

Ухвалою суду від 04.11.16 розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.11.16.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши учасників провадження у справі, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд вважає, що позов слід задоволити.

При цьому суд врахував наступне.

15.11.2013 відбулись позачергові загальні збори акціонерів відповідача (протокол №14), на яких, прийняті рішення з 24-х питань порядку денного, у тому числі щодо відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ"Лукор" , а також частки ПрАТ "Лукор" у статутному капіталі ТзОВ "Карпатнафтохім".

17.01.2014. відбулись позачергові загальні збори акціонерів відповідача (протокол №15), на яких , зокрема, прийнято рішення про ліквідацію ПрАТ "Лукор".

Одним із акціонерів ПрАТ "Лукор" є відкрите акціонерне товариство "Оріана", засновником та власником якого є держава в особі ФДМУ та яке перебуває у процедурі банкрутства на стадії санації.

Згідно установчого договору ЗАТ "Лукор" , затвердженого установчими зборами від 05.12.2000р., на підставі розпорядження ОСОБА_1 Міністрів України від 10.08.2000 №314-р, ВАТ "Оріана" з однієї сторони та ТзОВ" Лукойл-Нафтохім" створили ЗАТ з внеском ВАТ"Оріана" до статутного фонду нафтохімічного комплексу вартістю 662 000 000 грн. та внеском ТОВ" Лукойл-Нафтохім" грошових коштів на суму не менше 100 000 000 грн., технологічного обладнання , дизельного палива та іншої сировини в обсягах, що забезпечить прибуткову роботу Товариства. Внески учасників в не грошовій формі оформляються актами та підписуються учасниками.

На підставі рішення позачергових загальних зборів ЗАТ"Лукор" від 05.11.2001р. було внесено зміни до зазначеного установчого договору та викладено п. 6.1 Установчого договору ЗАТ"Лукор" в такій редакції: пункт 6.5. викласти в такій редакції: "6.5. Внеском ТОВ" Лукойл -Нафтохім" до статутного фонду Товариства є грошові кошти на суму 100000000 грн., а також 10.7 відсотків простих іменних акцій ЗАТ"Лукойл-Нефтехім" , Росія, м. Когалим в кількості 107 штук в розмірі 562 000000 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі № П-13/39 від 27.06.2008, залишеним без змін постановою ВГС України від 20.11.2008., визнано недійсним пункт 6.1 установчого договору ЗАТ "Лукор" у редакції від 05.12.2000 в частині можливості внесення інвестором до статутного фонду товариства цінних паперів та інших майнових прав (у тому числі на інтелектуальну власність); визнано недійсним рішення загальних зборів ЗАТ "Лукор" від 05.11.2001 року в частині визначення внеску ТОВ "Лукойл-Нафтохім" до статутного фонду товариства у розмірі 10,7 відсотків простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нафтохім" (Росія, м.Когалим) в кількості 107 штук у розмірі 562 млн. грн; визнано недійсним п.5.1 Статуту ЗАТ "Лукор" в частині можливості здійснення засновниками вкладів у статутний фонд цінними паперами та іншими майновими правами (у тому числі на інтелектуальну власність); визнано недійсним п.6.5 установчого договору ЗАТ "Лукор" у редакції від 05.11.2001 в частині внесення ТОВ "Лукойл-Нафтохім" 10,7% простих іменних акцій ЗАТ "Лукойл-Нафтохім" (Росія м.Кагалим) в кількості 107 штук у розмірі 562 млн. грн.

Виходячи з аналізу вищевказаних установчих документів ЗАТ"Лукор" (тепер ПрАТ"Лукор") та рішень господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2008 та

Вищого господарського суду від 20.11.2008 у справі №П-13/39, суд приходить до висновку , що на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ"Лукор", статутний фонд вказаного товариства складався з майна внесеного ВАТ "Оріана" вартістю 662 млн. грн. Таким чином, при ліквідації ПрАТ"Лукор" ВАТ"Оріана", виходячи з вимог Закону України "Про акціонерні товариства", мало право на отримання дивідендів та активів акціонерного товариства (ст.ст. 88, 89 Закону), тобто на повернення в своє розпорядження та володіння державного майна внесеного ним у вигляді частки в статутний фонд відповідача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010 (справа №Б-7-11/283-13/143) було введено процедуру санації ВАТ" Оріана", призначено керуючого санацією, внаслідок чого, на зборах де приймались оскаржувані рішення, представником ВАТ"Оріана" був керуючий санацією. Не заперечуючи правомірності присутності його на вказаних зборах та повноважень представляти інтереси ВАТ "Оріана", що встановлено в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015. у справі №909/320/14, суд вважає, що керуючий санацією порушив обмеження своїх повноважень, встановлених ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010. у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19, які полягали в забороні відчуження майнових активів боржника. Голосуючи за прийняття спірних рішень загальних зборів ПрАТ"Лукор" про відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ"Лукор" ТОВ "Карпатнафтохім", а також частки ПрАТ "Лукор" у статутному капіталі ТОВ "Карпатнафтохім" співзасновнику останнього ЛУКОЙЛ ОСОБА_9 та ліквідацію ПрАТ"Лукор", керуючий санацією ВАТ "Оріана", фактично розпорядився активом ВАТ "Оріана" у вигляді корпоративних прав.

За визначенням корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами (ст. 2 Закону України " Про акціонерні товариства").

Виходячи з того, що статутний капітал ВАТ" Оріана " становить понад 800 млн. гривень, а розмір активів станом на 2013-2014 роки становить понад 1 мільярд 200 млн. гривень, корпоративні права ВАТ "Оріани" у ПрАТ"Лукор" є значним майновим активом.

За наведених обставин, суд не може погодитися з висновками Верховного Суду України викладеними в постанові від 01.04.2015. у справі 909/320/14. Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сама процедура санації, яка в даному випадку застосована до ВАТ "Оріана", спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, а керуючий санацією, в силу Закону, є особою, яка організовує здійснення системи заходів спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Голосуючи за прийняття оспорюваних рішень керуючий санацією ВАТ"Оріана" не міг не знати який наслідок для товариства буде мати фактичний продаж його активів в результаті ліквідації ПрАТ"Лукор".

Отже, тут має місце завуальований продаж активів ВАТ "Оріана" за ціною нижчою за номінальну вартість, що своїм наслідком буде мати нанесення збитків ВАТ "Оріана", а не оздоровлення її фінансового стану.

Крім того, слід зазначити, що керуючий санацією зобов'язаний був вимагати повернення майна в натурі або його вартості, що передбачено ст. ст. 88 , 89 Закону України "Про акціонерні товариства " та ст. 17 Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Приймаючи закон про банкрутство законодавець виходив з презумпції добросовісного виконання арбітражним керуючим (керуючим санацією) своїх обов'язків. Закон не може передбачити та упередити всі випадки недобросовісності чи недбалості виконавця певних обов'язків за законом, в даному випадку керуючим санацією.

Висновки Верховного Суду України виходять із буквального викладу ст. 17 Закону про банкрутство, однак, Верховним Судом України не враховано, що розпорядження керуючим санацією корпоративними правами ВАТ"Оріана" порушує державні інтереси у вигляді виведення з державної власності майна, що було внесено у статутний фонд відповідача. Розпорядження державним майном, в процедурі банкрутства має спеціальне регулювання і вимагає додаткових погоджень. Таке виведення майна ВАТ"Оріана" прослідковується протягом усього провадження у справі про банкрутство ВАТ"Оріана". Про це свідчить наступне: створивши в 2000р. ЗАТ надалі ПрАТ "Лукор" на базі майна ВАТ"Оріана" вартістю 662 млн. грн. та коштів ТОВ"Лукойл-Нафтохім", установчим договором відповідача було визначено, обов'язки двох акціонерів. Так, на ТОВ "Лукойл-Нафтохім" було покладено обов'язок провести реструктуризацію кредиторської заборгованості ВАТ"Оріана", яка виникла в зв'язку з необхідністю створення майна, що власне було внесено в статутний капітал ПрАТ"Лукор", перед Баварським Об'єднаним банком (станом на 01.01.2000) протягом 60 днів із дати державної реєстрації Товариства на строк більше 10 років та в межах корпоративних прав підтримувати рішення зборів учасників, створюваного господарського товариства відносно направлення одержання в результаті роботи спільного підприємства долі прибутку ВАТ "Оріана" на погашення боргу перед Баварським Об'єднаним банком. Однак, ПрАТ "Лукор" створює за участю "Лукойл ОСОБА_9" Б.В. - ТзОВ "Карпатнафтохім" і вносить в статутний капітал новоствореного підприємства майна на суму понад 370 млн. грн. при тому, що Лукойл ОСОБА_9В є співзасновником, що володіє більшістю акцій ТОВ "Лукойл -Нафтохім", тобто акціонера ПрАТ"Лукору". Відповідно, приймаючи спірні рішення про продаж майна ТОВ"Капратнафтохім", товариству, співзасновником якого є відповідач, і акцій відповідача співзасновнику ТОВ "Карпатнафтохім" - Лукойл ОСОБА_9, керуючий санацією діяв всупереч вимог 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не вчиняв жодних дій по збереженню майна та відновлення платоспроможності ВАТ"Оріана".

Більше того, зацікавленість у виведенні активів прослідковується, зокрема, із листа Фонду Державного майна України від 13.12.2012 за підписом першого заступника голови Фонду Державного майна України, адресованому представнику президента ВАТ "Лукойл" в Україні ОСОБА_10, слід звернути увагу, що навіть не керівник ВАТ "Лукойл, а його представник проявив неабияку зацікавленість в питаннях впливу на ВАТ "Оріана" з боку держави. ВАТ "Лукойл" є господарюючим суб'єктом Російської Федерації і зацікавлений у знищенні одного з найбільших хімічних підприємств в Україні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюванні рішення не відповідають нормам Законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позов є безпідставним , оскільки право ОСОБА_1 Міністрів не порушене, спростовується приписами ст. 116 Конституції України та ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", згідно яких вищим органом, який уповноважений здійснювати управління державним майном є ОСОБА_1 Міністрів, а тому Він (ОСОБА_1 Міністрів) вправі звертатись до суду з вимогою про відновлення будь якого порушеного права державної власності. Виходячи з цього, прокурор правильно визначив позивачем ОСОБА_1 Міністрів України.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 116, 124 Конституції України, ст. 88, 89 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 17 Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 22, 29, 33-34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов першого Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 Міністрів України до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор", третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Оріана", третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор" від 15.11.2013 та рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014 - задоволити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор" від 15.11.2013 та рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Лукор", вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306 (ідентифікаційний код 31256759) в доход Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 2 436,00 грн (дві тисячі чотириста тридцять шість грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2016 р.

Головуючий суддя Т. В. Стефанів

Суддя І. М. Скапровська

Суддя В. І. Булка