Рішення № 63115447, 29.11.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2016 р.

Справа № 902/206/16

за позовом:Юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" Meadow office stonerows lane sashover way Chesterfield derbyshire S45 OHE (поштова адреса 01010, АДРЕСА_1)

до:Приватного підприємства "Альянс Груп" (21021, м. Вінниця, вул. Соборна,52)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача відділ державної виконавчої служби Дніпровського району управління юстиції міста Києва (вул. Краківська, 20, м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача підприємство "Валді-Україна" (01010, АДРЕСА_2)

про припинення володіння нерухомим майном

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

судді Банасько О.О.

ОСОБА_1

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2;

відповідача : ОСОБА_3;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача відділ державної виконавчої служби Дніпровського району управління юстиції міста Києва: не з'явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача підприємство "Валді-Україна": ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Юридична особа Великобританії компанія "Vuldi (UK) Limited" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Альянс Груп" про визнання недійсними прилюдних торгів (аукціону) 23.02.2001 року з продажу нерухомого майна: вбудованого приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, Соборна, 52, проведених за договором №3/4-3 від 25.01.2001 року, укладеного між Спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» Міністерства юстиції України та Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва. Позовні вимоги мотивовані тим, що юридична особа Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" є і завжди була одноособовим засновником підприємства «Валді-Україна», яке в свою чергу, станом на 23.02.2001 року, було власником нерухомого майна-нежитлового приміщення магазину за адресою: м. Вінниця, Соборна, 52, яке належало підприємству «Валді-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 16.07.1998.року за реєстраційним №3217, зареєстрованого Вінницьким обласним обєднанням бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим №79.

Відповідно до Договору №3/4-3 від 25.01.2001 року про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах вказане нерухоме майно підлягало реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до Протоколу №1 проведення прилюдних торгів 23.02.2001 року та Відомості прилюдних торгів від 23.02.2001 року вказане нежитлове приміщення було реалізоване на користь переможця торгів ПП «Альянс Груп», м. Вінниця, код 31325350.

Проведення аукціону повинно було врегульовуватись виключно Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року №1448.

Посилаючись на порушення даного Положення, зокрема, п. 5 щодо недотримання 30-денного терміну для публікації оголошення до дня проведення аукціону, позивач вказує на недотримання вимог щодо розміщення оголошення та змісту інформації про аукціон, невиконання яких тягне за собою його недійсність.

Відтак позивач вважає, що оскільки аукціон був проведений з порушенням закону, то правочин укладений за підсумками цього аукціону є недійсним (нікчемним).

Позивач стверджує також, що після винесення господарським судом м.Києва ухвали у справі №10/189-2001 від 27.06.2003 року про ліквідацію підприємства "Валді-Україна", майно що залишилося після проведення такої ліквідації передається власникові (засновникові), тобто позивачу.

Позовні вимоги також мотивовано тим, що право власності позивача на нежитлове приміщення магазину не припинялось та що останній є його власником.

Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що 27.06.2003 року у позивача виникло право вимоги до ПП «Альянс Груп» як до неправомірного володільця.

Представник позивача також посилався на порушення його прав як засновника ліквідованого відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 27.06.2003 у справі № 10/189 підприємство «Валді-Україна» та обґрунтовував це положеннями ст. 111 ЦК України, відповідно до яких, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, а також на підставі п. 7 ст. 31 Закону України "Про банкрутство", якою передбачено, що у разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власнику або уповноваженому ним органу.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/206/16 з призначенням її до розгляду на 16.08.2016 року. Одночасно даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського району управління юстиції міста Києва.

16.08.2016 р. представником позивача через електронну пошту суду, подано клопотання про зупинення провадження в даній господарській справі до вирішення справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/12363/16 та клопотання про зміну предмету позову, а саме: припинення за ПП «Альянс Груп» право володіння нежитловим приміщенням магазину по вул. Соборна, 52, м. Вінниці. Змінені позовні вимоги заявлені про припинення права володіння спірним майном магазину, що на думку позивача є застосуванням наслідків нікчемного правочину укладено за результатами аукціону, що відбувся 23.02.2001р.

02.09.2016 р. представником позивача повторно подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ Окружного адміністративного суду міста Києва та Конституційного Суду України.

Дослідивши вищезазначені клопотання, суд задовольняє клопотання про зміну предмету позову, клопотання щодо зупинення провадження у справі судом відхилене.

Разом з тим, представником позивача надсилались на адресу суду додаткові пояснення через електронну пошту суду для врахування судом при вирішенні даної справи, які були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судових засіданнях та у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що правочин, укладений за результатами аукціону, є оспороюваним, а не нікчемним; що порушення строків опублікування оголошення, та його змісту не можуть бути підставою для визнання даного аукціону недійсним; відсутність будь-яких прав у позивача щодо спірного майна, що вказує на те, що Юридична особа Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" є неналежним позивачем у даній справі, що є підставою для відмови в позові; на час розгляду даної господарської справи відсутнє судове рішення яким такі торги визнанні недійсними.

Також, представником відповідача до суду було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка була долучена до матеріалів справи та надання оцінки якій буде при винесенні рішення.

З огляду на складність даної справи, на підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 12.09.2016 року, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.09.2016 року створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Говор Н.Д., Баранова М.М.

Ухвалою суду від 13.09.2016 року колегією суддів було прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 05.10.2016 року.

04.10.2016 року головуючий суддя звернувся до керівництва суду із службовою запискою про заміну членів колегії, у зв'язку зі звільненням з посади суддів Говор Н.Д. та Баранова М.М.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.10.2016 року на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддів Говор Н.Д. та Баранова М.М. та введено до складу колегії суддів Банаська О.О. та Тварковського А.А.

В судовому засіданні 29.11.2016р. представником позивача заявлено 2 клопотання, а саме: заява від 29.11.2016р. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підприємство «Валді-Україна» та заяву від 29.11.2016р. про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стоні відповідача підприємства «Валді-Україна».

Представник відповідача щодо вирішення даних клопотань поклався на розсуд суду.

Суд задовольняє клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підприємства «Валді-Україна», а у клопотанні про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємство «Валді-Україна»- відхиляє.

Суд зясовує думку у представника позивача, щодо слухання справи в даному судовому засіданні та з'ясовує чи є необхідність у відкладенні судового засіданні для повідомлення залученої третьої особи підприємство «Валді-Україна», оскільки, згідно з витягу ЄДР станом на 29.11.2016р. керівником даного підприємства є ОСОБА_2 який присутній в судовому засіданні як представник позивача.

Представник позивача не заперечив щодо продовження слухання справи в даному судовому засіданні та висловив позицію як представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підприємство «Валді-Україна» в якій позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Представник третьої особи на стороні позивача (державна виконавча служба Дніпровського району управління юстиції міста Києва) в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд встановив, що 08 серпня 2000 р. арбітражним судом м. Києва видано наказ №22/253 від 08.08.2000 р.) яким звернуто стягнення на майно ДП «Валді-Виробництво» (м .Київ) ДП «Валді-Нерухомість» (м. Київ) та підприємство «Валді-Україна» в розмірі 2682983,81 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 08.08.2000 р. складало 14588 724,47 грн.. Даний наказ звернуто до виконання до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №738/7 від 22.09.2000 р. Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районого управління юстиції м. Києва було надано право вчиняти виконавчі дії по виконанню наказу арбітражного суду м. Києва про стягнення боргу в сумі 14566724 грн. 47 коп. за рахунок майна ДП «Валді-Виробництво» (м. Київ), ДП «Валді-Нерухомість» (м. Київ) та підприємство «Валді-Україна» на території Автономної республіки Крим, Вінницької, Житомирської та Львівської областей.

25.01.2001 року між Спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» Міністерства юстиції України та ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва укладено договір №3/Н-3 про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах, предметом якого є здійснення реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах приміщення магазину за адресою м. Вінниця, вул. Соборна 52, загальною площею 250,9 м.кв. Приміщення належало ДП «Валді-Україна». Початкова вартість реалізації становила 111050 грн. без урахування ПДВ.

25.01.2001 р. між Інформаційно-рекламним агенством «Курьер» («Виконавець») та Спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» (Замовник») укладено договір, предметом якого є розміщення Виконавцем рекламних матеріалів Замовника в газеті «Независимый курьер».

31.01.2001 р. між Замовником та Виконавцем складено та підписано акт виконаних робіт яким підтверджено факт надання рекламних послуг Спеціалізованому державному підприємству «Укрспецюст.

Протоколом №1 від 23 лютого 2000 р. оформлено результати проведення торгів відповідно до якого: номер лота 1; назва лота-Нежитлові приміщення, м. Вінниця, вул. Соборна 52. Учасники: ТОВ «Відіван» та ПП «Альянс Груп». Старотова ціна: 111050 грн.. Продажна ціна:113300 грн. Переможець торгів: ПП «Альянс Груп».

Відповідно до акту про продаж нерухомого майна за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 52 від 01 березня 2001 року Старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві складено акт про те, що Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» відповідно до договору №3/Н-3 від 25 січня 2001 року провело аукціон по продажу нерухомого майна: вбудованого приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Вінниця, вулиця Соборна, 52 .

Вбудоване приміщення магазину належало підприємству «Валді-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 липня 1998 року за реєстраційним №3217, зареєстрованого Вінницьким обласним обєднаним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 за реєстровим №79.

Аукціон розпочався зі стартової ціни 111050 грн.

В ході торгів ТОВ «Відіван» запропонувало ціну 111200 грн., однак ПП «Альянс Груп» запропонувало найвищу ціну - 113 300 грн. 00 коп.

Ліцитатор проголосив, що переможцем аукціону стало ПП «Альянс Груп».

Остаточна ціна реалізації склала 113300,00 гривень.

Аукціон закінчено 23.02.2001р. ПП «Альянс Груп» повністю внесло кошти за придбаний лот 26.02.2001р.

11 березня 2001 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності за відповідачем на приміщення магазину по вул. Соборній, 52, в м. Вінниці яке зареєстроване в реєстрі за №881.

Таким чином, судом встановлено, що за результатами прилюдних торгів спірне приміщення магазину вибуло з власності підприємства «Валді Україна» у власність відповідача - Приватного підприємства «Альянс Груп».

Також судом встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2003 року у справі №10/189-2001 було постановлено ліквідувати підприємство «Валді-Україна» як юридичну особу в звязку з банкрутством. Представником позивача не заперечувалась та обставина, що вказана ухвала господарського суду м. Києва не реалізована та запис про припинення підприємства «Валді Україна» до Єдиного державного реєстру не внесено.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема витягом з ЄДР, який міститься в матеріалах справи, з якого зокрема вбачається, що підприємство «Валді-Україна» знаходиться в стадії припинення. Відтак, на час розгляду даної справи воно існує як юридичн особа.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що Юридична особа Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" не є належним позивачем у даній справі.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що оскільки спірне майно вибуло з власності підприємства «Валді-Україна» у лютому 2001 року, тобто до дати винесення ухвали господарським судом м. Києва від 27.06.2003 р. по справі №10/189 і на момент ліквідації підприємства «Валді-Україна» у його власності не перебувало.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до статті ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість позивачем не надано належних доказів порушення його прав відповідачем.

З огляду на встановлену судом відсутність порушеного права у позивача, не підлягають застосуванню строки позовної давності до позовних вимог відповідно до заяви представника відповідача про застосування спливу строків позовної давності.

Представник відповідача вважає, що позивач пропустив 3 річний строк позовної давності. В обґрунтування цього посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.11.2011 року №4176-VI, яким частину 4 ст. 258 ЦК України виключено. Частиною 4 ст. 258 ЦК України, до внесення змін, встановлювався 10 річний строк позовної давності щодо позовних вимог про застосування наслідків нікчемності правочину.

Прикінцевими положеннями даного Закону визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України (435-15), що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст. 261 ЦК України, яка діяла з моменту чинності ЦК України, та діє до сьогодні, визначено, що перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, за змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом УРСР 1963 р.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Таким чином, станом на 01.01.2004р. 3 річний строк позовної давності не сплив.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.11.2011 року №4176-VI частину 4 ст. 258 ЦК України, яка встановлювала 10 річний строк позовної давності щодо позовних вимог про застосування наслідків нікчемності правочину виключено.

Згідно з прикінцевими положеннями Закону №4176-VI визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ), що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Однак, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

З врахуванням встановленої судом відсутності порушеного права позивача, суд не бере до уваги заяву представника відповідача про застосування позовної давності, оскільки підставою для застосування строків позовної давності має бути наявність порушеного права позивача.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 ГПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Законодавством встановлено:

- предмет позову - матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову;

- підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі. Підставу позову теж можна змінити.

- у вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співпадіння такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами;

- у випадку невідповідності предмету позову способам захисту встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі (правова позиція Вищого господарського суду України відповідно до постанови від 14.06.2012 року у справі № 33/5005/13678/2011).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відносно тверджень позивача щодо недійсності (нікчемності) правочину слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (діючого на час проведення прилюдних торгів) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

В Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними №02-5/111 від 12.03.1999 визначено, що загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону. Отже, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 14 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна від 22 грудня 1997 р. N 1448, чинного на час проведення аукціону, аукціон може бути припинено і майно знято з продажу на вимогу будь-кого з покупців або організатора аукціону у разі невиконання вимог щодо змісту інформації, передбаченої пунктом 5 цього Положення, або порушення інших правил проведення аукціону, передбачених Положенням.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання аукціону судом недійсним. Заява до суду про визнання аукціону недійсним може бути подана будь-ким з учасників аукціону, організатором аукціону, заставодавцем або заставодержателем.

Отже, господарський суд прийшов до висновку, що оскільки нежитлове приміщення магазину реалізовано на прилюдних торгах у примусовому порядку з виконання рішення арбітражного суду міста Києва у справі № 22/253 державною виконавчою службою через спеціалізовану організацію покупцю-учаснику прилюдних торгів, застосування наслідків нікчемності правочину в такому випадку не передбачено діючим законодавством.

Законність проведення прилюдних торгів з реалізації майна, проведених в ході примусового виконання судового рішення, оскаржено не було.

Вказаний правочин укладений за результатами проведення аукціону, що відбувся 23.02.2001 р., також не був визнаний в установленому порядку недійсним.

Відтак, у господарського суду відсутні правові підстави застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо укладеного за результатами проведення аукціону правочину.

В той же час, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів носить всі ознаки правочину, останній може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи № 6-116цс12 у постанові від 24.10.2012 р.: «Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України)».

В той же час, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на правовий висновок ВСУ зроблений за результатами розгляду справи №6-3174цс15 від 06.07.2016 року, оскільки предметом даного спору не є визнання недійсним правочину вчиненого за результатами прилюдних торгів від 23.02.2001р.

Таким чином, на переконання суду, станом на дату подання позову, відповідач Приватне підприємство «Альянс Груп» є законним набувачем нежитлового приміщення магазину по вул. Соборна, 52 у м. Вінниця.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності визначається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Нормами ЦК України розрізняється право володіння, як складова змісту права власності та як окреме право в контексті з реалізацією прав на чуже майно.

Згідно з ч. 1 ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи ПП «Альянс Груп» є власником приміщення магазину, що підтверджується копією свідоцтва серія АВО №719564.

Відтак, суд вважає необґрунтованою вимогу щодо припинення за відповідачем права володіння ним, оскільки така вимога може заявлятись власником такого майна до особи, що володіє ним, як чужим майном.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що судовому захисту підлягає лише порушене право, однак позивачем у справі не доведено порушення відповідачем будь-яких його прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до роз'яснень наданих у п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року, у разі коли право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, враховуючи вищенаведене, вимога позивача до відповідача про припинення права володіння нежитловим приміщенням магазину по вул. Соборна, 52 в м. Вінниці є необґрунтованою, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 32-35, 43, 49, 82-85, 115,116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 02 грудня 2016 р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

судді Банасько О.О.

ОСОБА_1

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- третій особі: (м. Київ, вул. Краківська,20)