Ухвала суду № 63112469, 29.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/2526/15-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22-ц/774/2196/К/16 Гаєвий О.В.

Категорія - 27 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

при секретарі: Гладиш К.І.

за участі: представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Бродька Анатолія Івановича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.05.2008 року в розмірі19885 грн. 16 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № б/н відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 1500 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому за кредитним договором № б/н, станом на 31.08.2015 року, утворилась заборгованість у розмірі 19 885, 16 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з неї судовий збір у розмірі 1218 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.05.2008 року, станом на 31.08.2015 року, в загальному розмірі 19 885,16 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту - 3535,48 грн., заборгованість по відсотках за користування кредиту - 12 479,32грн., заборгованість за пенею та комісією - 2 685,35 грн., а також штрафи відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина - 250,00 грн., штраф (процентна складова) - 935, 01 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1218 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання нею Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, щоб у сукупністю із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів, що заборгованість виникла саме по кредитному договору б/н від 05.05.2008 року. крім того, позивачем не було дотримано вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну їх вартість.

Також відповідач вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки судом першої інстанції не було з'ясовано дату останнього платежу та строку дії картки. Вказує на те, що після закінчення строку дії картки працівниками банку вона була вилучена, а нової картки їй не видавали, позивачем не доведено факту видачі їй нової картки.

Відповідач наголошує на тому, що заяву про застосування строку позовної давності вона не мала можливості подати до суду першої інстанції, оскільки справа розглядалась за її відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2008 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір за № б/н відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 1500 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач у відповідності до умов кредитного договору повинен щомісяця в строки, визначені Правилами здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитом, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній період у разі порушення строків сплати заборгованості (а.с.6-12).

Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання стосовно своєчасного погашення заборгованості у встановлені строки не виконала, в зв'язку з чим сума заборгованості за кредитом станом на 31.08.2015 року становить 19 885, 16 грн., та підтверджується відповідним розрахунком (а.с.4-5).

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, оскільки відповідач не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів за користування ним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.526,527,530,629,1049,1050,1054 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання нею Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, щоб у сукупністю із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки як вбачається із анкети-заяви від 05 травня 2008 року ОСОБА_3 при отриманні кредитних коштів ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку.

Дані обставини підтверджуються особистим підписом відповідача (а.с.6 зворот).

Тому доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що вона не ознайомлювалась з Умовами кредитування не можуть бути прийняті судом до уваги через їх недоведеність.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №6-25цс15 від 18 березня 2015 року, яка згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач не подавала суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності, крім того, в заяві про перегляд заочного рішення відповідач не скористалась своїм правом і не зазначила про необхідність застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано дату останнього платежу та строку дії картки спростовуються розрахунком позивача на а.с.4-5, згідно якого останній платіж за кредитним договором було проведено 17.12.2012 року, а з позовом до суду про стягнення заборгованості позивач звернувся 10.12.2015 року, тобто в строки, передбачені чинним законодавством.

Також слід зазначити наступне, що заповнюючи 05.15.2008 року Заяву-Позичальника про приєднання до Умов надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписуючи її, позичальник ОСОБА_3 погодилась з тим, що ця заява разом з запропонованими банком Умовами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складатимуть кредитний договір між ним та банком. (а.с.6-12)

Згідно п. 6.5 Умов позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно п. 6.6 Умов відповідач взяв на себе обов'язок у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити Винагороди Банку.

Положеннями п. 8.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно з пунктом 9.12 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік), вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Разом з тим, пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.

Відповідно до інформації про картку/рахунок №5457082972797943, яка була надана ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», строк дії картки, виданої відповідачу ОСОБА_3, закінчився в серпні 2015 року.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що після закінчення строку дії картки працівниками банку вона була вилучена оскільки відповідач, відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів вилучення в неї кредитної картки, натомість, згідно наданої позивачем інформації про картку/рахунок №5457082972797943, яка була надана ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», строк дії вказаної картки, виданої відповідачу ОСОБА_3, закінчився в серпні 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про застосування строку позовної давності відповідач не мала можливості подати до суду першої інстанції, оскільки справа розглядалась за її відсутності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач не скористалась таким правом при подачі заяви про перегляд заочного рішення, а матеріалами справи встановлено, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Зважаючи на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відсутні, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: