Ухвала суду № 63112467, 24.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1636/16 Справа № 204/501/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Мудрецький Р.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Мудрецького Р.В.

Суддів: Стуковенкової Т.Г., Слоквенка Г.П.,

за участю:

секретаря Бондаренко К.О.,

прокурора Чернобривець Ю.М.,

захисника Бунякіна В.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12014040030000417 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Бунякіна В.Л. на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року, ухвалений відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, розлученого, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді семи років та шести місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 91 611 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 гривень.

Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Судом 1 інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 20 липня 2014 року приблизно о 23 годині, керуючи технічно справним автомобілем «Geely Emgrand 7» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Титова, з боку пр. Кірова у напрямку вул. Макарова у м. Дніпропетровську.

Під час руху, ОСОБА_3, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, виконуючи маневр обгону на перехресті з вул. Суворова, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, який рухався на велосипеді «Wheeler» у попутному з ним напрямку та на даному перехресті виконував маневр повороту ліворуч. Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Geely Emgrand 7» реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 та п. 11.4, п.14.6 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, при наближенні до перехрестя, рухаючись по проїзній частині, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку, ОСОБА_3 заборонялось виїжджати на смугу зустрічного руху та відповідно виконувати обгін на перехресті, невиконання яких перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І.Мечникова. Смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, яка ускладнилася набряком головного мозку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинуваченим та його захисником подані апеляційні скарги, в яких обвинувачений просить вирок скасувати та винести виправдувальний вирок або призначити новий розгляд у суді 1 інстанції; захисник обвинуваченого просить вирок скасувати та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих.

В обґрунтування своїх вимог обвинувачений посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що ДТП сталося по обоюдній вині, аварійна ситуація була створена для нього, а відразу після ДТП ним була викликана швидка допомога, міліція та встановлений знак аварійної зупинки, відвідував постраждалого наступного дня в лікарні, де від лікаря отримав цілком позитивні прогнози відносно подальшого стану здоров'я та питання загрози його життю не виникало. Таке неврахування відобразилось на суворості вироку та сумі моральної шкоди, величина якої є занадто високою. Судом не враховано, що методика, яка покладена у розрахунок моральної шкоди, передбачає різні обов'язкові коефіцієнти, які суттєво впливають на розмір шкоди. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які суттєво впливають на його висновки, в тому числі його зауваження до схеми ДТП відносно місця виїзду на зустрічну смугу, які не були взяті до уваги експертом ОСОБА_10 Крім того, відкинуті покази ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відносно первинного положення велосипеда.

В обґрунтування своїх вимог захисник обвинуваченого вважає вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська незаконним, оскільки ухвалений з явно обвинувальним нахилом без врахування всіх обставин справи та з явним порушенням допустимості доказів. Вказує, що всі докази, за виключенням судово-медичної експертизи, викликають обґрунтовані сумніви, а у більшості своїй є недопустимими. Суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду та висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема показання ОСОБА_3 про місце зіткнення транспортних засобів об'єктивно не спростовані. Як вбачається з протоколу огляду місця події при його проведенні застосовувалось не штатне, не сертифіковане та таке, що не проходило перевірку вимірювальне обладнання, у зв'язку з чим цей протокол не може бути визнаний як допустимий доказ, покладений в основу обвинувального вироку. Зазначає, що судом першої інстанції не надана оцінка діям потерпілого ОСОБА_9, який допустив чисельні, в тому числі грубі, порушення ПДД, а саме п.п. 1.5, 6.2, 6.6(а), 9.3, 9.4, 10.1, 10.3, 10.4, 11.2, 11.14. Враховуючи, що комплексна судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи проведені на підставі результатів слідчого експерименту, який проведений з грубими матеріальними та процесуальними порушеннями, а також приймаючи до уваги, що при експертному дослідженні не були враховані вихідні дані, вказані у клопотанні захисника від 18.09.2015 року, висновок експерта не є допустимим доказом. При визначенні судом покарання не було враховано ступінь вини потерпілого, обвинувачений після ДТП сам викликав міліцію та швидку допомогу, з місця ДТП не відлучався, самостійно прибув для здійснення алкогольного тестування, самостійно доставив свій автомобіль на штраф-майданчик, не був притягнутий до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим посвідчення водія знаходиться у ОСОБА_3, активно сприяв слідству, позитивно характеризується за місцем роботи, має стару матір - «дитину війни», яка є інвалідом в силу онкологічної хвороби, за якій ОСОБА_3 єдиний здійснює догляд, з урахуванням невизнання вини часткове відшкодування спричиненої матеріальної шкоди потерпілим.

До апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника від потерпілої ОСОБА_4 та заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого від представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, які кожен окремо вважають вирок суду 1 інстанції законним, обґрунтованим та справедливим та просять апеляційні скарги обвинуваченого та його захисн6ика залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Бунякіна В.Л., які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, прокурора, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх представників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника і вважали, що вирок суду слід залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого та захисника такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, при викладених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив та послався на них у вироку.

Зазначені висновки зокрема підтверджуються: показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які пояснили, що були присутні в якості понятих, під час огляду місця дорожньо-транспортної події, яка сталася близько 23 години 20.07.2014 року на перехресті вул. Суворова та вул. Титова в м. Дніпропетровську, де працівниками ДАІ та слідчим було зроблено відповідні заміри рулеткою щодо розташування транспортних засобів на проїзній частині, складена схема та протокол огляду місця події; показами потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є батьками потерпілого ОСОБА_9, наданими зі слів останнього, які пояснили, що ОСОБА_9, виконуючи маневр повороту ліворуч на перехресті вул. Суворова та вул. Титова в м. Дніпропетровську, виїхав на зустрічну смугу руху, де на нього скоїв наїзд легковий автомобіль, який рухався в попутному з ним напрямку по зустрічній смузі для руху та велосипед сина був обладнаний світловідбивачами; показами свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_12, які були присутніми при складанні протоколу огляду, схеми на місці ДТП і чули пояснення обвинуваченого про те, що він здійснив обгін велосипедиста ОСОБА_9 по зустрічній смузі для руху, в той час, як останній здійснював поворот ліворуч на перехресті, внаслідок чого, скоїв наїзд на велосипедиста; показами свідка ОСОБА_16, який пояснив, що зі своїм знайомим ОСОБА_17 знаходився біля перехрестя вул. Суворова та вул. Титова в м. Дніпропетровську та бачив, як по крайній лівій смузі проїзної частини вул. Титова, з боку вул. Янгеля в напрямку вул. Макарова, рухався велосипедист і, коли велосипедист вже знаходився на перехресті проїзних частин, рухаючись по зустрічній полосі для руху, зі швидкістю приблизно 50 км/год, випереджав легковий автомобіль «Geely Emgrand 7» світлого кольору, під час чого скоїв наїзд на велосипедиста правим переднім крилом автомобіля; протоколами проведення слідчих експериментів від 18.12.2014 року (т.2 а.с.1-8), від 19.08.2016 року за участі свідка ОСОБА_16, під час проведення яких, останній вказав на обставини зазначеної ДТП та розташування транспортних засобів на проїзній частині; показами свідка ОСОБА_17, який пояснив, що чув звук зіткнення, але не бачив цього моменту, бо був повернутий спиною до проїзної частини, але підійшовши разом з ОСОБА_16, до місця події, бачив розташування транспортних засобів на проїзній частині, місце знаходження водіїв; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2014 року (т.2 а.с.1-8) за участі свідка ОСОБА_17, під час проведення якого, останній вказав на відомі йому обставини зазначеної ДТП; показами свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які приймали участь в проведенні слідчого експерименту від 18.12.2014 року, за участі свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, в якості понятих та статиста відповідно, та зазначили, що вказане ОСОБА_16 та ОСОБА_17 було внесено слідчим до протоколу, відображено на схемі, які засвідчили своїми підписами; показами свідка ОСОБА_21, який пояснив, що в якості слідчого проводив досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. Під час огляду місця пригоди, зі слів обвинуваченого було встановлено, що той виконував обгін велосипедиста по смузі зустрічного руху, де в районі перехрестя під час маневру велосипедиста сталася зазначена дорожньо-транспортна подія. На аналогічний механізм дорожньо-транспортної події вказав і ОСОБА_9, якого він допитав в лікарні. Зазначені пояснення потерпілих та свідків збігаються між собою, не містять суперечностей, які б ставили під сумнів зазначені ними обставини.

Місце та обставини скоєного ДТП підтверджуються й дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.07.2014 року та схеми до нього, відповідно до якого, як зазначено в протоколі зі слів водія ОСОБА_3, зафіксоване місце зіткнення транспортних засобів, а також, розташування автомобіля та велосипеда на проїзній частині (т.1 а.с.3-7); висновком №6317/6318-15 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 25.02.2016 року, який експерт ОСОБА_22 підтвердив у судовому засіданні, згідно якого, в даній дорожній обстановці дії велосипедиста ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п.11.14, 10.1 Правил дорожнього руху та знаходились в причинному зв'язку з настанням ДТП. В умовах варіанту події за показами обвинуваченого ОСОБА_3, його дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху та знаходились у причинному зв'язку з настанням ДТП. В умовах варіанту події за показами потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16, дії водія автомобіля «Geely Emgrand 7» ОСОБА_3 не відповідали вимогам дорожньої розмітки 1.3 та п.11.4, п.14.6 «а» Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному зв'язку з настанням ДТП (т.2 с.170-178). З огляду на матеріали кримінального провадження, пояснення свідків, суд дійшов обґрунтованого висновку про скоєння ДТП з обставин, як їх зазначили у варіанті події за показами потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16; висновком судово-медичної експертизи № 1355/240-Е від 12.08.2014 року, який експерт ОСОБА_23 підтвердив в судовому засіданні, про те, що потерпілому ОСОБА_9 спричинено наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, перелом кісток черепу, розповсюджений крововилив під м'якими мозковими оболонками зі сторони бічної поверхні лівої півкулі головного мозку з утворенням безструктурної ділянки мозкової тканини в ділянці лівої скроневої частки; інфільтруючий крововилив у товщі м'яких покровів лівої тім'яно-скроневої ділянки голови, помірно виражений набряк мозку та його оболонок; садна на шкіряних покровах передньої поверхні лівої гомілки у середній третині, в ділянці задньої поверхні лівого плечового суглобу, задньо-зовнішньої поверхні лівого ліктьового суглобу та в ділянці задньо-внутрішньої поверхні лівого передпліччя у нижній третині. Виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, виникли задовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів) та при ударі об такий (такі), невиключно, що за обставин та у термін, які зазначені у постанові слідчого, тобто за умов дорожньо-транспортної події. Смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, яка ускладнилася набряком речовини головного мозку. Тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, яка могла утворитися за обставин зазначених в постанові слідчого, тобто за умов дорожньо-транспортної події, знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого (т.1 а.с.76-77).

При встановлених судом фактичних обставинах справи, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Покази ОСОБА_3, зокрема, про місце виїзду на зустрічну смугу з метою уникнення зіткнення з велосипедом потерпілого та створення аварійної ситуації для нього, на що він також посилається в апеляції, судом перевірені та правильно оцінені критично, як, надані ним з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки вони спростовували вищезазначеними доказами.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що ані суд, ані експерт ОСОБА_10 не взяли до уваги його зауважень до схеми ДТП відносно місця виїзду на зустрічну смугу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок зазначеного експерта № 70/27-604 від 09.09.2014 року і не був покладений в основу вироку.

Суд, дослідивши висновки авто технічної експертизи №70/27-604 від 09.09.2014 року та комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №6317/6318-15 від 25.02.2016 року, яким була надана належна оцінка, обґрунтовано прийняв саме висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи, який і був покладений в основу вироку, оскільки він є більш повним, об'єктивним та таким, що ґрунтується на досліджених матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції захисника про недопустимість доказів, зокрема, протоколу огляду місця події та висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи.

Ці документи складені та завірені уповноваженими на те особами, оформлені належним чином, у них містяться усі необхідні відомості, яким суд надав відповідну оцінку.

Твердження захисника про застосування при проведенні огляду місця події не штатного, не сертифікованого вимірювального обладнання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони нічим не підтверджені.

Немає й підстав у колегії суддів піддавати сумніву висновок вказаної експертизи, який підтверджений експертом у судовому засіданні, оскільки вихідні дані для неї були задані правильно, відповідно до матеріалів кримінального провадження, які відображали дійсні події. А відповідний варіант обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, який покладено в основу вироку узгоджується з іншими зазначеними вище доказами.

Достовірних відомостей про те, що місцезнаходження велосипеду після ДТП змінювалося, матеріали кримінального провадження не містять.

Покладені в основу вироку докази повністю підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Те, що в діях потерпілого ОСОБА_9 також вбачаються порушення правил дорожнього руху, не спростовують доведеності вини обвинуваченого, як і доводи апеляційних скарг, про те що ОСОБА_3 після ДТП сам викликав міліцію, швидку допомогу та з місця ДТП не відлучався, водійського посвідчення не позбавлявся.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції були досліджені у повному обсязі всі надані сторонами докази, які зібрані в межах діючого кримінального процесуального кодексу, є належними та допустимими і їм дана належна оцінка у вироку.

Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч.

Порушень процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом першої інстанції допущено не було.

Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання, то при визначенні такої міри, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості, скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, але є неумисним, вчиненим з необережності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні матір, яка страждає на тяжке захворювання, що суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання, на що також, посилаються обвинувачений та захисник в апеляціях, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з цим, враховуючи обоюдну вину обвинуваченого та потерпілого, а також, часткове відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 слід зменшити покарання, призначене судом першої інстанції за ч.2 ст.286 КК України, до 6 років позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.65 КК України. Підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України при пом'якшенні покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Позовні вимоги потерпілих, вважаючи їх доведеними, суд вирішив правильно, зокрема, в частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, оскільки загибеллю сина, така шкода їм безсумнівно спричинена.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Бунякіна В.Л. - задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2016 року щодо ОСОБА_3, - змінити.

Пом'якшити ОСОБА_3 покарання, призначене за ч.2 ст.286 КК України.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: