Ухвала суду № 63112146, 01.12.2016, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2407/15-ц

Провадження № 2/191/64/16

У Х В А Л А

01 грудня 2016 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого- судді Бондаренко Г.В.,

при секретарі Силкіній О.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 2023844 ( два мільйони двадцять три тисячі вісімсот сорок чотири) грн.11 коп., а також, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків в сумі 9739944 ( девять мільйонів сімсот тридцять девять тисяч девятсот сорок чотири) грн.

01 березня 2016 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків в сумі 9739944 ( девять мільйонів сімсот тридцять девять тисяч девятсот сорок чотири) грн.

До початку судового розгляду представником позивача ОСОБА_1- адвокатом ОСОБА_3 був заявлений відвід головуючому у справі судді Бондаренко Г.В.

Підставами для відводу судді заявлені такі обставини:

-Під час прийняття зустрічної позовної заяви суд необґрунтовано відстрочив позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 оплату судового збору;

-порушення процесуальних строків, при розгляді справи, оскільки справа перебуває в провадженні суду більше одного року, тобто з перевищенням встановленого законом двомісячного строку. На думку заявника, суд безпідставно відкладає судовий розгляд , не виконує вимоги ст..74-75 ЦПК України, щодо належного повідомлення відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 таким чином, порушені вимоги процесуального закону; судові засідання у справі призначаються з таким часовим проміжком часу, що може перевищувати процесуальні строки. Оскільки в межах цієї цивільної справи накладений арешт на майно ОСОБА_1- сторона позбавлена права , щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном;

-згідно тверджень ОСОБА_1 останньому було повідомлено про те, що суддя Бондаренко Г.В. перебуває в тісних взаємостосунках та є кумою ОСОБА_4, одного із співвідповідачів за первісним позовом і предявлення вимог до останнього може бути повязано з намаганням ОСОБА_2 таким чином визначити підсудність і вплинути на результат розгляду справи .

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать, на думку представника позивача, упередженість головуючого у справі, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України є підставами для відводу.

Суд вислухав пояснення представника позивача, думку представника відповідача, дослідив матеріали справи.

Згідно з п.4) ч.1 Статті 20 ЦПК України суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу ( самовідводу) , якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Суд вважає, що заява про відвід задоволенню не підлягає на таких підставах:

Провадження у зазначеній цивільній справі було відкрито 15 липня 2015 ( а.с.46).

Справа була призначена до судового розгляду на 04.08.2015 р.; 26.08.2015 р.; 18.09.2015 р.; 06.11.2015 р.; 10.12.2015 р.( судовий розгляд був відкладений за заявою представника позивача ОСОБА_5 ( а.с.129); 12.02.2016 р. , 11.03.2016 р.; 21.03.2016 р. ( судом було вирішено питання про обєднання первісного позову з зустрічним позовом); 15.04.2016 р. ( справа була знята з розгляду у звязку з відрядженням судді); 22.04.2016 р. 10.06.2016 р. ( розгляд справи відкладений за заявою представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_6О.); 12.08.2016 р.; 14.10.2016 р.; 19.10.2016 р. і призначалась до судового розгляду з урахуванням навантаження судді, періоду відпусток та періоду, необхідного для обігу поштової кореспонденції, що вимагали приписи ЦПК України, щодо належного повідомлення відповідача, як це передбачено ст.ст.74-76 ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 21.03.2016 року явка позивача ОСОБА_1 в судове засідання для надання особистих пояснень суду була визнана обовязковою, про що позивач достовірно обізнаний, оскільки його представник ОСОБА_7 був присутнім під час оголошення ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст.74 ЦПК України- стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України- вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, з урахуванням розписок про отримання судових повісток представниками позивача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що починаючи з 21 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, але жодного разу в судове засідання не зявився.

Таким чином, строки судового розгляду , передбачені ч.1 ст.157 ЦПК України не були дотримані судом з обєктивних причин, які виникли внаслідок виклику позивача ОСОБА_1, направлення і отримання судових викликів- повідомлень і публікації в пресі.

Суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на навмисне затягування судом строків розгляду справи спростовуються фактичними обставинами і дослідженими судом матеріалами справи.

Щодо посилань представника позивача на те, що суд повторно відстрочив позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 оплату судового збору, суд зазначає, що при подачі первісного позову 13 липня 2015 року ОСОБА_2 був оплачений судовий збір в сумі 3654 грн., що підтверджується квитанцією про оплату судового збору ( а.с.1).

Таким чином, твердження представника позивача ОСОБА_1 про те, що суд повторно необґрунтовано відстрочив ОСОБА_2 оплату судового збору- не відповідають фактичним обставинам і спростовуються матеріалами справи.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що йому було повідомлено щодо того, що головуючий у справі- суддя ОСОБА_8 перебуває в тісних взаємостосунках та є кумою ОСОБА_4, одного із співвідповідачів за первісним позовом, спростовуються тим, що на цей час в провадженні судді відсутні будь-які позови, стороною в яких зазначений ОСОБА_4 Крім того, головуючий у справі ( суддя Бондаренко Г.В.) , з зазначеною особою, а саме ОСОБА_4, не перебуває в ніяких стосунках. Отже, твердження позивача ОСОБА_1 є припущенням.

У відповідності з ч. 1ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів танезмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких звязків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу:ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним відбудь-якого невідповідного упередженняабо впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очахрозумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Отже, суд дійшов до висновку, що жодна із підстав зазначена представником відповідача на обґрунтування відводу головуючого у справі- не знайшла свого підтвердження. Тому заява про відвід є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.20 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого у справі судді Бондаренко Ганни Віталіївни- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г. В. Бондаренко