Рішення № 63111744, 28.11.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/4356/16-ц

Провадження № 2/0203/1374/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання права власності та виключення майна з акту опису та арешту, -

встановив:

06 червня 2016 року позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 03 лютого 2016 року до квартири, в якій проживає позивачка зі своєю донькою, прийшли державні виконавці Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ та склали Акт опису й арешту майна, яке належить позивачці на праві приватної власності. Арешт майна проводився на підставі рішення Господарського суду про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованості. Позивачка вказує, що ОСОБА_4 її колишній чоловік, з яким вона з 1999 року розлучена, не веде з ним ніякого спільного господарства, спільного побуту, спільного сумісного майна в них не має. В квартирі, до якої прийшли державні виконавці, ОСОБА_2 ніколи не проживав, зареєстрований та мешкає за іншою адресою. Позивачка зверталась до Ленінського ВДВС із заявою про виключення з Акту опису й арешту її майна, проте листом від 22 лютого 2016 року позивачці було відмовлено. З огляду на зазначене позивачка просить суд визнати за нею право власності на наступний перелік речей: диван бежевого кольору, крісла шкіряні - 2 шт., телевізори марки PHILIPS - 2 шт., крісло офісне блакитного кольору, акваріум, шафи-купе - 2 шт., ліжко дерев'яне, тумбу дерев'яну, стіл складний кухонний, стільці шкіряні - 3 шт., ноутбук, та виключити вказане майно з Акту опису й арешту майна від 03.02.2016 року складеного державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Корчагіним Д.В. в рамках виконавчого провадження № 46149287, також позивачка просить стягнути з відповідачів судові витрати по справі (а.с.3-6).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року дану справу було передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду, який в свою чергу ухвалою від 09 вересня 2016 року прийняв дану справу та призначив її до розгляду у судовому засіданні (а.с. а.с. 52, 54).

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Вказала, що з ОСОБА_4 не мешкає більше ніж 16 років, спільного побуту з ним не веде. Всі арештовані речі були куплені нею особисто вже після розлучення та належать їй на праві приватної власності. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідачі у судові засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 11 жовтня 1999 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4, виданого 11 жовтня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 457 (а.с.14).

22 січня 2015 року постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Корчагіною Д.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 46149287 з приводу виконання наказу № 904/5523/14 виданого 14 січня 2015 року Господарським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_3 боргу в сумі 114 964,03 грн. (а.с.11).

03 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 був проведений опис майна, що належить боржнику, під час якого було описано та арештоване майно, а саме диван бежевого кольору, крісла шкіряні - 2 шт., телевізори марки PHILIPS - 2 шт., крісло офісне блакитного кольору, акваріум, шафи-купе - 2 шт., ліжко дерев'яне, тумбу дерев'яну, стіл складний кухонний, стільці шкіряні - 3 шт., ноутбук, що підтверджується актом опису й арешту майна від 03 лютого 2016 року (а.с.10).

В ході розгляду справи позивачка вказала, що при проведенні опису майна, вона повідомляла державних виконавців, про те, що майна ОСОБА_2 за даною адресою не має, а сам він зареєстрований в іншому місті.

За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою № 1994 від 26 квітня 2016 року виданою КП «ЖГ Кіровського району» ДМР (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. а.с. 10, 11, 38).

04 лютого 2016 року позивачка звернулась до Ленінського відділу ДВС із заявою в якій просила виключити з акту опису й арешту майно, яке належить їй на праві приватної власності (а.с. 12).

22 лютого 2016 року Ленінський ВДВС міста Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області листом № _2787/26 роз'яснив позивачці, що особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належіть їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с. 13).

У відповідності до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підтвердження права власності на арештоване майно позивачкою надано: договір про встановлення виробів від 10 лютого 2011 року із специфікацією виробів, що виготовляються (а.с.а.с. 15, 16), документи які підтверджується придбання товарів з 2003 року (фіскальні чеки, товарні чеки,квитанції) (а.с. а.с. 17-22, 66). Тобто все майно, яке було описано та арештовано, було придбано позивакою вже після розірвання шлюбу, а отже є її особистою приватною власністю.

Доказів того, що відповідачі мають якесь відношення до описаного та арештованого майна до матеріалів справи не надано.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до роз'яснення п.16 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року вимога інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладення арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Як зазначено в п. 2. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно п. 8 цієї постанови оскільки згідно зі статтею 126 ЦПК позивач вправі об'єднати в одній позовній заяві кілька однорідних позовних вимог, пов'язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про виключення з акту опису та арешту майна боржника від 03.02.2016 року складеного державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Корчагіним Д.В. в рамках виконавчого провадження № 46149287, підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів в спростування зазначених вимог позивача відповідачами суду не надано.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати по справі - сплачений судовий збір у сумі у загальному розмірі 1 148 грн. 42 коп., із стягненням з кожного з відповідачів по 574 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції), ст.ст. 321, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності та виключення майна з акту опису та арешту - задовольнити.

Визнати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право приватної власності на рухоме майно: диван бежевого кольору, крісла шкіряні - 2 шт., телевізори марки PHILIPS - 2 шт., крісло офісне блакитного кольору, акваріум, шафи-купе - 2 шт., ліжко дерев'яне, тумбу дерев'яну, стіл складний кухонний, стільці шкіряні - 3 шт., ноутбук.

Виключити з акту опису й арешту майна від 03 лютого 2016 року, складеного державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Корчагіною Д.В. при виконанні наказу господарського суду Дніпропетровській області № 904/5523/14 від 14 січня 2015 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів, та звільнити з під арешту наступне майно:

- диван бежевого кольору,

- крісла шкіряні - 2 шт.,

- телевізори марки PHILIPS - 2 шт.,

- крісло офісне блакитного кольору,

- акваріум,

- шафи-купе - 2 шт.,

- ліжко дерев'яне,

- тумбу дерев'яну,

- стіл складний кухонний,

- стільці шкіряні - 3 шт.,

- ноутбук.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 574 (П'ятсот сімдесят чотири) грн. 21 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 574 (П'ятсот сімдесят чотири) грн. 21 коп.

Заочне рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 233 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третьою особою до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення також може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено 01.12.2016 р.

Суддя С.В. Єдаменко