Ухвала суду № 63110751, 04.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 648/1054/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Сокирко Л.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області, треті особи Районний центр по обслуговуванню закладів освіти Білозерської районної ради Херсонської області, Чорнобаївський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, про зобовязати зарахувати до стажу роботи період роботи вчителем, про зобовязання нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області подало апеляційну скаргу на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 16 лютого 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Білозерський районний суд Херсонської області задовольнив адміністративний позов:

- визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області № 4 від 23.02.2015 року щодо відмови позивачу у призначені грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»;

- зобовязав управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області зарахувати до стажу роботи позивача період роботи вчителем Чорнобаївського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області з 04.02.1984 року по 20.08.2014 року, що дає право на призначення десяти місячних пенсій при виході на пенсію за віком;

- зобовязав управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова не відповідає приписам ст. 159 КАС України, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального права, є необґрунтованою та має бути скасована.

При цьому апелянт посилається на приписи Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1191; Переліку закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, роботи та на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909; п. «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 26, п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що робота позивача на посадах автоінструктора, майстра виробничого навчання, вчителя трудового навчання з 10.09.1975 р. по 01.09.2011 р. має бути зарахована до спеціального трудового стажу, який дає право на отримання пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області та з 20 серпня 2014 року, отримує пенсію за віком.

В лютому 2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Рішенням про результати розгляду заяви № 4 від 23 лютого 2015 року відповідач відмовив позивачу в призначені грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.

Перевіряючи правомірність рішення відповідача № 4 від 23 лютого 2015 року, суд першої інстанції встановив, що оскаржене рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції послався на припис п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (із змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») яким встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

При цьому суд першої інстанції встановив, що, відповідно до матеріалів справи, станом на 20 серпня 2014 року, тобто на момент призначення пенсії за віком, позивач продовжував працювати в закладі комунальної форми власності, а саме в Чорнобаївському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області на посаді заступника директора з господарчої частини.

Відповідно до витягу із наказу директора комунального закладу Чорнобаївський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області № 195 від 3 вересня 2012 року, позивачу серед вчителів трудового навчання розподілено навантаження в кількості 12 год. (10-Б клас - 6 год, 11-Б - 6 год.). Відповідно до листа директора Комунальної установи «Районний центр по обслуговуванню закладів освіти» Білозерської районної ради Херсонської області № 01-15/404 від 27 травня 2015 року, позивач, вчитель трудового навчання переведений на посаду заступника директора з господарської роботи комунального закладу Чорнобаївський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області з 1 вересня 2011 року (наказ по школі від 1 вересня 2011 року № 178) та відповідно до Наказу Міністерства освіти України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» від 15 квітня 1993 року № 102 п. 91, позивач, викладає уроки автосправи з педагогічним навантаженням 12 годин по теперішній час.

Також суд першої інстанції послався на положення ч. 2 п. 91 Наказу Міністерства освіти України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» № 102 від 15.04.1993 року, відповідно до якого у сільській місцевості директори і їх заступники при відсутності вчителів або викладачів з відповідних предметів можуть вести викладацьку роботу в обсязі не більше 12 годин на тиждень з дозволу відповідного органу управління освіти.

При цьому суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідок про заробітну плату і інші прибутки №№ 147-150 від 23 квітня 2015 року Комунальної установи «Районний центр по обслуговуванню закладів освіти» Білозерської районної ради Херсонської області, складених станом на 22 квітня 2015 року, позивачу, починаючи з вересня 2011 року по грудень 2015 року, нараховується заробітна плата, як заступнику директора з господарчої частини, так і заробітна плата вчителя трудового навчання.

Встановив суд першої інстанції також і те, що в даному випадку закон не вимагає того, що для зарахування періоду роботи на посадах зазначених у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909, така робота має бути основною, оскільки в цьому Переліку в розділі «Освіта» встановлено, що користуються правом на призначення пенсії за вислугу років особи, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах вчителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, навчальних сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

З посиланням на приписи ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», враховуючи те, що в трудовій книжці, заповненої 22 січня 1975 року, вказано, що позивач 10.09.1975 року по 01.09.2011 року працював на посадах автоінструктора, майстра виробничого навчання, вчителя трудового навчання Чорнобаївської середньої школи (яка в подальшому була перейменована на Чорнобаївську загальноосвітню школу I-III ступенів та Комунальний заклад Чорнобаївський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області, з 01.09.2011 року працює на посаді заступника директора з господарчої частини зазначеного закладу, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що позивач на момент призначення йому пенсії за віком не працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до оскарженого рішення, акту зустрічної перевірки № 115 від 29.07.2014 року та акту зустрічної перевірки № 203 від 18.12.2014 року відповідач не зарахував позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років наступні періоди його трудової діяльності:

-з 02.11.1976 року по 03.02.1984 року майстер виробничого навчання;

-з 18.02.1989 року по 31.08.1991 року вчитель трудового навчання;

-з 01.09.1995 року по 31.08.1996 року вчитель трудового навчання;

-з 15.07.1997 року по 11.08.1997 року вчитель трудового навчання;

-з 01.01.1999 року по 14.08.2000 року вчитель трудового навчання;

- 01.09.2011 року по 23.07.2014 року заступник директора з господарчої частини.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що до спеціального трудового стажу позивача не зараховано 15 років 4 місяці 20 днів, в той час як 23 роки 1 місяць 5 днів спеціального трудового стажу відповідач визнає за позивачем, як за працівником освіти, про що зазначено і в оскарженому рішенні.

Суд першої інстанції встановив, що підставою для не зарахування позивачу 15 років 4 місяців 20 днів до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, є неточності записів в особових рахунках та розрахунково-платіжних відомостях педагогічних працівників Чорнобаївської ЗОШ, в яких навпроти прізвища позивача в оспорюваний період значаться посади інструктора, автоінструктора, інструктора автосправи, вчителя без зазначення спеціальності або праця без вказівки на посаду, що на думку пенсійного органу унеможливлює зарахування цих періодів до педагогічного стажу.

Перевіряючи правомірність підстав не зарахування позивачу 15 років 4 місяців 20 днів до спеціального трудового стажу, з посиланням на п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р., в ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на час звернення позивача із заявою про призначення йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у пенсійного органу не виникало будь-яких запитань стосовно трудової книжки позивача та записів, які містяться в ній.

З метою належного, повного та всебічного розгляду справи суд першої інстанції звернувся до Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації за отриманням інформації, чи вводилась в Херсонській області (в т.ч. і Білозерському районі) в період часу з лютого 1976 року по серпень 2000 року в навчального-виховних комплексах посади автоінструктор, інструктор, майстер трудового навчання, інструктор-праці, автосправа-інструктр та чи дані професії прирівнювались до професії вчителя.

Відповідно до листа Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації № 10/0-16/02-20/04 від 16.01.2016 року, з 01 березня 1969 року Міністерством освіти СРСР і Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ СРСР було розроблено та затверджено програму навчання учнів середніх загальноосвітніх закладів автосправи та порядок отримання ними прав водія-любителя, водія-професіонала. Для їх виконання введено у середніх загальноосвітніх школах, де передбачено навчання учнів автосправі, посади інструктора з навчання практичному водінню автомобіля із розрахунку один інструктор на 35 учнів.

Також в листі повідомлено, що законодавством часів СРСР у загальноосвітніх школах була передбачена посада інструктора з навчання практичного водіння автомобіля. Наказом Міністра освіти СРСР від 27.06.1974 №75 «Про перейменування посад інструкторів з навчання практичного водіння автомобіля на посади майстрів виробничого навчання водінню і встановлення для них нових посадових окладів» у загальноосвітніх школах, навчально-виробничих комбінатах, педагогічних училищах, педагогічних інститутах, клубах юних автомобілістів та в інших закладах системи Міністерства освіти СРСР замість посади інструктора з навчання практичного водіння автомобіля введена посада майстра виробничого навчання водінню. Роботодавець не має права називати посади на власний розсуд, оскільки державою запроваджені певні стандарти цих назв. Відповідно до п. 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58 (далі-Інструкція №58), записи про найменування посади, на яку прийнятий працівник, повинні проводитись відповідно до Класифікатора професій. На даний час діє Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909 (із змінами), містить посади майстра виробничого навчання.

Зазначило Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації у своєму листі № 10/0-16/02-20/04 від 16.01.2016 року і про те, що відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 «Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком. А відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963, інструктор з праці входить до переліку педагогічних працівників. До цього Переліку, зокрема, включено посади викладачів усіх спеціальностей. Оплата праці працівників закладів освіти провадиться на підставі положень Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102. Згідно п. 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, працівникам закладів освіти дозволяється вести викладацьку роботу у цьому ж закладі освіти, але в середньому не більше 2 годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад (ставку). Передостаннім абзацом цього пункту передбачено, що названим працівникам за норму годин, визначену у ньому, оплата проводиться понад основний посадовий оклад (ставку) у порядку, передбаченому для викладачів за тарифікацією.

Згідно із приміткою 1 додатку № 1 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, яким затверджено форму Тарифікаційного списку загальноосвітніх навчальних закладів, у списку вказуються всі працівники навчального закладу, ставки заробітної плати і посадові оклади яких залежать від освіти, категорії та тарифного розряду, в тому числі директори та їх заступники, вчителі, вихователі, бібліотекарі, а також інші працівники (завгоспи, лаборанти), які ведуть викладацьку роботу.

Таким чином, якщо майстер виробничого навчання чи інспектор з праці цього закладу ведуть впродовж навчального року викладацьку роботу, то їх прізвища мають включатися до Тарифікаційного списку викладачів закладу із зазначенням предмета чи дисципліни за викладацькою посадою, річний обсяг навчального навантаження, інших складових заробітної плати з визначенням середньомісячного заробітку, який, відповідно до п. 78 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою. У переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому Постановою КМУ від 963 від 14.06.2000 року (зі змінами), посади майстер виробничого навчання та інструктор з праці віднесені до педагогічних працівників.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що робота позивача на посадах автоінструктора, майстра виробничого навчання, вчителя трудового навчання з 10.09.1975 року по 01.09.2011 року, про що є записи в трудовій книжці, має бути зарахована до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому суд першої інстанції зазначив, що безпосередньо вказані посади Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 року, не передбаченні, проте при розгляді справи, враховуючи системний аналіз зазначених вище нормативно-правових актів, право на пенсію за вислугою років мають майстри виробничого навчання, у звязку з чим наявні правові підстави вважати, що позивач фактично працював на посаді майстра виробничого навчання, оскільки роботодавець не мав права називати посади на власний розсуд.

Також в ході розгляду справи, на виконання ухвали суду першої інстанції від 05.11.2015 року, відповідач провів зустрічну перевірку для визначення права позивача на призначення пенсії за віком, згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

За результатами, призначеної судом першої інстанції перевірки складений акт № 216 від 17.12.2015 року, відповідно до якого в період роботи позивача з 15.02.1976 року по 01.09.2011 року, посада, яку він займав, зазначена (як вказано в особових рахунках вчителів, відомостях нарахування заробітної плати): автоінструктор, інструктор, інструктор, інструктор праці, праця, трудове навчання, вчитель. В той же час, в особових рахунках вчителів та відомостях нарахування заробітної плати за певні періоди, посада позивача не зазначена, однак із складової нарахувань заробітної плати вбачається, що дана заробітна плата нараховувалася позивачу, як педагогічному працівникові. Суд першої інстанції порівнявши періоди роботи позивача, які не зараховуються відповідачем до спеціального трудового стажу з періодами, що визнаються пенсійним органом, встановив, що заробітна плата була однаковою, що свідчить про безпідставність висновків пенсійного органу, викладених в оскарженому рішенні.

Також суд першої інстанції зазначив, що записи в особових рахунках та розрахунково-платіжних відомостях педагогічних працівників Чорнобаївської ЗОШ, які зроблені в супереч записам в трудовій книзі, та в яких містяться суперечливі відомості щодо займаної позивачем посади, не можуть бути підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, так як ці записи мають оцінюватись у сукупності з іншими доказами по справі, які, в свою чергу, спростовують доводи пенсійного органу, викладені в оскарженому рішенні.

З посиланням на ст. ст. 19, 46 Конституції України, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова пенсійного органу у призначенні позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є протиправною, а порушене право позивача підлягає судовому захисту, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, щодо відмови в призначенні грошової допомоги позивачу та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору по справі є рішення управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області № 4 від 23.02.2015 року щодо відмови позивачу у призначені грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»; зобовязання управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області зарахувати до стажу роботи позивача період роботи вчителем Чорнобаївського навчально-виховного комплексу «загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» Білозерської районної ради Херсонської області з 04.02.1984 року по 20.08.2014 року, що дає право на призначення десяти місячних пенсій при виході на пенсію за віком; та зобовязання управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права ґрунтуються лише на тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що робота позивача на посадах автоінструктора, майстра виробничого навчання, вчителя трудового навчання з 10.09.1975 р. по 01.09.2011 р. має бути зарахована до спеціального трудового стажу, який дає право на отримання пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому апелянт посилається на приписи Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1191; Переліку закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, роботи та на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909; п. «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 26, п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Апеляційний суд встановив, що відповідно до оскарженого рішення, акту зустрічної перевірки № 115 від 29.07.2014 року та акту зустрічної перевірки № 203 від 18.12.2014 року відповідач не зарахував позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років наступні періоди його трудової діяльності:

-з 02.11.1976 року по 03.02.1984 року майстер виробничого навчання;

-з 18.02.1989 року по 31.08.1991 року вчитель трудового навчання;

-з 01.09.1995 року по 31.08.1996 року вчитель трудового навчання;

-з 15.07.1997 року по 11.08.1997 року вчитель трудового навчання;

-з 01.01.1999 року по 14.08.2000 року вчитель трудового навчання;

- 01.09.2011 року по 23.07.2014 року заступник директора з господарчої частини.

Таким чином, до спеціального трудового стажу позивача не зараховано 15 років 4 місяці 20 днів, а 23 роки 1 місяць 5 днів спеціального трудового стажу відповідач визнає за позивачем, як за працівником освіти, про що зазначено в оскарженому рішенні та що не заперечується в апеляційній скарзі.

Підставою для не зарахування позивачу 15 років 4 місяців 20 днів до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, як в оскарженому рішенні так і в апеляційній скарзі, зазначено неточності записів в особових рахунках та розрахунково-платіжних відомостях педагогічних працівників Чорнобаївської ЗОШ, в яких навпроти прізвища позивача в оспорюваний період значаться посади інструктора, автоінструктора, інструктора автосправи, вчителя без зазначення спеціальності або праця без вказівки на посаду, що на думку пенсійного органу унеможливлює зарахування цих періодів до педагогічного стажу.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що на час звернення позивача із заявою про призначення йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у пенсійного органу не виникало будь-яких запитань стосовно трудової книжки позивача та записів, які містяться в ній.

Відповідно до листа Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації № 10/0-16/02-20/04 від 16.01.2016 року, з 01 березня 1969 року Міністерством освіти СРСР і Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ СРСР було розроблено та затверджено програму навчання учнів середніх загальноосвітніх закладів автосправи та порядок отримання ними прав водія-любителя, водія-професіонала. Для їх виконання введено у середніх загальноосвітніх школах, де передбачено навчання учнів автосправі, посади інструктора з навчання практичному водінню автомобіля із розрахунку один інструктор на 35 учнів. Також в листі повідомлено, що законодавством часів СРСР у загальноосвітніх школах була передбачена посада інструктора з навчання практичного водіння автомобіля. Наказом Міністра освіти СРСР від 27.06.1974 №75 «Про перейменування посад інструкторів з навчання практичного водіння автомобіля на посади майстрів виробничого навчання водінню і встановлення для них нових посадових окладів» у загальноосвітніх школах, навчально-виробничих комбінатах, педагогічних училищах, педагогічних інститутах, клубах юних автомобілістів та в інших закладах системи Міністерства освіти СРСР замість посади інструктора з навчання практичного водіння автомобіля введена посада майстра виробничого навчання водінню. Роботодавець не має права називати посади на власний розсуд, оскільки державою запроваджені певні стандарти цих назв. Відповідно до п. 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58 (далі-Інструкція №58), записи про найменування посади, на яку прийнятий працівник, повинні проводитись відповідно до Класифікатора професій. На даний час діє Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909 (із змінами), містить посади майстра виробничого навчання.

Управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації у своєму листі № 10/0-16/02-20/04 від 16.01.2016 року зазначило також і про те, що відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 «Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком. А відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963, інструктор з праці входить до переліку педагогічних працівників. До цього Переліку, зокрема, включено посади викладачів усіх спеціальностей. Оплата праці працівників закладів освіти провадиться на підставі положень Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102. Згідно п. 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, працівникам закладів освіти дозволяється вести викладацьку роботу у цьому ж закладі освіти, але в середньому не більше 2 годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони по основній роботі отримують повний посадовий оклад (ставку). Передостаннім абзацом цього пункту передбачено, що названим працівникам за норму годин, визначену у ньому, оплата проводиться понад основний посадовий оклад (ставку) у порядку, передбаченому для викладачів за тарифікацією.

Суд першої інстанції правильно послався на примітку 1 додатку № 1 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, яким затверджено форму Тарифікаційного списку загальноосвітніх навчальних закладів, у якому вказуються всі працівники навчального закладу, ставки заробітної плати і посадові оклади яких залежать від освіти, категорії та тарифного розряду, в тому числі директори та їх заступники, вчителі, вихователі, бібліотекарі, а також інші працівники (завгоспи, лаборанти), які ведуть викладацьку роботу.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції якщо майстер виробничого навчання чи інспектор з праці цього закладу ведуть впродовж навчального року викладацьку роботу, то їх прізвища мають включатися до Тарифікаційного списку викладачів закладу із зазначенням предмета чи дисципліни за викладацькою посадою, річний обсяг навчального навантаження, інших складових заробітної плати з визначенням середньомісячного заробітку, який, відповідно до п. 78 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою. У переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому Постановою КМУ від 963 від 14.06.2000 року (зі змінами), посади майстер виробничого навчання та інструктор з праці віднесені до педагогічних працівників.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, заперечення проти яких апеляційна скарга не містить, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що робота позивача на посадах автоінструктора, майстра виробничого навчання, вчителя трудового навчання з 10.09.1975 року по 01.09.2011 року, про що є записи в трудовій книжці, має бути зарахована до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не зважаючи на те, що безпосередньо вказані посади Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ № 909 від 04.11.1993 року, не передбаченні, проте при розгляді справи, враховуючи системний аналіз зазначених вище нормативно-правових актів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на пенсію за вислугою років мають майстри виробничого навчання, у звязку з чим наявні правові підстави вважати, що позивач фактично працював на посаді майстра виробничого навчання, оскільки роботодавець не мав права називати посади на власний розсуд.

Апеляційний суд зазначає, що призначеною судом першої інстанції перевіркою (акт № 216 від 17.12.2015 року) також встановлено, що в період роботи позивача з 15.02.1976 року по 01.09.2011 року, посада, яку він займав, зазначена (як вказано в особових рахунках вчителів, відомостях нарахування заробітної плати): автоінструктор, інструктор, інструктор, інструктор праці, праця, трудове навчання, вчитель. В той же час, в особових рахунках вчителів та відомостях нарахування заробітної плати за певні періоди, посада позивача не зазначена, однак із складової нарахувань заробітної плати вбачається, що дана заробітна плата нараховувалася позивачу, як педагогічному працівникові. Апеляційна скарга не містить заперечень стосовно встановленого судом першої інстанції, за наслідками порівняння періодів роботи позивача, які не зараховуються відповідачем до спеціального трудового стажу з періодами, що визнаються пенсійним органом, факту того, що заробітна плата була однаковою, що спростовує висновки апелянта, які викладені як в оскарженому рішення, так і в апеляційній скарзі.

Також апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що записи в особових рахунках та розрахунково-платіжних відомостях педагогічних працівників Чорнобаївської ЗОШ, які зроблені в супереч записам в трудовій книзі, та в яких містяться суперечливі відомості щодо займаної позивачем посади, не можуть бути підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, так як ці записи мають оцінюватись у сукупності з іншими доказами по справі, які, в свою чергу, спростовують доводи пенсійного органу, викладені в оскарженому рішенні.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін

Керуючись ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 197, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Димерлій

суддя М.П.Коваль