Рішення № 63110534, 15.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16653/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.

при секретарі - Томіленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача БО «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача відшкодування матеріального збитку, у зв'язку з пошкодженням в дорожньо-транспортної пригоді службового автомобіля, у розмірі 1282143,39грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2015 року становить 54 672,40 доларів США, витрати на проведення експертизи - 1474,56грн., витрати на повідомлення заінтересованих осіб про проведення експертизи 186,00грн. та 10 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2015 р. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 заволоділи в неробочий час ключами службового автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUSER 200» та на проїзній частині вул. Харківське Шосе біля будинку 33 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння скоїли дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим був пошкоджений службовий автомобіль та інші три автомобіля. Власником вищезазначеного автомобіля є позивач. 16.03.2015 року позивач звернулась до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення незалежного автотоварознавчого дослідження з метою визначення розміру завданих збитків. Відповідно до Висновку за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 03.04.2015 року №5471/15-54 вартість матеріального збитку завданого Позивачу внаслідок пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась 25.02.2015 року, станом на 01.04.2015 року складає: 1282143,39грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2015 року становить:54672,40 доларів США. Крім того, позивач був вимушений понести додаткові витрати на визначення розміру завданих збитків: 1474,56грн. - за проведення експертизи; 186,00грн. - витрати на повідомлення заінтересованих осіб про проведення експертизи. Позивач вважає зазначені витрати реальними збитками, що підлягають відшкодуванню позивачу відповідачами. Також позивач зазнав втрат немайнового характеру. Порушення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що призвело до здійснення зіткнення з автомобілями та пошкодження автомобіля позивача, спричинило виникнення у останнього зниження престижу та підриву ділової репутації, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Так зниження престижу позивача обумовлене: вчиненням загрози здоров'ю та життю третіх осіб; необхідністю приймати участь в тривалих досудових і судових процедурах стягнення з винних осіб завданої шкоди, також позивача обмежено в користуванні автомобілем, оскільки відновлення останнього є економічно невигідним, позивач оцінює моральну шкоду в розмір 10000,00грн.

Представник позивача Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, подав письмові пояснення (а.с.122-125), в яких зазначив, що наказом позивача за відповідачами закріплено службовий автомобіль з відповідними правовими зобов'язаннями. Відповідальність за завдану Позивачу 25.02.2015 року шкоду, чинним законодавством покладена на ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, які заволоділи в неробочий час ключами службового автомобіля і вчинили дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп'яніння та своїми спільними діями пошкодили майно юридичної особи, створили загрозу безпеці дорожнього руху, життю, здоров'ю третіх осіб. За наслідками заволодіння відповідачами службовим автомобілем розпочато досудове розслідування. Крім того, ухвалою суду встановлена вина ОСОБА_3 у ДТП, отже мало місце винне пошкодження водіями - відповідачами закріпленого за ними майна. Також спричинення відповідачами в неробочий час дорожньої-транспортної пригоди привели до зниження престижу позивача, що обумовлено загрозою безпеці руху, життю та здоров'ю третіх осіб та необхідністю приймати участь в тривалих досудових і судових процедурах стягнення з винних осіб завданої шкоди. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та письмових поясненнях, додатково зазначивши що відповідачі скоїли ДТП та пошкодили авто, обидва були в стані алкогольного сп'яніння. Автомобіль був закріплений за відповідачами, відповідачі були відповідальні за автомобіль, який взяли в неробочий час, коли автомобіль повинен знаходитись на стоянці. Відповідачі не перебували в трудових відносинах з позивачем, а були членами благодійної організації. Під час ДТП за кермом був ОСОБА_3 та пошкодив інші автомобілі. Після ДТП автомобіль відремонтований не був, а був проданий. Інформація про ДТП розповсюдилась в засоби масової інформації, що вплинуло на престиж позивача. Позивачу було необхідно встановити всі події, подавати заяви про використання авто не за призначенням.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Відповідач наполягав на тому, що його вини в ДТП немає та не може бути, оскільки не він керував транспортним засобом. Також відповідач ОСОБА_2 був допитаний в судовому засіданні в якості свідка за його згодою.

Відповідач ОСОБА_3 та його представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначали, що даного відповідача спонукала до керування ТЗ в стані алкогольного сп'яніння директор благодійної організації, а при гальмуванні відповідач нібито не відчув гальм, які ймовірно були в несправному стані. Також відповідач ОСОБА_3 був допитаний за його згодою в якості свідка.

Представник відповідачів - ОСОБА_6 подав письмові заперечення (а.с.158-161), в яких проти позову заперечував, зазначивши, що 25.02.2015р. у вечірній час ОСОБА_3 зателефонував генеральний директор позивача ОСОБА_7 та повідомила, що до нього приїде ОСОБА_2, якого він повинен завести додому. Однак ОСОБА_3 повідомив генерального директора проте, що він перебуває у нетверезому стані, так як він вже вживав пиво, а від так не може виконати її доручення. Але, ОСОБА_7 в наказному порядку зобов'язала його виконати її доручення, мотивуючи це тим, що на її думку пиво не є алкогольним напоєм, а тому він повинен виконати її доручення за що вона бере на себе усю відповідальність. Виконуючи вказівки директора ОСОБА_7 відповідач сів за кермо та повіз ОСОБА_2 додому. Однак по дорозі сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю ОСОБА_3 та інших автомобілів, внаслідок якої тілесні ушкодження отримав тільки ОСОБА_2, за наслідком чого була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.286 КК України, яка ухвалою Дніпровського суду м. Києва 15.05.2015р. була закрита на підставі ст.46 КК України за примиренням сторін. Причиною дорожньо-транспортної пригоди став поганий технічний стан автомобіля, так як не спрацювали гальма в автомобілі. Позивач запропонував сплачувати ОСОБА_3 12000,00грн. на місяць або передати йому у власність автомобіль, після того як він відпрацює 5 років, останню пропозицію відповідач прийняв. На думку представника юридична особа не має права на відшкодування моральної шкоди. Позивач стверджує, що відповідачі заволоділи автомобілем незаконно, проте шкоду зі страхової компанії чи з МТСБУ не стягує. Автомобіль був під керуванням не лише відповідачів, а й інших осіб - співробітників БО, мав багато подряпин та перебував у поганому технічному стані. Крім того, позивач вже не є власником ТЗ, отже не є належним позивачем, оскільки позов пред'явлено після реалізації транспортного засобу. Позивач не запропонував відповідачам придбати автомобіль, вартість якого вони давно відпрацювали. Своє право на відшкодування матеріальної шкоди позивач разом з автомобілем відступив третій особі. Відповідач ОСОБА_8 взагалі не причетний до ДТП. Також вважає необґрунтованим висновок щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля, оскільки огляд проводився без відповідачів, незрозумілим є використання курсу валют. Вартість пошкоджень є забагато меншою ніж та сума, яку просить стягнути позивач. Неправильно визначена й вартість автомобіля. Крім того, власник автомобіля, яким є позивач, жодного разу не проводив огляд ТЗ з метою встановлення його технічного стану, чим поставив під загрозу життя людей. Також представнику відомо, що автомобіль відремонтовано. Своїми протиправними діями, позивач сприяв пошкодженню транспортного засобу, шляхом не підтримання у нормальному технічному стані автомобіля та змусив ОСОБА_3 сісти за кермо завідомо знаючи, що той вживав алкоголь, обсяг всіх цих обставин і мали наслідком дорожньо-транспортну пригоду, чим поставив під загрозу життя відповідачів та інших учасників дорожнього руху. Тільки завдяки майстерності та великому досвіду ОСОБА_3 вдалося уникнути більш тяжких наслідків від дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши відповідачів в якості свідків, дослідивши матеріали даної справи та матеріали кримінального провадження №755/9110/15-к, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Tоyota Land Cruіser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, з 21.11.2012р. був зареєстрований за позивачем - Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» (а.с.14) та знятий позивачем з обліку для реалізації 25.03.2015р. (а.с.113).

17.09.2012 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся», строком на 3 роки (а.с. 61-63). Згідно з п. 5.1 Договору, виконавцю для провадження діяльності за цим Договором надається у безоплатне використання автомобіль.

Наказом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 22.11.2012 р. з метою забезпечення виконання завдань та цілей діяльності фонду, відповідно до п. 5.1 Договору про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 17.09.2012 року ОСОБА_3, з 23.11.2012 року закріплено за ОСОБА_3 службовий автомобіль Tоyota Land Cruіser 200, 2012 року, державний номерний знак НОМЕР_1. Використання службового автомобіля здійснюється по завданню в робочий час і виключно в присутності президента Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» та/або генерального директора (а.с.64)

11.11.2013 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся», строком на 2 роки (а.с.57-59). Згідно з п. 5.1 Договору, виконавцю для провадження діяльності за цим Договором надається у безоплатне використання автомобіль.

Наказом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 11.11.2013 р. з метою забезпечення виконання завдань та цілей діяльності фонду, відповідно до п. 5.1 Договору про надання послуг членом Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» від 11.11.2013 року ОСОБА_2, з 12.11.2013 року закріплено за ОСОБА_2 службовий автомобіль Tоyota Land Cruіser 200, 2012 року, державний номерний знак НОМЕР_1. Використання службового автомобіля здійснюється по завданню в робочий час і виключно в присутності президента Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» та/або генерального директора (а.с.60).

Як убачається з трудових книжок відповідачів ОСОБА_2 (а.с.132) та ОСОБА_3 (а.с.187-188), відповідачі наколи не перебували в трудових відносинах з Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Відродження Полісся».

Відповідно до довідки №58541912 про дорожньо-транспортну пригоду, остання мала місце 25.02.2015 р. за участю автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Дана ДТП сталася за участі ще трьох автомобілів, травмовані чотири особи, утому числі й ОСОБА_2 (а.с.184)

Обвинувальний акт від 28.04.2015р. у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, внесеному до ЄРДР за №12015100040002820, направлено до Дніпровського районного суду м. Києва (справа №755/9110/15-к а.с.4-8).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2015р. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з підстав передбачених ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, кримінальне провадження - закрито (а.с.56), (справа №755/9110/15-к, а.с.34-35).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2015р. встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що 25.02.2015 року, він своїми діями, які виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

Також даною ухвалою суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю погоджується з пред'явленим обвинуваченням та кваліфікацією його дій, примирився з потерпілим ОСОБА_2, відшкодував заподіяні збитки, суд переконався, що його позиція та позиція потерпілого є добровільною та істиною.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 показав, що 25.02.2015р. він отримав СМС-повідомлення від ОСОБА_7 - директора БО: «Завтра на 12-15». Приїхавши до неї, відвіз її на роботу, по обіду чекав, дитину завіз до дому, повернувся на офіс та приблизно о 18 годині 30 хвилин відвіз ОСОБА_7 додому. Приїхавши додому, ОСОБА_7 сказала віддати автомобіль ОСОБА_3. Приблизно о 19 години 30 хвилин ОСОБА_2 приїхав до будинку ОСОБА_3 та віддав йому ключі. Той сказав, що підвезе ОСОБА_2 до метро «Лівобережне». Свідку не відомо, чи вживав ОСОБА_3 алкоголь. Коли почали їхати, ОСОБА_2 помітив що ОСОБА_3 різко водить автомобіль, запідозрив що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 помітив червоний автомобіль, в який в'їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_3. ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні. З позивачем ОСОБА_2 в трудових відносинах не перебував. Фактично він та ОСОБА_3 працювали на ОСОБА_9 - власника благодійної організації, були водіями. Коли ОСОБА_2 перебував в лікарні після ДТП, до нього принесли один чистий аркуш, а інший надрукований, який він не прочитав, однак підписав всі листки. Договорів він не підписував. Ніяким документом автомобіль за ним не закріплювався. З 2011р. його відправили возити ОСОБА_9 з підприємства, де він працював, останній йому доплачував. На автомобіль Тойота був оформлений лише поліс цивільної відповідальності. На стоянку автомобіль ніколи не ставили. Цим авто користувалися шість осіб, включаючи відповідачів. ОСОБА_2 на огляд автомобіля експертом не запрошували, однак ОСОБА_13 говорив, що йому приходив виклик. Один раз автомобіль Тойота під керуванням ОСОБА_2 потрапив у ДТП, під час якого був пошкоджений передній бампер, однак він не ремонтувався, а іншого разу - задній бампер був поцарапаний, також автомобіль не відвозився на ремонт, ОСОБА_2 підфарбував автомобіль лаком для нігтів.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_3 показав, що в лютому 2015р. йому зателефонував ОСОБА_2 та попередив, що передасть автомобіля. Коли він збирався, зателефонувала ОСОБА_7 та сказала, щоб ОСОБА_3 підвіз ОСОБА_2 додому. Він попередив її, що вживав пиво. ОСОБА_7 сказала, напише СМС, коли її забирати завтра. Коли сталась ДТП, ОСОБА_3 здалось, що несправні гальма. Технічна експертиза автомобіля не проводилась. Під час досудового слідства та в суді при розгляді кримінального провадження ОСОБА_3 не сповіщав про неполадки в гальмах та не просив призначити експертизу з цього приводу. ОСОБА_3 у позивача не працював офіційно, у ОСОБА_9 працював з 2003 року, керував різними автомобілями. Тойоту придбали в 2012 р., одразу керував нею ОСОБА_3, згодом - ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та його дружина. Договорів з позивачем ОСОБА_3 не підписував. Доручення ніякого не було. ОСОБА_3 хтось зателефонував і сказав, чи не може він під'їхати коли буде відбуватися експертиза. Коли він під'їхав, щось фотографували, особа не представилась, він підписав якісь папери. Під час експертизи також був присутній представник позивача. В день коли сталось ДТП ОСОБА_3 вжив 1-2 пляшки пива, з ОСОБА_2 вони зустрілись на вулиці. Їхав зі швидкістю 60 км/год., коли хотів загальмувати - не встиг або не спрацювали гальма. Після ДТП авто не рухалось. Згодом він дізнався від керівника, що автомобіль проданий. Після ДТП ОСОБА_3 ОСОБА_9 вже не возив. Останній сказав, що відшкодування з нього вимагати не буде. Договір про надання послуг не підписував, наказ - пам'ятає. Коли приїхали додому, йому надали документ для страхової компанії, серед яких був пустий аркуш, він написав прізвище і підписав. В заяві про вступ до членів фонду не його підпис.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з наведених вище фактичних обставин, встановлених судом в межах кримінального провадження у справі №755/9110/15-к, та виходячи з показань допитаних в якості свідків відповідачів, порівнюючи їх показання з іншими наявними в матеріалах справи доказами, та оцінюючи в сукупності з останніми, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи є достатньо даних про те, що 25.02.2015р. ДТП за участю автомобіля «Tоyota Land Cruіser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_3, сталася саме з вини останнього.

Жодного доказу на підтвердження того, що на час ДТП автомобіль Tayota перебував у технічно несправному стані, що могло призвести до дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять, отже доводи про це сторони відповідача ОСОБА_3 є необґрунтованими, а показанням останнього в якості свідка з цього приводу, суд дає критичну оцінку, оскільки такі твердження ОСОБА_3 суперечать матеріалам дослідженого судом кримінального провадження та спрямовані на уникнення даного відповідача від цивільної відповідальності.

Разом з тим, суду не надано жодного доказу, в розумінні ст. 57-59 ЦПК України, на підтвердження викладених в позовній заяві та в поясненнях представника позивача в судовому засіданні, доводів щодо заволодіння відповідачем ОСОБА_2 в неробочий час ключами від автомобіля «Tоyota Land Cruіser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, та самим автомобілем, як і доказів винуватості (у формі умислу чи необережності) відповідача ОСОБА_2 у ДТП, яка сталася 25.02.2015р. за участю.

Навпаки, з показань відповідачів в якості свідків убачається, що вони обидва без офіційного працевлаштування фактично виконували обов'язки водіїв на автомобілі «Tоyota Land Cruіser 200», державний номерний знак НОМЕР_1, та надавали відповідні послуги (водійські) засновникам/учасникам та посадовим особам Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся». Неофіційне працевлаштування відповідачів у позивача також не суперечить підписаним між сторонами договорам про надання послуг членами БО. Також допитані в якості свідків відповідачі підтвердили в судовому засіданні, що директор позивача - ОСОБА_7 особисто надала розпорядження ОСОБА_2 передати автомобіль та ключі від нього відповідачеві ОСОБА_3, задля виконання останнім наступного дня його водійських функцій.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 не керував та не міг керувати автомобілем «Tayota Land Cruіser 200», державний номерний знак НОМЕР_1 під час ДТП 25.02.2015р., оскільки знаходився на пасажирському сидінні, внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження та був визнаний потерпілим.

Отже доводи позовної заяви про наявність підстав для стягнення матеріальної шкоди солідарно з ОСОБА_2 є надуманими та вимоги позовної заяви в цій частині до зазначеного відповідача задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілим, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За заявою позивача від 16.03.2016р. до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення експертного дослідження (а.с.195), складено висновок №5471/15-54 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 03.04.2015р., згідно якого: вартість відновлювального ремонту, завданого Фонду внаслідок пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась 25.02.2015 року, автомобіля марки Tayota моделі Land Cruser 200, тип - легковий універсал 200, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2, повна маса -3350, маса без навантаження - 2510, категорія - В, об'єм двигуна - 4608, тип пального - В, колір - чорний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2012, дата реєстрації - 21.11.2012 року, що належить згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 - Фонду, складає: 1412183,05грн.; вартість матеріального збитку, завданого Фонду внаслідок пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась 25.02.2015 року, автомобіля марки Tayota моделі Land Cruser 200, тип - легковий універсал 200, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2, повна маса -3350, маса без навантаження - 2510, категорія - В, об'єм двигуна - 4608, тип пального -В, колір - чорний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2012, дата реєстрації - 21.11.2012 року, що належить згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 - Фонду, складає: 1282143,39грн., що згідно офіційного курсу НБУ на 01.04.2015р. становить 54672,40 доларів США; вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Tayota моделі Land Cruser 200, тип - легковий універсал 200, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_2, повна маса -3350, маса без навантаження - 2510, категорія - В, об'єм двигуна - 4608, тип пального -В, колір - чорний, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2012, дата реєстрації - 21.11.2012 року, що належить згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 - Фонду, складає: 424 388,03грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.04.2015 року становить 18096,50 доларів США (а.с.6-44).

За клопотанням сторони відповідачів в судовому засіданні в якості спеціаліста був допитаний експерт ОСОБА_10, який склав вищезазначений висновок, який в судовому засіданні підтвердив наданий ним висновок та пояснив, що огляд автомобіля був проведений в присутності представника благодійної організації та ОСОБА_3, ОСОБА_2 також був сповіщений про час та місце проведення огляду транспортного засобу, однак не прибув. Також зазначив, що вартість, за яку був придбаний автомобіль не враховується в дослідженні, оскільки транспортний засіб міг бути подарований та це не впливає його вартість. При оцінці враховувалась комплектація автомобіля. Експерту не було повідомлено про те, що автомобіль перебував ще в будь-яких ДТП, пошкодження задньої частини автомобіля не відображені у висновку та візуально не були зафіксовані, пробіг автомобіля впливає на результати оцінки, однак, враховуючи пошкодження, що мали місце, зафіксувати пробіг автомобіля не було можливим, на відповідному приборі таких показників не було внаслідок його пошкодження. Еквівалент у доларах вказаний, оскільки автомобіль виготовлений не на території України. Згідно висновку вартість матеріального збитку - 1282143,39грн. співпадає з вартістю автомобіля перед його пошкодженням. Автомобіль економічно не доцільно відновлювати, оскільки вартість ремонту перевищує вартість автомобіля в непошкодженому стані на час ДТП, отже автомобіль можна вважати фізично знищеним. При цьому, вартість автомобіля в пошкодженому вигляді становила 424 388,03грн. (вартість залишків). Зазначена сума визначена експертним шляхом та є орієнтовною, однак в будь-якому випадку, вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Tayota, реєстраційний номер НОМЕР_1 не може становити 50000,00грн.

Надаючи оцінку складеному на замовлення позивача висновку №5471/15-54 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 03.04.2015р., суд вважає його повним та науково обґрунтованим.

Стороні відповідачів в судовому засіданні судом неодноразово роз'яснювалося, що в разі незгоди з висновками автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення позивача, відповідачі та їх представники вправі заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проте таке клопотання заявлено не було.

При цьому, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власних ТЗ згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що позивач вважає автомобіль Tayota фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою витрати на ремонт ТЗ перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, що в даному випадку відповідає висновку наведеного вище експертного дослідження.

Що стосується доводів сторони відповідачів щодо неврахування при складанні даного висновку тієї обставини, що автомобіль Tayota, реєстраційний номер НОМЕР_1 був учасником ДТП, яка мала місце 07.02.2014р. (а.с.147-157, 185), то відповідач ОСОБА_2, під керуванням якого сталася ця ДТП, повідомив суду, що пошкодження внаслідок останньої були не значними та були власноручно усунуті зазначеним відповідачем одразу після ДТП, яка мала місце 07.02.2014р., отже не могли вплинути на результати експертного дослідження.

Доказів того, щоб даний автомобіль перебував у інших ДТП матеріали справи не містять.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони відповідачів про те, що відповідачів не було повідомлено про огляд транспортного засобу, оскільки, згідно Акту огляду (а.с.13), його проведено в присутності представника позивача - ОСОБА_11 та відповідача - ОСОБА_3, які в акті огляду поставили свої підписи. Також відповідач ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні, що огляд ТЗ було проведено в його присутності, а відповідачу ОСОБА_2 надсилався виклик для проведення огляду, копія якого міститься в матеріалах висновку, наявних у експерта ОСОБА_10, оглянутих в судовому засіданні. Також відповідач ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні, що ОСОБА_3 повідомляв його про виклик на огляд.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р., коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. майну. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Судом в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання про передачу фізично знищеного автомобіля Tоyota, реєстраційний номер НОМЕР_1, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду та зобов'язано представника позивача надати суду для огляду оригінал технічного паспорту даного автомобіля. Після чого, представником позивача було повідомлено, що транспортний засіб вже відчужено позивачем.

Як вже зазначалося вище, в подальшому суду було надано відповідь Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України, згідно якої автомобіль марки Tayota Land Cruіser 200, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, був знятий позивачем з обліку для реалізації 25.03.2015 р. (а.с.113).

На запит суду, регіональним сервісним центром в Полтавській області МВС України, направлено до суду копію довідки-рахунку серії НОМЕР_4, яка була видана ОСОБА_14 про те, що йому продано і видано автомобіль марки Tоyota Land Cruіser, двигун НОМЕР_2, вартістю 50000,00грн. (а.с.181).

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості при ухваленні рішення у даній справі вирішити питання про передачу винуватцю ДТП, який є відповідальним за спричинення позивачеві шкоди, яким є відповідач ОСОБА_3, фізично знищеного автомобіля Tоyota, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Тому, суд приходить до висновку, що при стягненні з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної зазначеним відповідачем внаслідок пошкодження (фізичного знищення) транспортного засобу, від суми вартості матеріального збитку, яка становить 1282143,39грн., підлягає відрахуванню вартість пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Tayota, яка складає 424 388,03грн., що визначено автотоварознавчим дослідженням, перевіреним та прийнятим судом.

При цьому, суд не вбачає визначених законом підстав для визначення вартості автомобіля після його пошкодження в розмірі, вказаному в довідці-рахунку, оскільки, виходячи з показань в судовому засіданні особи, яка проводила дослідження транспортного засобу та склала відповідний висновок, сума в розмірі 50000,00грн. не відповідає дійсній вартості пошкодженого автомобіля та навіть не є приближеною до неї.

Також судом враховано, що стороною позивача не надано суду доказів перерахування позивачу, який є юридичною особою, від покупця автомобіля коштів саме в розмірі 50000,00грн. за придбання транспортного засобу, як й будь-якого іншого належного та допустимого доказу, який би підтверджував відчуження автомобіля саме за такою ціною, а вказана в довідці-рахунку сума, як вже зазначалося вище, є недостовірною, оскільки суперечить визначеній експертним шляхом вартості автомобіля після його пошкодження.

Таким чином, позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 857755,36грн. (1282143,39грн. - 424 388,03грн.).

При цьому, зазначення в рішенні суду еквіваленту суми, що стягується на відшкодування шкоди, в іноземній валюті, про що просить позивач, діючим законодавством не передбачено.

А доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що на час звернення з даним позовом до суду, автомобіль вже був відчужений позивачем, що на думку представника, є підставою для відмови в задоволенні позову, є безпідставними, оскільки на час пошкодження автомобіля, останній належав позивачеві, отже саме йому було завдано матеріальну шкоду.

Що стосується вимоги позову про стягнення 1474,56грн. витрат на проведення експертного дослідження та 186,00грн. - за повідомлення відповідачів про проведення експертизи, реальне понесення позивачем таких витрат документально не підтверджено. Так, представником позивача в судовому засіданні надано лише акт здачі-приймання автотоварознавчого дослідження (а.с.44) та виставлений КНДІСЕ рахунок (а.с.197), проте доказів сплати 1474,56грн. (чек, платіжне доручення тощо) стороною позивача суду не надано, як і доказів сплати 186,00грн. за повідомлення відповідачів.

Отже, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю понесення позивачем зазначених витрат.

Що стосується вимог позовної заяви про стягнення моральної шкоди, суд не вбачає підстав для їх задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В даному випадку, вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 є похідною від заявленої до нього вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в задоволенні якої до даного відповідача судом відмовлено, вини зазначеного відповідача в спричиненні шкоди майну позивача судом не встановлено, з чого випливає відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з даного відповідача на користь позивача.

Як роз'яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї та близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, діючим цивільним законодавством передбачена можливість стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав юридичної особи, внаслідок чого постраждала саме ділова репутація юридичної особи.

Проте, належних доказів, в порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, які б підтвердили таке негативне явище - завдання шкоди діловій репутації позивача, який є юридичною особою, внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3, суду стороною позивача надано не було.

З наведеного суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, й з відповідача ОСОБА_3

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3654,00грн. - за вимогою майнового характеру про стягнення матеріальної шкоди.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Благодійної організації «Благодійний Фонд «Відродження Полісся» у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 857755,36грн., та 3654,00грн. судового збору, а всього суму в розмірі 861409,36грн. (вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста дев'ять гривень тридцять шість копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя