Постанова № 63106665, 29.11.2016, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

____________

Справа № 514/935/16-а

Провадження по справі№ 2-а/514/15/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Козирєва М.В., за участю секретаря Делі - Іванової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Одеської області, де третьою особою є ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернувся до Тарутинського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до відповідача - Тарутинської селищної ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності Тарутинської селищної ради Одеської області щодо нецільового використання земельної ділянки площею 0,0826 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та зобов'язати Тарутинську селищну раду Одеської області припинити право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди від 15 грудня 2015 року (а.с. 39-40).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Тарутинської селищної ради від 03.12.2015 № 36\1-VII передано ОСОБА_2 в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0826 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій з земель комунальної власності Тарутинської селищної ради Одеської області, яка розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до зазначеного рішення Тарутинською селищною радою укладено договір оренди із ОСОБА_2, пунктом 1 якого передбачено, що його предметом є розміщення та експлуатація будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що відповідає виду діяльності КВЕД-2005 підкласу 63.21.2, а саме діяльність автостанцій.

Разом з тим, з моменту укладення зазначеного договору та по теперішній час автостанція «Тарутине» не виконує свою головну функцію, а саме не здійснює продаж квитків, що є порушенням прав ОСОБА_1, як споживача.

Окрім того, на думку позивача, про порушення умов договору ОСОБА_2 також свідчить те, що він розмістив в будівлі автостанції та на орендованій території автостанції торгівельні точки, які не відносяться до діяльності автостанції і таке перепрофілювання діяльності може відбуватись лише при закритті усіх маршрутів загального користування та за згодою органу місцевого самоврядування, проте ані Тарутинська селищна рада, ані Тарутинська районна рада такої згоди не надавали.

З приводу зазначених питань позивач звертався до Тарутинської селищної ради з заявою про невиконання ОСОБА_2 вимог діючого законодавства щодо функціонування автостанції «Тарутине», проте відповідачем зазначену заяву не розглянуто і відповідних заходів не вжито, що є, на думку позивача, протиправною бездіяльністю з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, що рішенням Тарутинської селищної ради від 03.12.2015 № 36/1-VII передано ОСОБА_2 в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,0826 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій з земель комунальної власності Тарутинської селищної ради Одеської області, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 4).

15.12.2015 відповідно до зазначеного рішення Тарутинською селищною радою укладено договір оренди із ОСОБА_2, пунктом 1 якого передбачено, що його предметом є передання в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,0826 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (а.с. 6-8).

Як зазначив у позові та пояснив у судовому засіданні позивач, оскільки автостанція «Тарутине» не виконує свою головну функцію, а саме не здійснює продаж квитків, в будівлі автостанції та на орендованій території автостанції розміщені торгівельні точки, які не відносяться до діяльності автостанції, то це свідчить про нецільове використання третьою особою земельної ділянки і є підставою для розірвання Тарутинською селищною радою відповідного договору оренди землі від 15.12.2015.

Проте, з таким висновком позивача погодитись не можна.

Зокрема, відповідно до п.п. 1.2., 1.3. «Порядку регулювання діяльності автостанції», затвердженого наказом Мінтрансу України від 27.09.2010 № 700 відкриття автостанції як території та комплексу споруд здійснюється у встановленому законодавством порядку. Умовою функціонування автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг є наявність свідоцтва про атестацію.

Таким чином, розрізняється діяльність автостанції як території та комплексу споруд і як суб'єкта надання автостанційних послуг.

За приписами п.п. 2.10., 7.1. названого Порядку власник повинен забезпечувати обслуговування пасажирів та автомобільних перевізників на автостанції згідно з вимогами до автостанції відповідного класу та з дотриманням вимог «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі за текстом - Правила) протягом строку дії свідоцтва.

Закриття автостанції здійснюється з ініціативи власника за умови інформування про це Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної чи районної державної адміністрації та Укртрансінспекції не пізніше ніж за два місяці до закриття автостанції. Автостанція закривається після виведення з неї всіх автобусних маршрутів.

П. 115 Правил передбачено, що перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно.

Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

За таких обставин відсутність у населеному пункті автостанції може передбачати не тільки відсутність автостанції як території та комплексу споруд, а й відсутність автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг.

Таким чином, сам по собі факт непродажу квитків через касу автостанції не може свідчити про її закриття чи не функціонування.

Окрім того, відповідно до п. 120 Правил на території та у приміщеннях автостанції можуть бути розташовані заклади торгівлі, громадського харчування, інші заклади обслуговування громадян і перевізників за умови, що це не призводить до порушення технологічного процесу.

Більше того, в судовому засіданні не заперечувалось сторонами та підтверджено показами свідка ОСОБА_5 той факт, що на території зазначеної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 обслуговуються рейсові автобусні маршрути, як в межах району, так і в межах області, тобто в судовому засіданні встановлено, що як територія та комплекс споруд автостанція «Тарутине» здійснює свою діяльність (а.с. 59-64), окрім того наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.11.2016 № 822 автостанції «Тарутине» видано відповідне свідоцтво про атестацію (а.с. 67-68).

З приводу підстав для розірвання договору оренди землі та припинення права користування земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Стаття 19 Земельного кодексу України передбачає визначення категорій земель, відповідно до якої, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідноготаіншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статі 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначеннята земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації тадокументації із землеустрою.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, відповідно до якої примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не зацільовим призначенням.

Таким чином, законодавець чітко визначив категорії земель, які поділяються за цільовим призначенням, крім того, встановив можливість власника або користувача земельної ділянки використовувати земельну ділянку певної категорії земель в межах вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або ж на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, нормами чинного законодавства України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі: або за згодою сторін, або за рішенням суду зі ініціативою однієї із сторін.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, сторони укладеного договору оренди землі - відповідач та третя особа у справі не приймали спільного рішення щодо розірвання укладеного договору від 15.12.2015, що підтверджується відповідями Тарутинського селищного голови (а.с. 43-44, 52-53).

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставами для дострокового розірвання договору оренди землі можуть бути: якщо ініціатором виступає власник земельної ділянки (орендодавець) - нецільове використання земельної ділянки, несплата орендної плати, екологічна шкода ділянці від діяльності орендаря, її забруднення та забур'янення тощо, якщо ініціатором виступає орендар - створення перешкод орендареві у користуванні земельною ділянкою тощо.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Разом з тим, сторонами не надано до суду належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 орендована земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням або не виконуються визначені ст. 25 Закону України «Про оренду землі» обов'язки орендаря земельної ділянки, а сам факт розміщення на цій земельній ділянці МАФу цих доводів не спростовує, оскільки п. 120 Правил на території та у приміщеннях автостанції можуть бути розташовані заклади торгівлі, громадського харчування, інші заклади обслуговування громадян і перевізників (а.с. 31).

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Одеської області, де третьою особою є ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності щодо нецільового використання земельної ділянки та зобов`язання припинити право користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тарутинський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.В. Козирєв