Постанова № 63105840, 11.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19594/16-а

Провадження номер 2-а/522/993/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси, в якому просила визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 265 від 16 вересня 2016 р. «Про відмову у перерахунку пенсії» та відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у здійсненні донарахування до пенсії інших виплат від 23.09.2016 р. № 493/Б-11; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії починаючи з моменту останнього перерахунку з 01.02.2008 року у розмірі 90% з урахуванням інших виплат, згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28.09.2004 року по справі № 2-7771/2004р. та довідки, виданої Головним управлінням ДФС в Одеській області від 30.08.2016 р. № 163/Б/15-32-05-02-09 без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком - жовтень 2009 року, а також стягнути судові витрати.

Позивач просив розглядати справу без фіксації судового процесу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, надавши свої письмові заперечення на позов, а також просив розглядати справу без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

09 вересня 2016 року вона звернулася до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси з заявою про приведення розміру пенсії, обчисленої не в повному обсязі при останньому перерахунку з 01.02.2008 року, у відповідність до законодавства України шляхом донарахування до розміру пенсії суми інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань без зміни базового місяця індексації пенсії - жовтень 2009 року.

26 вересня 2016 року, позивачка отримала листа Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 23.09.2016 № 493/Б-11, в якому повідомлялось про прийняття рішення № 265 від 16 вересня 2016 р. «Про відмову у перерахунку пенсії». При цьому відмова обґрунтовувалась тим, що з 01.06.2015 пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом № 3723 не перераховуються та що постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», якими вилучено п. 4 Постанови, яким визначено порядок обчислення заробітної плати для проведення перерахунку пенсій державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2004 року по справі №2-7771/2004р. зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки встановленої Президентом України №575 від 20.06.2002 року «Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби» у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і вислугу років, а також з урахуванням матеріальної допомоги починаючи з 01.09.2003 р.

Вимоги позивача про включення в розрахунок пенсії середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є законними і за змістом статті 37 Закону України „Про державну службу" в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачці, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

У 1998 році позивачці було призначено пенсію у розмірі 90% від заробітної плати відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується копіями розпорядження 142260 від 19.04.2002 та 142260 від 12.11.2004.

Відповідачем необґрунтовано розрахунок пенсії позивачки з 01.02.2008 року здійснюється при виключенні матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, адже, згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2004 року по справі №2-7771/2004р. з 01 вересня 2003 року позивачка отримувала пенсію, розраховану з урахуванням надбавки, встановленої Указом Президента України № 575 від 20.06.2002 року «Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби» у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і вислугу років, а також з урахуванням матеріальної допомоги, а з 01.02.2008 року вважала що продовжує надалі отримувати пенсію розраховану з урахуванням рішення суду, яке набрало законної сили 29.10.2004 року

Але, відповідачем при проведенні останнього перерахунку пенсії з 01.02.2008 року самостійно не взято до уваги в розрахунок матеріальну допомогу, яку Відповідач зобов'язаний був врахувати за рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28.09.2004 року по справі № 2-7771/2004р.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Тобто, вказаним Законом скасовуються норми щодо призначення пенсій за спецзаконами, проте ніяких змін, чи скасування ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» відносно перерахунку не передбачено, тому ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» застосовується в редакції яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогамистатті 37-1 Закону України від 16.12.1993 року за №3723-ХІІ (в редакції, що була чинна на час призначення пенсії позивачці), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цимЗаконом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи, із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

01 січня 2015 року набрав чинностіЗакон України від 28.12.2014р. №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 11 якого текст статті 37-1 Закону України «Про державну службу викладений в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».

Порядок перерахунку пенсій державних службовців був урегульований пунктом 4постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій», а саме: у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинностіЗаконом України від 16 січня 2003 року за № 432-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Згідно пункту 5постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій», передбачалось, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

02.03.2015р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (надалі Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII), що набрав чинності із 01.04.2015р., згідно із пунктом 5 розділу III прикінцевих та перехідних положень визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Наведена норма свідчить про те, що з 01.06.2015 року не здійснюється призначення пенсій відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про державну службу», оскільки норми, які регулюють питання пенсійного забезпечення тієї категорії осіб, на яких поширюється дія цих законів скасовані.

Посилання відповідача на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як на підставу відмови у перерахунку пенсії є необґрунтованими, оскільки відповідач застосував нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, зміни внесені до вказаної норми стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, нові положення поширюється на тих осіб, яким пенсії призначаються (в теперішньому часі) спеціальними законами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі).

Отже, новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.

Разом з тим до правовідносин сторін також не може бути засновані положення Закону «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889- VIII, що набув чинності із 01 травня 2016р., оскільки цимЗаконом на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення державних службовців у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення із набуттям чинності цьогоЗакону, тобто із 05 травня 2016 р., а відтак не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, що не позбавляє права позивачки на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищення заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

До правовідносин сторін повинні застосовуватися приписи статті37 та статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.

Окрім того, у частині 1 статті 1 Закону України „Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входять до системи оплати праці державного службовця.

Стаття 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, вважаю, що матеріальні допомоги, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця, враховуються при обчисленні розміру його пенсії, оскільки перевага має надаватись не положенням законів України „Про державну службу" та „Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до Закону України „Про державну службу", то відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

На момент останнього перерахунку пенсії ОСОБА_1, були всі відомості щодо отримуваних сум заробітної плати, а конкретно «інших видів виплат»: матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачувались страхові внески, а тому розрахунок її пенсії був проведений не в повному обсязі, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 265 від 16 вересня 2016 р. «Про відмову у перерахунку пенсії» та зобов'язання Відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з урахуванням інших видів виплат з дати останнього перерахунку пенсії, а саме з 01.02.2008 року, за своєю правовою природою є спором щодо перерахунку пенсії, то при вирішенні такого, субсидіарному застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка встановлює відсутність обмеження строку звернення до суду, оскільки вказана норма є спеціальною.

Згідно з статтею 1 Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014р., за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу (Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Правові основи проведення індексації, а також об'єкти індексації визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (зі змінами) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікуванняЗакону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Так, пунктом 2 Порядку визначено, що індексації підлягає, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Пунктом 10-1 Порядку встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації матеріального забезпечення безробітних здійснюється з місяця, в якому розпочата така виплата.

Тому суд вважає, що даний базовий місяць індексації пенсії - жовтень 2009 року повинен бути незмінним, адже перерахунок пенсії за рішенням суду по своїй правовій природі не є збільшенням грошових доходів населення, а є поновленням порушеного права на отримання пенсії з урахуванням всіх отримуваних сум доходів з яких були сплачені страхові внески.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9,11,71,158 - 161 ,163 ,186 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 265 від 16 вересня 2016 р. «Про відмову у перерахунку пенсії» та відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси у здійсненні донарахування до пенсії інших виплат від 23.09.2016 р. № 493/Б-11

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії починаючи з моменту останнього перерахунку з 01.02.2008 року у розмірі 90% з урахуванням інших виплат, згідно з рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28.09.2004 року по справі № 2-7771/2004р. та довідки, виданої Головним управлінням ДФС в Одеській області від 30.08.2016 р. № 163/Б/15-32-05-02-09 без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком - жовтень 2009 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 551,20 грн..

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови суду.

Суддя

11.11.2016