Постанова № 63101569, 10.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10 листопада 2016 р. №820/4896/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Крайник К.О.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогосподарського призначення (вид угідь - рілля), орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області;

- зобов'язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогосподарського призначення (вид угідь - рілля), орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, з подальшою передачею у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за рішенням суду визнано за ним право власності на земельну частку (пай) із земель, із земель Резервного фонду в розмірі 4,83 умовних кадастрових гектарів на території Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області. На підставі зазначеного судового рішення позивач неодноразово звертався до Держгеокадастру за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Проте, в листах від 01.04.2016 №П-4006/0/6-4661/0/21-16, від 29.06.2016 №П-10839/0/6-10571/0/21-16, від 18.08.2016 №П-14236/0/6-14078/0/21-16 за різних підстав позивачу було відмовлено.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23.01.2009 по справі №2-34-2009 визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) із земель, переданих в колективну власність колишнього сільськогосподарського СЗАТ "Свердовське" Богодухівського району Харківської області у розмірі 4,83 умовних кадастрових гектарів на території Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області (а.с.7). Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 26.09.2013 по справі №613/1582/13-ц виправлено описку у рішенні суду від 23.01.2009 за позовом ОСОБА_3 до Шарівської селищної ради та Богодухівської райдержадміністрації «Про визнання права власності на земельний пай». Визнано вірним: "Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) із земель Резервного фонду у розмірі 4,83 умовних кадастрових гектари, розташовані на території Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області" (а.с.8). Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно Витягу з протоколу №2 загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства "Свердловське" Богодухівського району Харківської області від 26.09.2000 середня частка земельного паю складається: рілля - 4,34 кадастрових га; сіножаті - 0,34 кадастрових га; пасовища - 0,15 кадастрових га (а.с.15).

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області від 14.12.2009 № 540 затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шарівської селищної ради за межами населеного пункту (а.с.16).

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПП "Реал-Т" , укладено договір про розробку проекту відведення земельної ділянки від 17.02.2010 №13-10-Б. За результатами вказаного договору останнім було складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3

Начальником управління Держкомзему у Богодухівському районі Харківської області ОСОБА_5 підписано технічне завдання № 543 на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, куди також було включене, як підставу для виконання роботи розпорядження № 540 державної адміністрації. У вихідній земельно-кадастровій інформації зазначено загальну площу ділянки 4,3152 га за рахунок земель державного резервного фонду та її кадастровий номер НОМЕР_1 та визначено суб'єкта земельних відносин - ОСОБА_3 (а.с.17).

02.09.2010 заступником голови державної адміністрації за участю представника ПП «Реал-Т» було підписано акт про передачу та прийом земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність на території Шарівської селищної ради за межами населеного пункту Богодухівського району Харківської області у склад суб'єктів якого входить ОСОБА_3 із зазначеною ділянкою № 6 та площею 4,3152 га (а.с.18).

При цьому, в ході судового розгляду судом встановлено, що позивач на підставі вказаних документів звертався до державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки. Отримавши від останньої відповідь, в якій повідомлено позивача про необхідність звернутись з даним питанням до відповідного органу державної влади щодо розпорядження землями державної власності, а саме до Головного управління Держземагенства у Харківській області.

16.10.2013 відділом Держземагенства у Богодухівському районі Харківської області було надано довідку №935 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01.01.2013 за підписом заступника начальника відділу Мурашкіної І.М., де чітко визначено земельну ділянку за номером кадастрової зони та кадастрового кварталу НОМЕР_1, яка закріплена за ОСОБА_3 (а.с.21).

З огляду на те, що ухвалою суду від 26.09.2013 виправлено описку, визначивши вірним "визнати право власності на земельну частку (пай) із земель Резервного фонду у розмірі 4,83 умовних кадастрових гектари, розташовані на території Шарівської селищної ради Богодухівського району Харківської області". Між ОСОБА_3 та ПП "Реал-Т", укладено договір про розробку проекту відведення земельної ділянки від 05.11.2016 №60-13-Б (а.с.19). За результатами вказаного договору останнім було складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3

На підставі вказаного рішення суду та складеного проекту землеустрою позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентва у Харківській області для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення належної позивачу земельної ділянки у власність та виконання рішення суду, зокрема, 03.03.2016 позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення (вид угідь - рілля), орієнтовною площею 4,34 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, з подальшою передачею у власність, на підставі рішень суду (а.с.9).

У відповідь листом від 01.04.2016 №П- 4006/0/6-4661/0/21-16 відповідачем відмовлено на підставі, що невірно зазначено цільове призначення землі - для ведення особистого селянського господарства (а.с.12).

01.06.2016 позивачем знов подано заяву про надання відповідно дозволу (а.с.10).

Листом від 29.06.2016 за № П-10839/0/6-10571/0/21-16 відповідач відмовив, з підстав, що у позивача відсутні правові підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.13).

Також 21.07.2016 позивач звернувся з заявою до Держгеокадастру з проханням надання дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення на підставі рішень суду (а.с.11).

Проте, 18.08.2016 листом № П-14236/0/6-14078/0/21-16 відповідачем відмовлено, мотивуючи тим, що земельний масив, на якому позивач отримав земельну ділянку передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, а питання Позивача буде вирішено після повного першочергового забезпечення земельними ділянками громадян вказаної категорії (а.с.14).

Частиною 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом унормовано виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи приписи п.6 ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України, закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наведені відповідачем підстави відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної ділянки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки право на вказану ділянку визнано за позивачем рішенням суду, яке є обов'язковим для виконання, а також прийнято за довго до настання наведених підстав відповідачем.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Суд зазначає, що оспорювані рішення відповідача порушують права позивача, оскільки за позивачем визнано право власності за вказаною ділянкою рішенням суду, яке набрало законної сили.

Посилання відповідача, на те, що останній не відмовляв позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а роз'яснював, зокрема, що розгляд по суті заяви позивача буде можливим після повного першочергового забезпечення землею на відповідному земельному масиві учасників АТО та членів сімей загиблих, суд не приймає до уваги, з огляду на положення ч.7 ст.118 ЗК України, яким передбачено або надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або, відповідно - відмову.

Щодо підстав вказаної відмови, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, на законодавчому рівні відсутнє таке визначення цільового призначення земельної ділянки як " для подальшої передачі у власність учасникам АТО".

Поряд з цим, суд зауважує, що, безумовно, чинним законодавством передбачено пільги для учасників бойових дій та прирівняних до них.

Так, п.14 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасникам бойових дій надаються, зокрема, пільги, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Поряд з цим, чинним законодавством не визначено критерії пріоритетності того чи іншого заявника саме на стадії процесу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, вищевказані пільги стосуються першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, проте, у спірних правовідносинах іде мова про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя).

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано будь - яких доказів, на підтвердження того факту, що земельна ділянка, відносно якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, запланована для відведення конкретному учаснику АТО.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене та, з огляду на протиправність рішень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення, орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, які викладені в листах від 01.04.2016 №П-4006/0/6-4661/0/21-16, від 29.06.2016 №П-10839/0/6-10571/0/21-16, від 18.08.2016 №П-14236/0/6-14078/0/21-16, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача суду належить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення, орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, з подальшою передачею у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією від 12.09.2016 №0.0.615190699.1 (а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення, орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, які викладені в листах від 01.04.2016 №П-4006/0/6-4661/0/21-16, від 29.06.2016 №П-10839/0/6-10571/0/21-16, від 18.08.2016 №П-14236/0/6-14078/0/21-16.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державного резервного фонду за рахунок земель сільськогогосподарського призначення, орієнтовною площею 4,83 умовних кадастрових га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Шарівської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області, з подальшою передачею у власність.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ) у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17 листопада 2016 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко