Ухвала суду № 63100908, 17.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/770/16-ц Провадження № 22-ц/795/2006/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Жовток Є. А. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника відповідача Сиберізької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області ОСОБА_7, представника третьої особи відділу Держгеокадастру у Ріпкинському районі ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Сиберізької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області , треті особи Ріпкинська районна державна адміністрація, відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі, про визнання права власності на землю у порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

В липні 2016 року ОСОБА_5 звернулась в суду з позовом до територіальної громади в особі Сиберізької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, після уточнення якого 01 вересня 2016 року просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у землях, які перебували в колективній власності КСП «Світанок», у межах Сиберізької сільської ради Ріпкинського району, в порядку спадкування за законом, після смерті матері - ОСОБА_9. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_9, яка померла 08.06.2006 року, за життя прийняла спадщину після смерті свого чоловіка - ОСОБА_10, в тому числі право на земельну частку, яка перебувала в колективній власності сільськогосподарського підприємства.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Сиберізької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання права власності на землю у порядку спадкування за законом відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_11 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що списки на отримання сертифікату на земельну частку (пай) складались не сільською радою, а КСП «Світанок», яке не було залучено до участі у справі і усупереч положенням ст. 137 ЦПК України та ч. 2 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення запиту у реєстраційну службу щодо реєстрації місця проживання голови КСП «Світанок» і у подальшому залучення його як представника співвідповідача.

Апелянт не погоджується з твердженням суду про те, що позивач не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки в матеріалах справи наявна довідка КСП «Світанок» від 12 травня 2003 року, яка підтверджує перебування ОСОБА_10 в членах колгоспу, і зазначена довідка була видана для звернення до нотаріальної контори.

Апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про не доведення факту належності батька позивача до членів КСП «Світанок», враховуючи, що в матеріалах справи є довідка КСП «Світанок» від 12 травня 2003 року, що є безспірним доказом перебування ОСОБА_10 як члена в КСП «Світанок», та пояснення представника відповідача, відповідно до яких ОСОБА_10 весь час проживав в с. Сибереж і працював спочатку у колгоспі «Победа», а після його реорганізації в КСП «Світанок».

Апелянт наголошує, що позивач після смерті матері проживала разом з матірю у с. Сибереж та вела разом з нею домашнє господарство, а після смерті матері вона продовжувала проживати в будинку своїх батьків без реєстрації та продовжувала доглядати домашнє господарство, а тому, на думку апелянта, в порядку ст.1268 ЦК України позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_9, до складу якої входило спадкове майно її померлого батька.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не досліджував відповідність вимог позову положенням Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року та постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», що є підставою стверджувати про згоду суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_10 права на отримання сертифікату та неможливість отримання спадкоємцями вказаного сертифікату з інших підстав.

Апелянт вказує, що в судовому засіданні представником відділу Держгеокадастру у Ріпкинському районі був наданий державний акт на право колективної власності на землю КСП «Світанок», виданий у серпні 1995 року, членом якого був ОСОБА_10, тобто ще за життя, проте суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи копії зазначеного державного акту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_10, який помер 08 грудня 1995 року, та ОСОБА_9, яка померла 08 червня 2006 року, що підтверджується відповідними копіями свідоцтва про народження та копіями свідоцтв про смерть.

Апеляційним судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що спадкова справа після смерті ОСОБА_10 не заводилась, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 3439/01-17 від 05.09.2016 року.

З довідки Сиберізької сільської ради Ріпкинського району від 18.08.2016 року вбачається, що померлий ОСОБА_10 був зареєстрований та постійно проживав з дружиною ОСОБА_9 за адресою с. Сибереж, Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Садова, 20. (а.с. 50).

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в силу положень ст. 549 ЦК УРСР мати позивача ОСОБА_5 ОСОБА_9 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_10

20 травня 2009 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво на спадщину за заповітом на ? частину майна після смерті матері, а саме на ? частину земельних ділянок на території Сиберізької сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцеві на праві приватної власності, з кадастровими номерами 7424488600:03:006:0001 та 7424488600:03:022:0107.

Свідоцтво на спадщину за заповітом на іншу 1/2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_9 отримала ОСОБА_12, сестра позивача ОСОБА_5

В ході розгляду справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_10 був членом колгоспу ОСОБА_8», яке реорганізовано в КСП «Світанок», і з 01.01.1951 року по 01 квітня 1990 року ОСОБА_10 працював у вказаному колгоспі і з членів колгоспу не виключався, що підтверджується довідкою КСП «Світанок» від 12 травня 2003 року.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_10 станом на 26 липня 1995 року був членом КСП «Світанок», що документально підтверджується наявними у справі документальними доказами (а.с.175-178).

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Протоколу загальних зборів КСП «Світанок» від 1993 року земля, яка належить господарству була розпайована та було отримано державний акт на право колективної власності на землю КСП «Світанок» с. Сибереж Ріпкинського району Чернігівської області серія ІІ - ЧН № 000099 від 08.08.1995 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог ОСОБА_5

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та статтею 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» передбачено, що право на земельну частку (пай) та право на земельну ділянку, яка виділена в натурі (на місцевості), можуть бути обєктом спадкування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)",- право на земельну частку (пай) мають, в тому числі, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільсько господарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.23 ЗК України (1990 року) право власності або право користування землею посвідчується затвердженими актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Виходячи з вищезазначених правових норм, особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення у позивача права на земельну частку (пай) залежить від встановлення факту перебування її батька ОСОБА_10 в членах КСП «Світанок». З вимогою про встановленння такого факту позивач ОСОБА_5 не зверталась.

Разом з тим, виходячи із змісту позовної заяви, при вирішенні цієї справи судом не було враховано, що предметом спору є земля, а відтак заявлений ОСОБА_5 позов може вплинути на законні права та охоронювані законом інтереси СГ «Світанок» як правонаступника КСП «Світанок», яке знаходиться у селі Сибереж Ріпкинського району, та яке не було залучене до участі у справі в якості відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи спір, судом не було встановлено коло усіх спадкоємців померлого ОСОБА_10 і не була залучена до участі у справі його дочка ОСОБА_12.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом із технічного запису фіксування судового процесу встановлено, що позивачеві у відповідності до ч. 4 ст. 10, ст. 33 ЦПК України не було роз»яснино право на залучення в якості відповідачів також і СГ «Світанок» та ОСОБА_12

З огляду на викладене, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: