Рішення № 63100516, 30.11.2016, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/863/16-ц

Провадження № 2/602/306/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Яблонській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживача,-

в с т а н о в и в.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія "Еталон" з вимогою про захист прав споживача, посилаючись на те, що 04 листопада 2015 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 003092, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" зобов'язалось придбати у свою власність та передати йому у користування міні-трактор Джинма 244Е, а він зобов'язався періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі згідно з умовами договору. Згідно умов цього договору 05.11.2015 року він сплатив на рахунок ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" грошові кошти в сумі 15 000 грн.. Вважає, що договір фінансового лізингу не відповідає діючому законодавству, так як відповідно до вимог статті 220та статті 799 ЦК Українидоговір не було посвідчено нотаріально, тобто вважає його нікчемним. У зв'язку з наведеним просить стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" на його користь сплачені за договором лізингу платежі в розмірі 15 000 грн..

Представник позивача та позивач в судове засідання не зявились, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак на адресу суду направили заяви, в яких просять розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ"Лізингова компанія "Еталон" в судове засідання не зявився, а в письмових запереченнях проти позову просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що договір фінансового лізингу № 003092 від 04.11.2015 року був укладений між ТОВ"Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_1 добровільно і відповідав внутрішній волі сторін. Договір укладений в простій письмовій формі відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка є спеціальною нормою і підлягає застосуванню для регулювання відносин лізингу, в тому числі транспортних засобів. Вважає, що правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року, суперечить чинному законодавству, зокрема правовим нормам, які безпосередньо регулюють відносини фінансового лізингу, і безпідставно вказує на необхідність застосування ст.799 ЦК Українищодо нотаріального посвідчення договорів найму транспортного засобу, так як договір найму і договір фінансового лізингу є різними за змістом і правовими наслідками правочинами. Тому вважає, що спірний договір фінансового лізингу № 003092 від 04.11.2015 р між ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_1 є законним, а тому не може бути визнаний судом недійсним.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти.

Судом встановлено, що 04 листопада 2015 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 003092 з додатками, за умовами якого ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді міні трактора Джинма 244Е та передати цей трактор у користування позивача, який у свою чергу зобов'язався сплачувати за користування трактором періодичні лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно пункту 5.1 договору предмет Лізингу передається у користування Лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: Комісії за організацію, Авансового платежу, Комісії за передачу Предмета Лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого Авансового платежу та Комісії за організацію на умовах викладених у п.5.4 цього Договору, а також відшкодування платежів за реєстрацію та страхування Предмета Лізингу.

Пунктом 8.2.1 Договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору (надалі - «Комісія за Організацію»), яка розраховується у додатку № 1 до даного договору; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку № 1 до даного договору.

Згідно з пунктом 8.2.3 договору ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу (вказаної в додатку № 2 до Договору); сплати комісії за супроводження договору, (розмір комісії вказано в додатку № 2 до Договору).

04 та 05 листопада 2015 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив лізингодавцю (відповідачу) грошові кошти в розмірі 15 000 грн., що стверджується квитанціями про сплату.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 04 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 360-7 ЦПК Українивисновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав відступити від правової позиції Верховного Суду України викладеної у висновку до постанови від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Отже, договір фінансового лізингу № 003092 від 04 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" є нікчемним правочином у зв"язку з недодержанням сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, тому визнання його недійсним законом не вимагається.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині застосування наслідків недійсності правочину, про які просить позивач.

Так, відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Добровільно повернути грошові кошти відповідач відмовляється, що підтверджується його листами №1650 від 30.11.2015 року та №1693 від 10.12.2015 року.

Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача 15 000 грн., отриманих на підставі недійсного правочину фінансового лізину, слід задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд, також вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" в користь держави 551 гривню 20 копійок судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8, 10, 14, 18, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України,суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон", м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, к.613, код ЄДРПОУ 38865527, в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, 15000 (пятнадцять тисяч) гривень коштів, сплачених за договором №003092 фінансового лізингу від 04 листопада 2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон", м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, к.613, код ЄДРПОУ 38865527, в користь держави 551 гривню 20 копійок судового збору.

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_2