Постанова № 63100366, 30.11.2016, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/5419/16-к

Провадження № 1-в/676/237/16

ПОСТАНОВА

про відмову у скасуванні арешту майна

30листопада 2016 року м. Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Кузняк-Годлевської Е.В.,

з участю секретаря судового засідання Костецької І.В.,

прокурора Скринника М.В.,

заявника (засудженого) ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного постановою слідчого від 14 квітня 2011 року на його майно,

в с т а н о в и в:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування арешту, накладеного на майно заявника постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області ОСОБА_3 від 14 квітня 2011 року в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. ч. 2, 3 ст. 199, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_1 за ч. ч. 2, 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 358 КК України, де б воно не знаходилося і в чому б воно не виражалося.

В обґрунтування заяви засуджений вказав, що 13 вересня 2016 року державним виконавцем з мотивів фактичного виконання закрито виконавче провадження за вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року, яким його було засуджено (з врахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2014 року) за ч. ч. 2, 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла. З огляду на повне фактичне виконання цього вироку в частині конфіскації майна на користь держави та зважаючи на наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна чинного запису про арешт майна ОСОБА_1, заявник просив скасувати вказаний арешт відповідно до вимог ст. 174 КПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні засуджений та його захисник доводи заяви підтримали, просили скасувати накладений арешт. Крім цього, захисник зауважила, що наявність такого обтяження шкодить діловій репутації її підзахисного, а саме обтяження є безпредметним за відсутності обєктів обтяження.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що виконавче провадження закінчено, тому відсутні підстави для зняття арешту з майна, а саме майно відсутнє, що свідчить про безпредметність вимог засудженого.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали заяви та кримінальної справи № 1-448/11 (1/2208/24/12), суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень чинного КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як вбачається з ч. 6 ст. 126 КПК України 1960 року, накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, однак слідчий позбавлений можливості це питання вирішувати по закінченню досудового слідства.

Частиною 1 ст. 409 КПК України 1960 року визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Судом встановлено, що 14 квітня 2011 року постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області ОСОБА_3 було накладено арешт на майно ОСОБА_1, де б воно не знаходилося і в чому б воно не виражалося.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 було засуджено (з врахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2014 року) за ч. ч. 2, 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

17 квітня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 374609694 за виконавчим листом № 1/2208/24/12, виданим 26 лютого 2013 року, щодо конфіскації всього належного ОСОБА_1 майна, окрім житла.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_6 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 8 листопада 2013 року накладено арешт на частку в статутному фонді в ТзОВ «Будинок торгівлі «Рязань»» (код ЄДРПОУ 02023146) в розмірі 600000 грн., що становить 75% статутного фонду.

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Чернівецького міського відділу ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_6 від 13 вересня 2016 року, виконавче провадження за виконавчим листом № 1/2208/24/12, виданим Кам'янець-Подільським міськрайонний судом Хмельницької області 26 лютого 2013 року щодо конфіскації всього належного ОСОБА_1Є майна, крім житла, закінчене у звязку з фактичним виконанням.

Згідно ж з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 74279470 від 29 листопада 2016 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна міститься запис про тип обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 11078114 від 15 квітня 2011 року), підставою якого вказано постанову слідчого УСБ України в Хмельницькій області Киричка О.В. про накладення арешту від 14 квітня 2011 року на обєкт обтяження невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Як вбачається зі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 59 вказаного Закону визначено, що однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах , а частина 5 вказаного Закону визначає, що арешт може бути знятий за рішенням суду, крім випадків, визначених зокрема ч. 4 ст. 59 цього Закону.

Водночас, у суду відсутні відомості на підтвердження відсутності у заявника майна, як і дані на підтвердження реалізації будь-якого майна в рамках виконання виконавчого листа щодо конфіскації майна ОСОБА_1, крім житла, оскільки у постанові про закриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1/2208/24/12, виданим Кам'янець-Подільським міськрайонний судом Хмельницької області 26 лютого 2013 року щодо конфіскації всього належного ОСОБА_1Є майна, крім житла, вказано лише, що відбулося фактичне виконання, однак не зазначено в чому воно полягає.

При цьому, державний виконавець в порядку виконання не позбавлений можливості звернутися до суду для вирішення питань, повязаних з виконанням вироку, до яких належить і зняття арешту.

Однак, державний виконавець з відповідним клопотанням до суду не звернувся, тобто не провів необхідні дії, повязані із закінченням виконавчого провадження, як того вимагає ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», натомість самоусунувся від участі у судовому засіданні, обмежившись покладанням на розсуд суду при вирішенні заяви засудженого про скасування арешту, яке виклав у письмовій заяві.

Водночас, з огляду на відсутність обєктів обтяження суд не вбачає підстав для задоволення заяви про зняття арешту, оскільки таке обтяження є безпредметним, тому жодним чином не порушує права засудженого.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України 1960 року,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України у Хмельницькій області ОСОБА_3 від 14 квітня 2011 року, де б воно не знаходилося і в чому б воно не виражалося.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження до відома.

Суддя Е.В. Кузняк-Годлевська