Рішення № 63098311, 23.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4372/16 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Є.У.№ 336/4734/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод у спілкуванні та здійсненні виховання малолітніх дітей,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що з 8 серпня 2003 року перебував з відповідачем у шлюбі, який розірваний рішенням суду від 25.04.2014 року, що набрало законної сили. Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають разом з матірю. З того часу як позивач розстався з дружиною, через постійні непорозуміння та сварки відповідач не дає йому можливості бачитися з дітьми та спілкуватися з ними.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, зобовязати відповідача не перешкоджати йому у вихованні дітей і вільному спілкуванні з ними; визначити спосіб його спілкування з дітьми і участі в їхньому вихованні шляхом надання права на пять побачень на тиждень з понеділка по пятницю протягом чотирьох годин за місцем навчання синів або за місцем їхнього проживання (перебування); надання права на спільний відпочинок влітку протягом одного місяця; надання права на необмежене спілкування з дітьми за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку; надання права на спілкування з дітьми у вихідні дні; надання права забирати дітей зі школи або із дому; зобовязати відповідача за день до зустрічі з синами надавати точну інформацію щодо фактичного місця перебування, навчання, проживання дітей, а також про зміни місця проживання і навчання одразу після настання таких змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Визначено способи участі ОСОБА_4 у спілкуванні з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їхньому вихованні шляхом здійснення двох побачень на тиждень без присутності відповідачки: тривалістю три години в будь-який зручний для дітей і батька день тижня та з 19-00 години суботи до 19-00 години неділі кожного тижня, а також шляхом проведення з дітьми спільного відпочинку протягом визначеної за домовленістю з матірю кількості календарних днів влітку, за умови добровільного волевиявлення дітей на таке спілкування.

Зобовязано ОСОБА_3 інформувати ОСОБА_4 про зміни в місці проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити спосіб участі позивача у спілкуванні і вихованні синів шляхом надання одного побачення на місяць в останню неділю місяця з 16-00 до 18-00 год. в обовязковій присутності матері за попередньою домовленістю між батьками.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 8 серпня 2003 року року перебували у шлюбі, який розірваний 25 квітня 2014 року; є батьками дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матірю.

Батько дітей проживає окремо.

Частково задовольняючи позов, та визначаючи час та умови спілкування батька з дітьми, суд першої інстанції врахував положення ст. 18 Конвенції про права дитини, за якою батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Ані розірвання батьками шлюбу, ані їх окреме проживання від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (стаття 150 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування (стаття 153 СК України). Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психологічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо (частини 1,2 статті 159 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про час та порядок спілкування батька з дітьми врахував обставини, які на думку суду першої інстанції утворюють сприятливу обстановку для спілкування дітей з позивачем, а саме: вік батька, задовільний стан його здоровя, відсутність шкідливих звичок, його соціальну зайнятість, гідний заробіток, належний рівень його емоційно-вольових якостей, його безумовні любов до дітей та потяг до спілкування з ними, задовільні побутові умови, про що свідчить наявність у нього на праві власності житлового будинку, у звязку з чим суд вважав, що спілкування дітей з батьком буде повною мірою відповідати інтересам гармонійного розвитку та їхнього виховання.

Судова колегія погоджується з такими висновками та вважає безпідставними твердження відповідачки в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді, що діти навчаються, мають щільний графік навчання у школі та різноманітних гуртках, що унеможливлює спілкування дітей з батьком у визначений судом спосіб.

Зазначаючи, що діти не мають часу на спілкування з батьком протягом трьох годин два рази на тиждень, відповідач тим самим фактично заперечує права батька, встановлені ст. 141 СК та права дітей, встановлені ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", за якими кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Змістом ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частково не погоджуючись з запропонованим органом опіки і піклування способом участі батька у спілкуванні з ними та їх вихованні, суд мотивував свій висновок, зокрема зазначив, що дотримання такого режиму спілкування призведе до того, що діти і батько будуть мати можливість бачитися лише 24 рази на календарний рік протягом лише 72 годин, а спілкування у присутності матері, з якою у позивача склалися неприязні стосунки, може негативно впливати на психіку дітей під час таких зустрічей.

Судова колегія також вважає безпідставними доводи відповідачки в апеляційній скарзі про встановлення такого способу участі позивача у спілкуванні і вихованні синів за яким йому було б надане одне побачення на місяць в останню неділю місяця з 16-00 до 18-00 год. в обовязковій присутності матері за попередньою домовленістю між батьками.

Вимоги розумності та справедливості щодо дотримання балансу інтересів обох батьків та дітей вочевидь будуть порушені наданням батькові можливості бачитися з дітьми лише дві години на місяць.

При вирішенні спору суд також взяв до уваги, що мати дітей не перешкоджає спілкуванню батька з дітьми шляхом встановлення прямої заборони, проте знаходить вимогу матері про її неодмінну присутність при такому спілкуванні такою, що не лише не обґрунтована інтересами дітей, а навпаки, є безпідставною, реалізація якої може нанести шкоди якості цього спілкування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на його переконливість, а також на те, що спір виник стосовно виховання хлопчиків, які з урахуванням їх віку потребують батьківського виховання та турботи.

Також судом першої інстанції критично оцінені твердження позивача про неспроможність батька вжити заходів щодо організації безпечних та нешкідливих умов перебування дітей під час його побачень з ними.

Як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді, відповідач посилалася на те, що син ОСОБА_7 має захворювання, яке може виявлятися в алергічних реакціях, а позивач не обізнаний про особливості харчування дитини та забезпечення такого стану, у якому були б унеможливлені рецидиви захворювання.

Суд першої інстанції в судовому рішенні зазначав про обізнаність батька про стан та особливості здоровя сина ОСОБА_7, хвороба якого почала розвиватися ще під час перебування сторін у шлюбі і їхнього спільного проживання, та зробив висновок, що батько, який виявляє щиру турботу про благополуччя дітей, не має протипоказань до особистого спілкування ними, та має можливість вжити заходів для організації безпечного для здоровя дитини дозвілля.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо надання позивачеві права на здійснення побачень з дітьми крім іншого, ще кожного тижня з 19 години суботи до 19 години неділі.

Надання батькові можливості спілкуватися з дітьми безперервно протягом однієї доби на тиждень призведе до зміни місця проживання дітей, позаяк принаймні один день на тиждень за таким рішенням суду, батько отримає право на цілодобове спілкування з дітьми за місцем його проживання. Відтак з семи днів тижня один день діти мають проживати з батьком за іншою адресою, ніж адреса їх постійного місця проживання, або батько матиме право проживати цю добу за місцем постійного проживання дітей, що може негативно вплинути на навчання та організацію відпочинку дітей.

Тому в цій частині оскаржуване судове рішення підлягає зміні з виключенням з його резолютивної частини зазначення про надання батькові права на спілкування з дітьми з 19 години суботи до 19 години неділі кожного тижня.

В іншій частині оскаржуване рішення відповідає закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2016 року у цій справі змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення зазначення про встановлення способу участі ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їхньому вихованні шляхом здійснення побачень з 19-00 години суботи до 19-00 години неділі кожного тижня.

В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: