Рішення № 63098229, 01.12.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.12.2016

Справа №320/6550/16-ц

2/320/3949/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«01» грудня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

при секретарі Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44679,09 грн. за кредитним договором №DNH4KP20030305 від 23 червня 2005 року, яка складається з наступного: 1377,92 грн. - заборгованість за кредитом; 10525,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 30171,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2103,77 грн. - штраф (процентна складова), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн., зазначивши, що відповідно до укладеного договору №DNH4KP20030305 від 23 червня 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1535,25 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак відповідач взяті на себе зобовязання виконувала неналежним чином, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 44679,09 грн., яку просить стягнути, а також понесені судові витрати в сумі 1378,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, від нього в матеріалах справи мається клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не зявилась з невідомої суду причини, хоча була належним чином повідомленою про час та місце його проведення, що підтверджується її особистим підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, визнає її неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за її відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на імя голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не зявився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача та в звязку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню по наступним підставам.

Відповідно дост. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено в судовому засіданні 23 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір № DNH4KP20030305.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у сумі 1535,25 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов договору, договір складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

При укладенні договору відповідач прийняла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

Відповідно дост. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно дост. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми.

Відповідно дост. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно дост. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно дост. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, комісії відповідно до заяви та умов. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період із 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 103 гривень 48 копійок для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Обовязки позичальника передбачені розділом №3 договору №DNH4KP20030305, зокрема передбачено, що позичальник зобовязаний сплачувати місячний платіж, який визначений п.1.1 договору, а також сплачувати відсотки за користування кредитом, пеню у разі порушення зобовязання, а також штрафи.

Так, відповідно до п.3.10 договору №DNH4KP20030305 при порушенні позичальником кожного з зобовязань, які передбачені п.1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.7, 3.9 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми прострочення платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість.

Відповідно до п.3.2 договору №DNH4KP20030305, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позивальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 6,0 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 16 серпня 2016 року має заборгованість у розмірі 44679,09 грн., яка складається з наступного: 1377,92 грн. - заборгованість за кредитом; 10525,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 30171,92 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2103,77 грн. - штраф (процентна складова)

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути з відповідача.

Крім того, слід зазначити наступне, що у відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах ЗАТ КБ «ПриватБанк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809 від 17 липня 2009 року.

Відповідно до абзацу 3ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ЗАТ КБ «ПриватБанк», підстав для заміни кредитора за договором не має.

Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 44679,09 гривень.

Крім того, відповідно дост. 88 ЦК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378,00 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.15, 57, 59, 107, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість в сумі 44 679 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят девять) гривень 09 копійок за кредитним договором №DNH4KP20030305 від 23 червня 2005 року, яка складається з наступного: 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 92 копійки - заборгованість за кредитом; 10 525 (десять тисяч пятсот двадцять пять) гривень 48 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 30 171 (тридцять тисяч сто сімдесят одна) гривня 92 копійки пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а також штрафи: 500 (пятсот) гривень 00 копійок (фіксована частина); 2 103 (дві тисячі сто три) гривні 77 копійок - (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок, а всього 46 057 (сорок шість тисяч пятдесят сім) гривень 09 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А.В.Сметаніна