Рішення № 63097766, 07.07.2016, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2033/15-ц Провадження № 2/314/34/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Галянчук Н.М.,

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, орган опіки та піклування - Вільнянська районна державна адміністрація, про звернення стягнення на предмет іпотеки -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по справі ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якому зазначив, що 15 березня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ 2010208, згідно з умовами якого останній отримав від позивача кредит у розмірі 250000,00 грн. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 15 березня 2012 року між ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № б/н, згідно з яким відповідач передав у іпотеку належне йому на праві власності наступне майно: житловий будинок № 26-Б по вулиці Гагаріна у селі Богатирівка Вільнянського району Запорізької області та земельну ділянку, площею 0,2075 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Люцернанська сільська рада, село Богатирівка, вулиця Гагаріна, кадастровий номер 2321582700:07:002:0030. Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_4 свої зобовязання за договором кредитної лінії не виконує, у звязку з чим станом на 25 березня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 454709,29 грн., з яких 158384,74 грн. прострочена сума заборгованості за кредитом; 270860,86 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6768,43 грн. сума заборгованості за нарахованими відсотками; 17904,13 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 742,08 грн. сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 49,05 грн. сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків. З огляду на викладене, в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 454709,29 грн. просить суд звернути стягнення за договором іпотеки № б/н від 15 березня 2012 року з ОСОБА_1, а саме на житловий будинок, загальною площею 174,4 кв.м, житловою площею 63,1 кв.м, що складається з житлового будинку, гаражу, погребу, сауни, воріт, літньої кухні, паркана, водопроводу, розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Богатирівка, будинок № 26-Б, та на земельну ділянку, на якій розташований будинок, загальною площею 0,2075 га, за адресою: Люцернянська сільська рада, село Богатирівка, вулиця Гагаріна, кадастровий номер 2321582700:07:002:0030, які належать відповідачу на праві власності, шляхом визнання права власності на вказане майно за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Крім того, просить визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на житловий будинок, загальною площею 174,4 кв.м, житловою площею 63,1 кв.м, що складається з житлового будинку, гаражу, погребу, сауни, воріт, літньої кухні, паркана, водопроводу, розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, село Богатирівка, будинок № 26-Б, та на земельну ділянку, на якій розташований будинок, загальною площею 0,2075 га, за адресою: Люцернянська сільська рада, село Богатирівка, вулиця Гагаріна, кадастровий номер 2321582700:07:002:0030, а також стягнути з відповідача понесений позивачем судовий збір.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2015 року до участі у справі залучена третя особа орган опіки та піклування - Вільнянська районна державна адміністрація (а.с. 70-71).

У судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву, у якій зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просить розглянути його за відсутністю (а.с. 124).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засідання проти позову заперечували, пояснивши суду, що відповідно до п. 2.3.4 Іпотечного договору, загальна вартість предмета іпотеки (будинку) становить 1298238,00 грн., а п. 2.3.6 загальна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 697745,00 грн. Натомість сума заборгованості за позовом становить 454709,29 грн., що є значно менше оціночної вартості предмету іпотеки. Крім того, вказує на те, що розмір пені вдвічі перевищує розмір суми основного боргу, яка, в свою чергу, на цей час вже погашена.

Третя особа ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності (а.с. 114).

Представник третьої особи - органу опіки та піклування - Вільнянської районної державної адміністрації у вирішенні справи покладався на розсуд суду, однак при цьому просив врахувати інтереси малолітніх дітей відповідача, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, що є предметом іпотеки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню, у звязку з такими встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ 2010208, згідно з умовами якого останній отримав від позивача кредит у розмірі 250000,00 грн. зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 30 % річних на строк з 15 березня 2012 року до повного виконання зобовязань перед кредитором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № б/н від 15 березня 2012 року, згідно з яким відповідач передав у іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме житловий будинок № 26-Б по вулиці Гагаріна у селі Богатирівка Вільнянського району Запорізької області та земельну ділянку, площею 0,2075 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Люцернанська сільська рада, село Богатирівка, вулиця Гагаріна, кадастровий номер 2321582700:07:002:0030, загальною заставною вартістю 697745 грн., та зобовязався відповідати цим майном перед Банком, у випадку порушення позичальником взятих на себе зобовязань за умовами кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобовязання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. А відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено у судовому засіданні, Банк свої зобовязання за умовами кредитного договору виконав, надавши позичальнику кредит в сумі 250000,00 грн. В той же час позичальник взяті на себе зобовязання за кредитним договором виконував не належним чином, кредит та відсотки за користування кредитом не погашав у розмірі та строки, передбачені умовами кредитного договору, у звязку із чим утворилася заборгованість у розмірі 454709,29 грн., з яких 158384,74 грн. прострочена сума заборгованості за кредитом; 270860,86 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 6768,43 грн. сума заборгованості за нарахованими відсотками; 17904,13 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 742,08 грн. сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 49,05 грн. сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків. Однак, загальна заставна вартість становить 697745 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхомзвернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У п. 41 постанови Пленуму № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

З наведених міжнародних правових принципів судочинства, що імплантовані в національне законодавство, вбачається, що одним із проявів справедливого судового розгляду цивільних справ, що виникають із кредитних правовідносин про звернення стягнення на предмет іпотеки саме є перевірка судом співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна з метою недопущення порушення прав жодної із сторін судового розгляду.

За таких обставин, оскільки розмір кредитної заборгованості не є співмірним із вартістю іпотечного майна, так як остання її перевищує в декілька разів, виходячи із принципу справедливості судового розгляду, з метою недопущення понесення відповідачем майнових втрат, що не відповідають взятим на себе зобовязанням за умовами іпотечного договору, суд вважає, що підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержательможе задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власностіна предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності.

Частиною 4 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбаченийобовязокіпотекодержателя визначити вартість предмету іпотеки для набуття права власності на нього на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності.

Проте, позивачем не виконані ці умови Закону, не здійснено звернення до субєкта оціночної діяльності і не отримана оцінка предмету іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», який є підставою позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягненняна предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 7.2 договору іпотеки № б/н від 15 березня 2015 року, сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється наступним шляхом: за рішення суду, за виконавчим написом нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору, продажу від імені Іпотекодержателя Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питанняпро зверненнястягненняна предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюєтьсязгідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, позивач посилався на застереження в іпотечному договорі, яким передбачено можливість передачі права власності на предмет іпотеки банку.

На думку суду, таке посилання є безпідставним, оскільки пунктом 7.4, 7.4.1 Договору іпотеки, чітко визначено, що передача права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю є способом позасудового врегулювання питання щодо звернення стягнення на іпотечне майно.

Даний порядок визначено статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а відповідно до положень вказаної статті, право власності на предмет іпотеки не визнається за іпотекодержателем на підставі рішення суду, а набувається ним, на підставі, зокрема, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів, згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, набуття іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» права власності на предмет іпотеки повинно відбуватися впозасудовомупорядку, на підставі погодженого застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо іпотекодавець не визнає чи оспорює факт набуття права власності іпотекодержателем в позасудовому порядку, таке право може стати предметом судового захисту.

В той же час, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, як це передбачено в 7.2 укладеного між сторонами Договору іпотеки, відбувається в порядку, визначеному ст. 39 Закону України «Про іпотеку». За правилами даної статті, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням судуне передбачаєвизнання права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, а забезпечує можливість останнього задовольнити свої вимоги за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки певним шляхом.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору стягненню з відповідача не підлягають, у звязку з відмовою у задоволення позову, а, зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 28 березня 2015 року), суд відносить судові витрати на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, орган опіки та піклування - Вільнянська районна державна адміністрація, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Галянчук

07.07.2016

07.07.2016