Рішення № 63097653, 30.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12555/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

при секретарі Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Невицької сільської ради Ужгородського району, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з вищевказаним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі проживають у житловому будинку з по господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с.Невицьке, вул.Центральна, буд. 99 (колишня вул.Леніна, 101). Станом на 15.04.91 р. на підставі погосподарських книг за період 1986-1990р. домогосподарства за вказаною вище адресою відносилось до майна суспільної групи робочий двір (колишній колгоспний) головою якого був ОСОБА_6І.(згідно з витягу Державного реєстру цивільного стану громадян значиться як ОСОБА_7) 1935 р.н.(помер 01.12.94р.), а членами : дружина ОСОБА_3 1935 р.н.(померла 21.11.10р.), сини - ОСОБА_8 1958 р.н.( помер 10.07.07р.), ОСОБА_2 1965 р.н, невістка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 01.12.94р.н. з народження зареєстровані в даному домогосподарства та являються дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Отже за аналогією закону майно робочого двору в рівних частках належало вказаним особам. Вказують, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, як член робочого двору у період з 1986 1990 рр. вибув з даного робочого двору, а отже втратив право на частку у його майні.

Рішенням Невицької сільської ради від 27.01.95р. №2 визнано право власності на вказаний житловий будинок за померлим ОСОБА_9 та зобовязано провести реєстрацію вказаного будинку і видати свідоцтво власності на житловий будинок. 30.09.08р. виконавчий комітет Невицької сільради без врахування вищевказаного рішення та його скасування, прийняв рішення №57, яким надано ОСОБА_3 право оформити право власності на цей будинок. Вказані вище рішення виконавчого комітету Невицької сільради скасовані постановою Ужгородського міськрайонного суду від 19.12.12р. Вважають, що право частки майна робочого двору в рівних долях їм належить, а тому просили визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності кожного на 1/3 частини житлового будинку заг. пл. 87,6 м. кв. з господарськими будівлями та спорудами , що знаходяться за вказаною вище адресою.

Рішенням суду позов задоволений.

З цим рішенням не погодився ОСОБА_2 та порушив питання про його скасування.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу з наведених підстав підтримали.

Позивачі та їхній представник в судове засідання повторно не явились, про причини неявки не повідомили. Позивачі за отримання повісток не явились, що зазначено у відповідях з пошти, про причину неявки не повідомили. Представник відповідача також не явився, про причину неявки не повідомив, хоча також про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Тому суд розглянув справу без участі зазначених осіб відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції свій висновок мотивував визнання позову відповідачем, відсутність інших осіб-претендентів на це майно та те, що позивачі мають право на це майно в рівній частці, оскільки до 15.04. 1991 р. час прийняття ЗУ «Про власність» - спірний будинок відносився до категорії робочих дворів до яких застосовувалось законодавство, яким регулювались правовідносини колгоспного двору.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи.

По справі установлено, що відповідачем визнано позов, однак на підставі вказаної норми закону суд повинен був відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання суперечить вимогам законодавства, на яке посилається суд.

Так, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду є посилання на розяснення постанову Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» стосовно майна колгоспного двору. При цьому зі змісту рішення вбачаться ототожнення поняття «робочого двору» з поняттям «колгоспний двір», що по правовому регулювання вони суттєво відрізнялись: сімейні майнові питання робочого двору вирішувались в порядку Кодексу про шлюб та сімю УРСР, а такі ж питання колгоспного двору по нормам ЦК УРСР. При цьому різниця в наслідках застосування цих правових інститутів була суттєва. Зміст цих різностей було закріплено в значній кількості норм ЦК УРСР 1963 р. та КпШС УРСР. Тому таке правове обґрунтування оскаржуваного рішення є невірним.

Разом з цим, обґрунтуванням позову мотивоване саме зазначеним законодавством ст.ст.123,126 ЦКУ УРСР та постановою Пленуму ВСУ від 1973 р. «Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору та виділ з нього» - і саме на підставі нього стверджувалось про право позивачів на рівні частки в спірному домоволодінні. Однак, як вказано, застосування законодавства щодо колгоспного двору про визнання права власності на спірне домоволодіння, яке в свій час відносилось до робочого двору, є невірним і тому саме по вказаній причині в задоволення позову слід відмовити.

Крім цього, позов мотивовано також постановою Ужгородського міськрайонного суду від 19.12.2013 р., якою скасовано рішення Невицької сільради від 27 січня 1995 р. за №2 про оформлення права власності на спірний будинок за батьком апелянта ОСОБА_6 та № 57 від 30.09.2008 р. про оформлення права власності на цей же будинок за мамою апелянта ОСОБА_3 Однак ця постанова скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 р. і апеляційне провадження у справі закрито.

Тобто, зазначені рішення Невицької сільради в даний час є чинними.

Як вказано, рішенням Невицької сільради № 57 було надано право мамі апелянта оформити право власності на будинок і нею же складено заповіт 11.05.2010 р., яким заповіла апелянту ? ч. всього майна, яке належало їй на день її смерті. Тому суд констатує, що відповідачем по даному спору повинен бути апелянт, у якого є заповіт на частину спадкового майна його мами, які було надано право оформити право власності на будинок.

Апеляційний суд не вправі проводити заміну відповідача, оскільки цим самим у відповідних випадках відповідач позбавляється конституційного права апеляційного оскарження рішення суду, що є недопустимим. Тому і по цій підставі неправильне визначення відповідача оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконкому Невицької сільради Ужгородського району, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено до ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: