Вирок № 63097514, 01.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/899/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2016 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

з участю прокурора Лабик М.М.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2011 р. за ст. 185 ч. 3 КК України, на підставі ст. 71 КК України, на 3 роки і 1 місяць позбавлення волі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3, ст. 277 ч. 1 КК України, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Клишки, Шостинського району Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_2, фактично проживаючого в АДРЕСА_3, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2015 р. за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12.01.2015 р., приблизно о 15.00 год., обвинувачений ОСОБА_1, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, за допомогою принесеного з собою накидного ключа демонтував та викрав одну магістральну частину повітророзподілювача, чотири гайки та одну шпильку із вагону № 19928977, який знаходився на 19-й тупиковій колії пасажирського парку ст. Чоп Львівської залізниці, чим завдав вагонному Депо «Ужгород» ДТГО «Львівська залізниця» матеріальну шкоду на загальну суму 1899.26 грн., та привів вищевказаний вагон у непридатний для експлуатації стан, що порушило нормальну роботу транспорту та могло призвести до порушення безпеки руху поїздів (аварію).

03.06.2015 р., приблизно о 23.00 год., ОСОБА_1, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом розбиття скла на вхідних дверях, проникли в житловий будинок АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_5, звідки намагалися викрасти чавунні батареї з реберними дугами в кількості 18 штук, загальною вартістю 1142 грн., але не довели свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, так як були виявлені сторонніми особами, та в подальшому втекли у невідомому напрямку.

Крім того, 04.06.2015 р., приблизно о 10.00 год., ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом проникнення на територію дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_5, викрали чавунні батареї з реберними дугами в кількості 18 штук, загальною вартістю 1142 грн., які знаходилися на території подвір'я, чим завдали потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

06.11.2015 р., приблизно 20.00 год., ОСОБА_2, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, рухаючись на велосипеді до магазину «АВС», розташованого в с. Соломоново, вул. Леніна, 78, біля приміщення страхової компанії «Глобус» побачив, що в даному приміщенні нікого немає, відкрив самовільно двері та проник в приміщення вказаної страхової компанії «Глобус», звідки викрав жіночу сумочку світлого кольору, в якій знаходилися два гаманці темного кольору, в одному з яких знаходилися грошові кошти в сумі 1170 євро, що є еквівалентом 31122 грн., та 350 доларів США, що є еквівалентом 8522.5 грн., каблучка з жовтого металу, чоловіча, деформована, бувша у користуванні з пластиковими картками, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 39644.5 грн.

06.01.2016 р., приблизно о 01.00 год., ОСОБА_1, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу через незачинену хвіртку, проник на подвір'я, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить ОСОБА_7, де шляхом вільного доступу через незачинені двері проник у підсобне приміщення, звідки викрав належні останній товарно-матеріальні цінності, бувші у користуванні, а саме пральну машину марки «RIGA 17», вартістю 590.4 грн. та газовий балон ємністю 50 л, вартістю 250 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 840.4 грн.

27.01.2016 р., приблизно о 22.00 год., ОСОБА_1, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом розбиття скла на вікні, проник у будинок АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_8, звідки викрав належні останній товарно-матеріальні цінності, бувші у користуванні, а саме: електричну піч радянського виробництва, 1970 р.в., вартістю 100 грн., сковороду чавунну у комплекті з кришкою вартістю 99.2 грн., 2 комплекти форм для випічки по 20 шт. в кожному вартістю 56.8 грн., килим розміром 191 x 90 см вартістю 325.08 грн., килим розміром 188 x 90 см вартістю 321.3 грн., загальна вартість яких становить 902.38 грн., два мотки трьохжильного алюмінієвого кабелю довжиною по 30 м кожен, вартістю 6.8 грн. за 1 м на загальну суму 408 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1310.38 грн.

Крім того, 16.02.2016 р., приблизно об 11.00 год., ОСОБА_1, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, перелізши через огорожу проник на охоронювану територію ПрАТ «Автопорт-Чоп», що знаходиться за адресою: м. Чоп, вул. Приозерна, 166, де шляхом пошкодження навісного замка проник у підсобне приміщення (контейнер), звідки викрав металеві тиски, які були у використанні, вартістю 800 грн., а також брухт чорних металів в кількості 25 кг на суму 62.5 грн., чим завдав ПрАТ «Автопорт-Чоп» матеріальну шкоду на загальну суму 862.5 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і пояснив, що дійсно за обставин, викладених в обвинувальних актах, вчинив 12.01.2015 р., 06.01.2016 р., 27.01.2016 р. та 16.02.2016 р. крадіжки майна, а 03.06.2015 р. за попередньою змовою з ОСОБА_2 намагався викрасти і 04.06.2015 р. викрав майно у потерпілої ОСОБА_5 Про вчинене шкодує та просить суд суворо його не карати. Цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди потерпілій ОСОБА_5 визнає, а в частині відшкодування моральної шкоди не визнає.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і пояснив, що дійсно за обставин, викладених в обвинувальних актах, вчинив 06.11.2015 р. крадіжки майна, а 03.06.2015 р. за попередньою змовою з ОСОБА_1 намагався викрасти і 04.06.2015 р. викрав майно у потерпілої ОСОБА_5 Про вчинене шкодує та просить суд суворо його не карати. Цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнає, а в частині відшкодування моральної шкоди не визнає.

Оскільки учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, обвинувачені правильно розуміють зміст вчиненого, у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинувачених та оглядом матеріалів справи, які характеризують особу обвинувачених.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 щодо викрадення 12.01.2015 р. майна з вагону, що знаходився на 19-й тупиковій колії пасажирського парку ст. Чоп Львівської залізниці за ст. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та щодо пошкодження і приведення вказаного вагону у непридатний стан за ст. 277 ч. 1 КК України як умисне пошкодження рухомого складу, яке призвело його у непридатний для експлуатації стан, що порушило нормальну роботу транспорту та могло призвести до порушення безпеки руху поїздів (аварію).

Дії кожного з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо замаху на викрадення 03.06.2015 р. майна у потерпілої ОСОБА_5 суд кваліфікує за за ст. 15 ч. 3 - 185 ч. 3 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб, та щодо викрадення 04.06.2015 р. майна у потерпілої ОСОБА_5 - за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 щодо викрадення 06.11.2015 р. майна у потерпілої ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інші приміщення, вчинене повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 щодо викрадення 06.01.2016 р. майна у потерпілої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інші приміщення, вчинене повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 щодо викрадення 27.01.2016 р. майна у потерпілої ОСОБА_8 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, та дії що викрадення 16.02.2016 р. майна з території ПрАТ «Автопорт-Чоп» - за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу винних, які є раніше судимими.

Обставинами справи, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд визнає визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд визнає рецидив злочинів.

Суд не враховує інкриміновану органом досудового розслідування обвинуваченим як обтяжуючу обставину: вчинення злочину повторно, оскільки дана обставина зазначена в диспозиції статті інкримінованих їм злочинів і відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжують.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., зі змінами від 06.11.2009 р., звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам за наявності рецидиву злочину, і менш суворого - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.

Враховуючи наведене та за наявністю декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, з урахуванням його особи, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисні тяжкі злочини в період випробувального терміну за попереднім вироком, що свідчить про його стійку кримінальну поведінку, суд вважає, що його виправлення і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Крім того, ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України від 26.11.2015 р. «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а тому, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 до строку відбутого ним покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 23.11.2015 р. до 01.12.2016 р., включно.

Відповідно до ст. 129 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов про стягнення з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 1142 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 22424 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Вказані позови слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Суд вважає, що внаслідок вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дійсно була заподіяна, як майнова, так і моральна шкода.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, суд враховує, що факт заподіяння майнової шкоди і винність обвинувачених стверджено матеріалами кримінального провадження, а тому на підставі ст. 1166 ЦК України позов у частині відшкодування майнової шкоди слід задовольнити повністю.

Майнова шкода заподіяна потерпілій ОСОБА_6 згідно змісту позовних вимог складається з суми неповернутих їй викрадених грошових коштів та викраденого гаманця в загальній сумі 22424 грн.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню, а саме на суму грошових коштів у розмірі 17244.5 грн., що є грошовим еквівалентом і різницею викрадених та повернутих потерпілій коштів (39644.5 - 22400 = 17244.5), як такий, що доведений у цій частині. Що стосується решти вимог ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.

Разом з тим, суд враховує, що позови потерпілих у частині відшкодування їм майнової шкоди обвинувачені визнали.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільних позивачів, суд враховує роз'яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_5, суд враховує конкретні обставини справи, моральні страждання потерпілої, яка є до того особою похилого віку (1954 року народження), у зв'язку з вчиненням відносно неї кримінального правопорушення, а тому позов про відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі, на підставі ст.ст. 23, 1167 ч. 1 ЦК України, слід задовольнити частково, на суму 2000 грн., яка є необхідною і достатньою для відновлення нормальних життєвих зв'язків потерпілої.

При вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_2 їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона змушена була переживати за своє матеріальне становище у зв'язку з втратою свого майна. Разом з цим, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та приходить до висновку, що моральна шкода завдана потерпілій ОСОБА_6 повинна становити 1000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України та п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину та судових витрат» у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначення в певних частках, з урахуванням ступеня вини кожного із засуджених.

З урахуванням викладеного, процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз в загальній сум 1378.86 грн. слід покласти на обвинувачених, з яких: в сумі 1194.72 грн. - на ОСОБА_1; в сумі 184.14 грн. - на ОСОБА_2

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою, а відносно ОСОБА_1 змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 349, 374, 375 КПК України суд,

У ХВ А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3, ст. 277 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі:

за ст. 185 ч. 2 КК України строком на 2 (два) роки;

за ст. 185 ч. 3 КК України строком на 4 (чотири) роки;

за ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3 КК України строком на 3 (три) роки;

за ст. 277 ч. 1 КК України строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання прибувати за кожною вимогою до суду або органу виконання покарання, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі:

за ст. 185 ч. 3 КК України строком на 4 (чотири) роки;

за ст. 15 ч. 3 - ст. 185 ч. 3 КК України строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2015 року - один місяць позбавлення волі, остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначити 4 (чотири) роки і 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 23 листопада 2015 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати засудженому ОСОБА_2 до строку відбутого ним покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 23 листопада 2015 року до 01 грудня 2016 року, включно.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1142 (одну тисячу сто сорок дві) гривні у відшкодування заподіяної майнової шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 17244 (сімнадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 50 копійок у відшкодування заподіяної майнової шкоди та 1000 (одну тисячу) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1194 (одну тисячу сто дев'яносто чотири) гривні 72 копійки процесуальних витрат за проведення товарознавчих експертиз.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 копійок процесуальних витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Речові докази: електричну піч радянського виробництва, 1970 р.в., сковороду чавунну у комплекті з кришкою, 2 комплекти форм для випічки по 20 шт. в кожному, килим розміром 191 х 90 см, килим розміром 188 х 90 см, два мотки трьохжильного алюмінієвого кабелю довжиною по 30 м кожен та 8 кг брухту чорних металів - залишити у потерпілої ОСОБА_8; металеві тиски, що належать ПрАТ «Автопорт-Чоп» - залишити у ПрАТ «Автопорт-Чоп»; пральну машин марки «Riga 17», газовий балон - залишити у потерпілої ОСОБА_7; одну магістральну частину повітророзподілювача, 4 гайки, 1 шпилька, що були викрадені з вантажного вагону № 19928999 - залишити у вагонному депо Ужгород Ужгородської дирекції залізничних перевезень; накидний ключ розміром 19 х 22 та синтетичний мішок, що здані на зберігання в камеру зберігання ЛВ на ст. Чоп - знищити; ножівку з металу, що передана в кімнату зберігання речових доказів Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області - знищити; грошові кошти в сумі 22400 грн. та каблучку з жовтого металу, чоловічу, деформовану, бувшу у користуванні - залишити у потерпілої ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуюча Сарай А.І.