Ухвала суду № 63097277, 01.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/10065/15-ц Номер провадження 22-ц/775/2145/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Канурної О.Д.

суддів: Гапонова А.В., Санікової О.С.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» про стягнення моральної шкоди, завданої виробничою травмою. В обґрунтування позову посилалася на те, що вона з 16.04.2015 року знаходилася у трудових відносинах з ПАТ «Красноармійський динасовий завод», працюючи в якості знімальника-укладальника заготовок маси та готових виробів 3 розряду.

15.08.2015 року о 12 год. 45 хв. під час виконання трудових обовязків з нею трапився нещасний випадок, а саме під час виконання зачистки верхнього пуансона металевою щіткою сталося самовільне включення електрообладнання преса, внаслідок чого її права кість опинилась придавленою між поверхнями пуансонів, що привело до травмування. Бригадою швидкою допомоги її було доставлено до травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ, де вона з 15.08.2015 року по 04.09.2015 року проходила стаціонарне лікування, після чого продовжувала лікуватися амбулаторно. 05.11.2015 року вона була звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України за станом здоровя.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві вона отримала ушкодження здоровя у вигляді травматичного розтрощення правої кисті пресом з дефектом шкіряних покровів до н/3 передпліччя. Відкритий осколочний перелом н/з правої променевої кістки зі зміщенням. Травматичний шок I ступеню. Відповідно до висновку МСЕК від 05.11.2015 року їй встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково і визнано інвалідом третьої групи. Їй протипоказана тяжка фізична праця, праця з рухомими механізмами.

Внаслідок заподіяної травми її життя зазнало суттєвих змін, оскільки вона втратила руку. ЇЇ постійно турбує фізичний біль, внаслідок чого вона вимушена постійно звертатися до лікарів і витрачати на це немалі кошти, на утриманні вона має четверо неповнолітніх дітей.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, завдану виробничою травмою в сумі 1000000 грн., а також судові витрати в розмірі 1500 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» про стягнення моральної шкоди завданої виробничою травмою задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди завданої виробничою травмою в розмірі 300000 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» в дохід держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Публічне акціонерне товариство «Красноармійський динасовий завод» і оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, вважає, що при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не зявився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

В судове засідання апеляційного суду позивач не зявилася хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 5277 (а.с. 156).

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ПАТ «КДЗ» з 16.04.2015 року по 05.11.2015 року, звільнена з роботи за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Під час виконання трудових обовязків з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 була травмована.

Позивач знаходилась на лікуванні у травматологічному відділенні Димитрівської центральної міської лікарні з 15.08.2015р. по 04.09.2015р. з діагнозом: травматичне розтрощення правої кисті з дефектом шкіряних покровів до н/3 передпліччя. В/оскольчатий перелом н/з правової променевої кістки зі зміщенням. Травматичний шок 1 ступеня.

25 серпня 2015 року роботодавцем складено акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1. Причинами настання нещасного випадку зазначено: допуск до роботи робітника ПАТ «КДЗ» ОСОБА_1 у якості знімальника-укладальника маси і готових виробів сировинного цеху без наявності первинної професійної підготовки; відсутність контролю з боку заступника начальника відділу управління персоналом (по кадрам) ОСОБА_2, щодо наявності у працівників певних категорій при працевлаштуванні на ПАТ «КДЗ» професійної підготовки.

Згідно довідки Міжрайонної травматологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 05.11.2015 року вперше ОСОБА_1 встановлено 50% втрати професійної працездатності, визнано інвалідом 3-ї групи безстроково.

Потреба у медичній та соціальній допомозі: протезування правого передпліччя, чохли на куксу, рукавичка на протез, побутовий ухід, медикаментозне та оперативне лікування.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.11.2015р. протипоказано важка фізична праця та праця з механізмами, що рухаються.

На утриманні ОСОБА_1 знаходиться четверо неповнолітніх дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2; донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що моральну шкоду, спричинену позивачці, повинен відшкодувати роботодавець, відповідач по справі, оскільки шкода здоровю завдана при виконанні позивачем трудових обовязків, про що свідчить акт розслідування нещасного випадку на виробництві, висновок МСЕК та інші документи, які є в справі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Висновок суду першої інстанції про те, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача, є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки діям та поведінці позивачки, які призвели до її травмування, є безпідставними, оскільки згідно з актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 15 серпня 2015 року о 12 год. 45 хв. на ПАТ ««Красноармійський динасовий завод» за формою Н-5 від 25 серпня 2015 року, комісія дійшла висновку, що особами, діяльність або бездіяльність яких привела до даного нещасного випадку є: ОСОБА_2 заступник начальника відділу управління персоналом (по кадрам) ПАТ «КДЗ»: відсутність контролю з боку ОСОБА_2 щодо наявності у працівників певних категорій при працевлаштуванні на ПАТ «КДЗ» професійної підготовки. Порушення п. 2.7 «Посадової інструкції зам.начальника відділу управління персоналом (по кадрам) ПАТ «КДЗ». Порушення п. 3.3 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджена Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року № 15.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (із змінами і доповненнями) передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоровя тощо. Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається із частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Як вбачається із пункту 58 Рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: