Ухвала суду № 63097240, 30.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/2780/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1959/2016

Головуючий у 1 інстанції: Каліуш О.В. Єдиний унікальний номер 233/2780/16-ц

Суддя доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1959/2016

Категорія: 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Азевича В.Б.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Станція переливання крові м. Макіївки» про стягнення компенсації заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1, стягнено з комунальної установи «Станція переливання крові м. Макіївки» на користь позивачки компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати у розмірі 6772,82 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 1 378 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і постановити у цій частині нове рішення, яким задовольнити її позов та стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 15501, 50 грн.. Посилається на те, що суд неправильно керувався нормами Цивільного Кодексу України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються трудовим законодавством. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що відповідач довів наявність обставин непереборної сили, які не дали йому змогу провести з нею остаточний розрахунок при звільненні. Однак, відповідач не був присутнім в судовому засіданні та не надавав доказів наявності обставин непереборної сили. В матеріалах справи взагалі відсутні будь які докази з боку відповідача стосовно обставин затримки остаточного розрахунку при звільненні. Крім того, її колеги по роботі, які працювали у той же період та опинилися в аналогічній ситуації зверталися до суду з аналогічними позовами, які були задоволені, в чому вона вбачає непослідовність суду та вибірковість підходу до судового захисту трудових прав аналогічних позивачів за той самий період.

В засідання апеляційного суду сторони не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені, позивач особисто отримала 17.11.2016 р. телефонограму із зазначенням часу та місця розгляду справи, відповідач повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з Комунальною установою «Станція переливання крові м. Макіївки» з 14.11.2003 р. по 02.03.2015 року, де працювала завідуючою господарством адміністративно - управлінського персоналу. Наказом № 3 (а)-к від 02.03.2015 року була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

На день звільнення позивачці не була сплачена відповідачем заробітна плата за період з червня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 14 984,53 грн., а також заборгованість з компенсації за невикористану відпустку у розмірі 527,76 грн., що підтверджено довідкою відповідача.

20 січня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області видав судовий наказ № 233/165/16-ц про стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період часу з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року у розмірі 14 984,53 грн..

У даній справі позивачка просила стягнути компенсацію заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у загальному розмірі 6 772 грн. 82 коп..

У цій частині рішення не оскаржене.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходив із відсутності вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачкою при її звільненні, оскільки відповідач знаходиться у м. Макіївка на території, тимчасово непідконтрольній владі.

Вказаний висновок суду є вірним.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обовязковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у затримці виплати заробітної плати, виходячи із того, що відповідач є комунальною установою, зареєстрований та перебуває у м. Макіївка Донецької області на території, тимчасово непідконтрольній владі, у зоні проведення антитерористичної операції. Заробітна плата заборгована за період з червня 2014 року по лютий 2015 року, тобто за період, у який в населеному пункті, у якому перебуває відповідач, здійснюється АТО.

Антитерористична операція розпочата згідно з указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Загальновідомим фактом є те, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження обєктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в населеному пункті, у якому розміщений відповідач, унеможливлюють виконання ним зобовязань, зокрема, розрахунків з оплати праці.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був присутнім в судовому засіданні та не надавав доказів наявності обставин непереборної сили не можуть бути підставами для скасування рішення, оскільки позивач не заперечує того факту, що відповідач знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній владі.

Оскільки статтею 117 КЗпП України визначено, що відповідальність роботодавця за невиплату належних працівникові сум при звільненні наступає у випадку наявності його вини, зясування обставин щодо наявності чи відсутності вини є обовязком суду.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що за позовами інших працівників відповідача позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні були задоволені не може бути підставою для скасування рішення у даній справі, у якій судом правильно застосовано норми матеріального і процесуального закону.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду у оскарженій частині відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунальної установи «Станція переливання крові м. Макіївки» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: