Рішення № 63095143, 28.11.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/445/16-ц

Номер провадження 2/229/391/2016

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованності за надану теплову енергію та зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Обласного комунального підприємства Виробнича одиниця "Дружківкатепломережа" про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_5 комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» 08 листопада 2016 року звернулось до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4про стягнення заборгованності за надану теплову енергію, в якій просить стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті за теплову енергію у сумі 3735,17 гривень. Позивач у позові вказав, що відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, користується послугами опалення та гарячого водопостачання, які надає ВО Дружківкатепломережа ОКП Донецьктеплокомуненерго. Але за послуги сплачували не регулярно. Станом на 01 травня 2015 року за ними значиться заборгованість перед ОКП ДТКЕ ВО Дружківкатепломережа у розмірі 3735,17 гривень. 09 червня 2015 року Дружківським міським судом було видано судовий наказ про стягнення зазначеної заборгованості, але 28 серпня 2015 року ухвалою Дружківського міського суду судовий наказ було скасовано. Просить стягнути на їх користь з відповідачів цю заборгованість та судові витрати.

14 березня 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" із зустрічним позовом про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, в якому просили визнати договірні відносини між ними та ПО "Дружківкатепломережа" у сфері надання житлово-комунальних послуг розірваними. Відмовити у стягненні заборгованості за послуги теплопостачання та стягнути з відповідача на їх користь матеріальну та моральну шкоду.

Визнати відсутність заборгованості ОСОБА_3, ОСОБА_4 за житлово-комунальні послуги перед ПО "Дружківкатепломережа" (а.с.15-17).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, пояснила, що відповідачі вселяючись у квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знали, що ця квартира обладнана системою централізованого опалення та оскільки не відмовилися від цього житлового приміщення, то вони виразили згоду на отримання послуг теплопостачання. Послугами Тепломережі користувалися з моменту вселення. Від них ніколи не надходило скарг про відсутність тепла, або про його недостатність. Окремого індивідуального опалення у квартирі відповідачів не встановлено. Якихось даних про переобладнання гарячої води у квартирі до позивача не надходило. Фактично отримані послуги теплопостачання відповідачі не сплачували. Тарифи на послуги постачання теплової енергії, згідно ст. 25 ЗУ Про теплопостачання були надруковані в засобах масової інформації. Послуги надавалися їм в повному обсязі та належним чином. Просить позов Тепломережі задовольнити у сумі 3735,17 гривень за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року. Стягнути судові витрати у сумі 1378 гривень.

Зустрічні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила в їх задоволенні відмовити. Пояснила, що договір на послуги теплопостачання укладає із споживачами КП "Комсервіс", а не вони, вони лише виконавці послуг з теплопостачання.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що в справі є розписка, надали заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутності, просили допустити в якості їх представника ОСОБА_2

Представник відповідачів ОСОБА_2 зявився у судове засідання позовні вимоги заявлені до ОСОБА_3, ОСОБА_6 не визнав, та пояснив, що ОСОБА_3 подавала заяву про відмову від послуг відповідача, виїхала за межі міста Дружківка та не мешкала у квартирі. Вона не користувалась послугами теплопостачання, тому не повинна їх оплачувати. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_6 він підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Дослідивши докази по справі, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОКП Донецьктеплокомуненерго ВО "Дружківкатепломережа" підлягають задоволенню частково, зустрічні позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.26-27).

Дана квартира розташована в багатоповерховому будинку та забезпечена централізованим опаленням, прилади обліку теплової енергії в квартирі відсутні.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні від відповідача ніколи не надходило скарг про відсутність тепла, або про його недостатність.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 є споживачем теплопостачання.

Згідно особового рахунку № 9071, який відкритий позивачем за об'єктом споживання АДРЕСА_3 , заборгованість по цій квартирі за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року складає 3735,17 гривень (а.с.5).

Відповідно до ст. 20, ст. 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875 - IV Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідач зобов'язана була вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Ці строки оплати послуг наданих з 01 жовтня 2014 року включно сплинули, заборгованість відповідача, згідно виписки з особового рахунку № 9071 складає 3735,17 гривень (а.с.5).

З особового рахунку № 9071, який відкритий позивачем за об'єктом споживання - АДРЕСА_4, вбачається, що зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що в спірний період відповідач надані послуги з теплопостачання (централізоване опалення) оплачувала нерегулярно та не в повному обсязі (а.с. 5 ), а тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не виключає обов'язок сплачувати ці послуги.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу та періодично їх частково сплачуючи, відповідач своїми діями підтвердила наявність між нею та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.

Закон України Про житлово-комунальні послуги передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України Про житлово-комунальні послуги такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отримані нею послуги з централізованого опалення квартири.

Плата за теплову енергію, передбачена до 2005 року Правилами надання послуг з водою, теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 ріку № 1497 (із змінами та доповненнями) та Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ

від 21.07.2005 року № 630, відповідно до ст. 10 Правил № 1497 р. плата за послуги вноситься щомісячно по нормам та тарифам, встановленим обласними держадміністраціями із рахунку на 1 кв. метр житла на одного мешканця.

Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 20 цих Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Згідно п. 21 Правила у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормами споживання з розрахунку за 1 кв. м (куб метр) опалювальної площі (обєму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Суд встановив, що плата за теплопостачання нараховувалася відповідачу з жовтня 2014 року згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг від 17.10.2014 року № 146 "Про встановлення тарифу послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб"єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" згідно наступного тарифу:

-для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 537,18 грн./Гкал;

-для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 13,54 грн. за 1 кв.м. за місяць.

З 17 квітня 2015 року згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 року № 1171 "Про встановлення тарифу послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб"єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" згідно наступного тарифу:

-для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку тепловоїх енергії - 814,59 грн./Гкал;

-для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 20,53 грн. за 1 кв.м. за місяць.

Відповідач не регулярно сплачувала послуги теплопостачання у звязку з чим виникла заборгованість.

Наявність у відповідача заборгованості підтверджує невиконання нею обовязків, передбачених п.33 Правил надання населенню послуг з теплопостачання № 1497 та п. 30 Правил № 630, по своєчасній оплаті наданих послуг.

Згідно ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості 08.02.2016 року, відповідно до частини 3 ст. 118 ЦПК України після скасування судового наказу 28 серпня 2015 року (а.с.4). Звернення ОКП Донецьктеплокомуненерго з заявою по видачу судового наказу в 2015 році відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК України перервало перебіг строку позовної давності.

Згідно розрахунку, наданому позивачем заборгованість відповідача за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року складає 3735,17 гривень (а.с.5)..

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з частиною 1 частиною ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 1 ст. 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, право відношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання послуг з централізованого опалення, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за послуги теплопостачання з ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року у сумі 3735,17гривень.

Оскільки відповідач добровільно заборгованість за теплову енергію не сплачує, вона підлягає стягненню з неї у примусовому порядку.

Щодо позовних вимог ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з ОСОБА_4, то в їх задоволенні треба відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно номер 54595650 від 04 березня 2016 року (а.с.26) , відповідач ОСОБА_4 не є власником квартири.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки ОСОБА_6 не є власником квартири, то він і не повинен нести обов"язки по утриманню майна.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, то в їх задоволенні треба також відмовити за наступних підстав.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили визнати договорні відносини між ними та ОКП "Донецьктеплокумуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" розірваними з 04 червня 2014 року, але, як пояснив у судовому засіданні представник відповідачів, що Договір на отримання послуг теплопостачання не укладався між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не виключає обов'язок сплачувати послуги теплопостачання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу та періодично їх частково сплачуючи, відповідач своїми діями підтвердила наявність між нею та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.

Закон України Про житлово-комунальні послуги передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України Про житлово-комунальні послуги такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отримані нею послуги з централізованого опалення квартири.

Крім того, для відключення квартири ОСОБА_3 від мереж системи центрального опалення необхідні відповідні умови.

Згідно листа виконавчого комітету Дружківської міської ради № 30-1871-01 від 05 червня 2014 року, вибачається, що на засідання постійно діючої Комісії по розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення ОСОБА_3 було відмовлено в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення з посиланням на Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169, яким передбачається можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання лише цілого житлового будинку (а.с.23).

Статтею 24 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 року Про теплопостачання, який є спеціальним до спірних правовідносин, встановлено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Тобто, це право не є абсолютним, воно може бути реалізовано лише за певних умов.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1268 від 31.10.2007), згідно до п.24 якого споживачі дійсно можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Проте, зазначене положення повинно застосовуватися в контексті з положеннями пунктів 25-27 цих Правил.

Так, згідно п. 25 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами п.26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

На виконання п.25 Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. N4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9.12.2005р. за N 1478/11758, затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, у п.2.1 якого встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Відповідно до п.1.2 Порядку орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади своїм рішенням створює постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує склад, положення про роботу комісії.

Процедура розгляду заяв споживачів комісією передбачена розділом другим вищевказаного Порядку, а саме: пункт 2.2.3 визначає, якщо заявником є власник, наймач( орендар) окремого приміщення будинку, комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви комісія повідомляє заявника у десятиденний строк.

У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. За приписами п.п.2.2.3 цього Порядку якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Суд вважає, що Комісії по розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, яка діє при Дружківської міській раді, є колегіальним органом, до компетенції якого входить розгляд заяви позивача про відключення від мереж центрального опалення, тому розглянувши її на своєму засіданні Комісія діяла у передбачений законом спосіб.

Згідно п.2.1 Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно п. 2.2 Порядку, Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньо квартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Пунктом 2.2.2 вказаного Порядку передбачено, що недодержання умов, передбачених в п.п. 2.1 та 2.2 Порядку, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

ОСОБА_3 не надала доказів додержання наведених вище вимог, а тому суд вважає, що підстав для відключення її квартири від мереж центрального опалення немає.

Щодо позовних вимог про визнання безпідставним нарахування плати за теплову енергію в умовах відсутності договору та порушенням законодавства України в сфері житлово-комунального законодавства також треба відмовити, оскільки відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не виключає обов'язок сплачувати послуги теплопостачання.

Суд не може погодитися з позовними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо визнання відсутності заборгованості у них за житлово-комунальні послуги перед ВО "Дружківкатепломережа".

Оскільки наявність заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, згідно якого за особовим рахунком відповідачаОСОБА_3 лічиться заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року у сумі 3735,17 гривень (а.с.5).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_3 не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що у неї немає заборгованості по сплаті послуг за теплопостачання.

Також суд, вважає необхідним відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди за наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Статтею 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.

Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 не є власником квартири, тому він взагалі не є споживачем у виниклих правовідносинах.

Позивач ОСОБА_3 не довела суду та не надала доказів на підтвердження того, що ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" порушила її права, як споживача та тим самим заподіяла матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із позовних заяв майнового характеру юридичними особами справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1378 гривень.

Суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості, яка складає 11985,91 гривень. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1378 гривень, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_3.

На підставі ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 130, 131, 174, 209, 210, 212-215, 223 ЦПК України, та керуючись ст.ст.360,526, 530, 541 ЦК України, Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30 грудня 1997 року № 1497 (із змінами і доповненнями), та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованності за надану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» на рахунок Виробничої одиниці Дружківкатепломережа 26006962494214 Публічне Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний банк" в м.Донецьк МФО 334851, ЄДРПОУ 26221744 заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2015 року у сумі 3735 (три тисячі сімсот тридцать пять) гривень 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень на користь Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго на розрахунковий рахунок Виробничої одиниці Дружківкатепломережа 26005060163780 у КФ Приватбанк у м. Краматорськ, МФО 335548, ЄДРПОУ 05540853.

У задоволенні позовних вимог ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ВО "Дружківкатепломережа" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" Виробничої Одиниці "Дружківкатепломережа" про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар