Рішення № 63094792, 28.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/1119/16-ц Провадження № 22-ц/772/3286/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 19 Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Сала Т.Б., Якименко М.М.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.09.2016 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про визнання укладених договорів недійсним, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 13 квітня 2016 року між ним та ТОВ «ЕкономКомфорт» в особі представника ОСОБА_3 укладено договір №05418/16, за умовами якого товариство зобов'язалося за плату вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позивачем позики, розмір якої визначений в Додатку № 1 до Договору, в тому числі: включити позивача до складу програми "Економ"; присвоїти та повідомити учаснику його персональний код у програмі; організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснювати весь необхідний об'єм документообігу та листування щодо участі позивача у програмі; здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання позивачу позики; представляти інтереси позивача в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов'язаних з виконанням даного Договору; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Крім того, 13 квітня 2016 року між ним та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір № 05418, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату в розмірі 2970 грн, здійснити такі дії: копіювання та сканування представлених замовником матеріалів і документації; перевірку достовірності наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань замовника, договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі "Економ", з дотриманням вимог чинного законодавства; надати інформаційні, консультативні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі та з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі замовника у програмі.

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 сплатив гарантійний платіж у сумі 2970 грн, а також 29 грн. 70 коп. комісії, всього на суму 2999 грн 70 коп. Проте, по даний час позику він так і не отримав. Позивач вважає, що спірні договори містять несправедливі умови щодо встановлення жорстких обов'язків споживача, а положенням ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, а також містить порушення статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо здійснення фінансових послуг за наявності ліцензії.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_2 просив визнати недійсними договори від 13 квітня 2016 року № 05418 та № 05418/16, стягнути з ТОВ "ЕкономКомфорт" збитки в сумі 2999 грн 70 коп. (2970 грн та 29 грн 70 коп. комісії), моральну шкоду в сумі 10 000 грн та судові витрати з огляду на порушені положення статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів " щодо нечесної підприємницької практики та несправедливих умов договору.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.09.2016 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 05418 від 13 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт».

Визнано недійсним договір №05418/16 від 13 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» на користь ОСОБА_2 2999 (дві тисячі девятсот девяносто девять) грн 70 коп., сплачених за договором №05418 від 13 квітня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» на користь держави судовий збір в сумі 1653 грн 60 коп..

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕкономКомфорт» ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову, оскільки висновок суду спростовується наявними доказами.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає, оскільки суд повно та всебічно не зясував всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання договорів недійсними, суд виходив з того, що діяльність відповідача суперечить вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Проте такий висновок суду спростовується слідуючим.

Як вбачається з умов договорів укладеними фізичними особами із ТОВ «ЕкономКомфорт», копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач за згодою учасника, зобов'язується за плату вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, який набрав чинності 23 серпня 2001 року, встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії та регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг споживачам.

В Законі зазначено, що його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Як встановлено п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадах, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Матеріали справи свідчать про те, що від залучення платежів згідно договору про участь у програмі відповідач прибутку не отримує, збереженням їх реальної вартості не займається і будь-яких послуг чи операцій з фінансовими активами за рахунок своїх клієнтів не здійснює. Тобто, в діяльності відповідача відсутні будь-які ознаки, передбачені вказаним в законодавстві визначенням поняття фінансової послуги. Прибуток відповідач отримує лише від надання інформаційних, консультаційних, роз'яснювальних та довідкових послуг (допомога при укладанні договору, заповнення заявок на розподіл, тощо). Жодних послуг, метою яких є операції з фінансовими активами учасників і будь-яких оплат за такі послуги умови договорів не містять.

Крім того, ч. 4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Вказана норма узгоджується з положеннями Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5555 від 31.03.2006 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2006р. за №477/12351).

Пунктом 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах», затверджених Розпорядженням Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг №1676 від 09.10.12р., визначено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Таким чином, за вказаною послугою предметом розподілу між учасниками є тільки заздалегідь визначений товар, кількість учасників групи має бути чітко визначена, обов'язкова наявність договору між адміністратором та постачальником товару, при отриманні свідоцтва на товар його вартість перераховується виключно постачальнику, товаром не можуть бути грошові кошти. Тобто, кінцевою метою вказаної програми є придбання товару саме адміністратором на користь учасника і заборонена виплата йому вартості товару у грошовій формі. Кошти фонду учасників знаходяться у власності адміністратора, він розпоряджається ними на власний розсуд, на власний розсуд визначає постачальника певного товару та його ціну і всі платежі учасник сплачує адміністратору саме за операції з власними фінансовими активами.

Однак, кінцевою метою участі у програмі позивача є надання учаснику позики (з оформленням відповідного договору), не вимагається від учасника використання отриманих коштів виключно за їх призначенням вказаним в договорі, кошти фонду учасників не переходять у власність позивача (обліковуються на окремому рахунку, не розміщуються на депозитних та інших доходних рахунках і не використовуються у господарській діяльності адміністратора). Тобто, позивач проводить лише документальний супровід діяльності програми і учасники сплачують вартість тільки цих послуг.

Колегія суддів, проаналізувавши наведене, приходить до висновку, що жодних послуг, метою яких є операції з фінансовими активами учасників і будь-яких оплат за такі послуги умови договорів позивача не містять.

З оглядом на наведене, підстав для визнання договорів від 13 квітня 2016 року № 05418 та № 05418/16 недійсними немає.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 23.04.2016 року звертався до відповідача з вимогою про припинення вказаних договорів та повернення грошових сум, сплачених за послуги (а.с. 44).

Згідно листа ТОВ «ЕкономКомфорт» від 06 травня 2016 року №Кл-28557 договір № 05418/16 від 13 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_2 розірвано з 25 квітня 2016 року (а.с.47).

За таких умов, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в сумі 2790 грн, а також 29 грн 70 коп. комісії, сплачених позивачем на виконання недійсних правочинів.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач будь-яких доказів в запере реченнях проти позову не надав

Отже, рішення суду першої інстанції не може бути залишено без змін й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судові витрати в розмірі 2893 грн. 80 коп. (1378.00 грн. + 1515 грн. 80 коп.)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» задовольнити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 06.09.2016 скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (ідентифікаційний код юридичної особи 37482421, майдан Путятинський, 2, офіс 618, м. Житомир) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2999 (дві тисячі девятсот девяносто девять) грн 70 коп., сплачених за договором №05418 від 13 квітня 2016 року та судовий збір в сумі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Л.П. Стеблюк

Судді: Т.Б. Сало

ОСОБА_4

/підписи/

з оригіналом вірно: