Постанова № 63094589, 08.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21284/16-а

Провадження № 2-а/127/769/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В. розглянувши у скороченому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визначення дій неправомірними та зобов'язання провести повторний розрахунок пенсії, в якому просить визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 з 06.09.2016 року згідно ст.26,40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплачувати пенсію по віку ОСОБА_1 з 06.09.2016 року згідно ст.26,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2015, 2014, 2013 років.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що позивач з 2003 року отримує «військову» пенсію згідно ст. 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

06.09.2016 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з заявою про призначення пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно з цією заявою позивач подав заяву щодо розрахунку призначеної пенсії з урахуванням порядку, визначеного ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, з використання при обрахунку пенсії показника середньої заробітної плати по України за три попередні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, а саме 2015,2014,2013 років. Однак, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці не виконало жодної заяви позивача.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, зокрема такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення та норми чинного законодавства, позивач звернувся до суду з наведеним вище позовом.

Відповідачем по справі надіслано до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що пенсія позивачу призначена в 2003 році відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 01.01.2004 року пенсію перераховано згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказана пенсія відноситься до пенсій за віком. Вимога позивача щодо призначення пенсії за віком не передбачена жодною нормою законодавства та не може бути взята до уваги управлінням. Крім того, застосування середньої заробітної плати (доходу) визначеної ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням пенсії з одного виду на інший, передбачено Законом тільки при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у разі, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу. Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України.

Суд, детально дослідивши представлені докази в їх сукупності, оцінивши доводи внесеної на розгляд суду позовної заяви та надавши оцінку надісланим на адресу суду письмовим запереченням, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу 20.09.2003 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 16 цього Закону) та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. 16 цього Закону), яку з 01.01.2004 року перераховано згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

По досягненню пенсійного віку (60 років) позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про розрахунок призначеної пенсії з урахуванням порядку, визначеного ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, використання при обрахунку пенсії показника середньої заробітної плати по України за три попередні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії, а саме 2015,2014,2013 років (а.с.10).

На цю заяву Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці 20.09.2016 року за вих.№149/5-2 надано позивачу відповідь, в якій зазначено, що 20.09.2003 року позивачу вже призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі зменшенням пенсійного віку. Розмір пенсії позивача обчислено за нормами Закону, тобто заробітна плата для призначення пенсії визначена згідно ст. 40 з урахування показника середньої заробітної плати за 2002 рік. В даний час застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік. Зауважено, що термін «призначення пенсії» означає оформлення пенсійної виплати вперше, звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком є некоректним та незрозумілим (а.с.5).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З поданого позову та письмових заперечень відповідача вбачається, що спір між сторонами виник з приводу порядку призначення пенсії та обрахунку середньої заробітної плати, розмір якої в свою чергу впливає на розмір пенсійного забезпечення позивача. Позивач вважає, що у даному випадку має місце призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, оскільки призначається за іншим законом, аніж призначена йому раніше, та має бути призначена з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідач, в свою чергу, стверджує, що позивач уже отримує пенсію за віком, оскільки пенсія за віком уже призначена позивачу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені у статті 9 вищезазначеного Закону, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Такою нормою, зокрема, є ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу в 2003 році), згідно якої військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу в 2003 році призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно норм ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту», згідно якої особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 11) надаються, зокрема, пільги щодо надбавки до пенсій, або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 250 процентів мінімальної пенсії за віком, разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка виплачується щорічно до 5 травня.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Позивач після досягнення 60 річного віку звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на що отримав відмову, аргументовану тим, що він вже отримує пенсію за віком.

Як зазначалось вище у частині першій статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Законом України ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою Закону України ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-612а14).

Так, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з військової служби позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу в нарахуванні пенсії за віком, згідно вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», така відмова є протиправною, а тому позов в частині визнання неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1 з 06.09.2016 року згідно ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплачувати пенсію по віку ОСОБА_1 з 06.09.2016 року згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2015, 2014, 2013 років, на думку суду, є передчасною, оскільки відповідачем не приймалося рішення з цього питання, процедура призначення та нарахування пенсії завершилася на стадії відмови в її призначенні по віку, згідно ст. 26 наведеного Закону. Судом не встановлено протиправності дій відповідача в частині розміру нарахованої пенсії, тому така позовна вимога до задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує з відповідача на користь позивача 275,60 гривень судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 2, 6, 9, 14, 71, 94, 159-163, 167, 254, 256 КАС України, ст.ст. 9, 26, 40, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в нарахуванні пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06.09.2016 року згідно вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.09.2016 року пенсію по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,судові витрати у розмірі 275,60 гривень (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: