Рішення № 63094242, 01.12.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1278/2016

130/2603/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Саландяк О.Я.,

секретаря Райчук Б.А.,

за участі сторін ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.11.2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.08.1996 року вони із відповідачем зареєстрували шлюб від якого у них народилось двоє синів, один із яких є повнолітнім. Інший син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім та його батьком є відповідач у справі. Спочатку сімейне життя складалось добре, однак надалі сімейні відносини погіршились, та в суді знаходиться позов про розірвання шлюбу. Відповідач відмовився від свого обов»язку щодо утримання неповнолітнього сина. Позивачка працює, однак її заробітної плати не вистачає на утримання дитини. Відповідач офіційно працює локомотивному депо ст.Жмеринка, де оримує заробітну плату, однак отримати довідку про його доходи позивачка не може. Відповідач здоровий, інших дітей та утриманців не має, а тому може сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частки від його доходу щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу звернення із позовом до суду та до досягнення повноліття, про що просить суд у заявлених позовних вимогах.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала за викладених в позовній заяві обставин, просить його задовольнити. Додатково та на запитання пояснила, що на даний час є рішення суду про розірвання шлюбу за позовом відповідача, яке ще не набуло законної сили. Два місяці відповідач не проживає із позивачкою, допомоги на утримання сина майже не надає. Позивачці у червні зробили операцію, а тому вона несе ще й витрати на лікування. Останній платіж за комунальними платежами було здійснено у червні 2016 року та на даний час рахуються борги за комунальними послугами. Відповідач інколи дзвонить до дітей. Син ОСОБА_3 має одинадцять років, фактично здоровий, навчається у школі, проживає із позивачкою та старшим сином, який працює у будинку по АДРЕСА_1, який належить свекрусі позивачки. Власного окремого житла позивачка не має, має спадкову дачу в селі. ЇЇ дохід - це заробітна плата у розмірі 3200 грн. та пенсія 1200 грн. як інвалід третьої групи. Відповідач фактично здоровий, у нього артроз, про наявність у нього житла не відомо, розмір реального його доходу невідомий. Відповідач дійсно зараз знаходиться на навчанні в м.Києві, однак забезпечується житлом, але він проживає на квартирі, де витрат не несе. У відповідача є мати, яка вже пенсіонер, проживає окремо. Проживають окремо сторони з жовтня 2016 року. Ще під час спільного проживання відповідач купив одяг для сина, а за два останні місяці купив дітям мандарини, банани, торт, канцелярські прилади, випалювач, дав неповнолітньому синові 100 грн. Грошей на харчування, засоби гігієни, одяг не надавав. Вважає, що розмір аліментів в 1/3 частці від доходу передбачений законом та буде достатній для утримання однієї дитини.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/5 частки від його доходу, оскільки саме такий розмір стягуваних аліментів дасть йому можливість утримувати себе та додатково допомагати дітям. Вінна даний час відсутній за місцем проживання так як знаходиться на навчанні у м.Києві, де знімає кватриру та оплачує за неї та це його власний вибір, оскільки його забезпечують житлом, хоч не у м.Київ. Вважає, що не дивлячить на те, що шлюб розірвано, він є членом сім»ї позивачки, оскільки рішення ще не набуло законної сили, а тому довідка про склад сім»ї позивачки не є правильною. Відповідач по мірі можливостей підтримує дітей та має намір робити це надалі, добровільно від обов»язку утримувати сина не ухилявся. Повертатись до позивачки та проживати в м.Жмеринка наміру не має, має намір працювати та жити в м.Київ. Також він залишив заощадження старшому синові. Він загалом здоровий, хворіє на артроз. Середній розмір його заробітної плати складає 7000 грн. в місяць, інших утриманців, власного житла, іншої сім»ї не має. Неприязних почуттів по позивачки не має, а вона навпаки налаштована агресивно. Не заперечив проти стягнення з нього 1/5 частки його доходу.

Вислухавши пояснення сторін, оглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 03.08.1996 р. (а.с. 7)

Сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8)

Дитина входить до складу сім»ї ОСОБА_1 та проживає в АДРЕСА_1 разом із повнолітнім сином сторін ОСОБА_3 (а.с.10, 9).

Відповідач працює у локомотивному депо ст. Жмеринка. Даний факт визнаний відповідачем, а відтак приймається судом до уваги на підставі ст. 61 ч.1 ЦПК України.

Обставин, які б доводили необхідність звільнення відповідача від обов'язків утримувати дитину, судом не встановлено.

Встановленим в суді фактичним обставинам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 ч.3, 183 ч.1 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу одного з батьків і (або) у твердій грошовій сумі, що визначається судом.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

При вирішенні питання про розмір аліментів, враховуючи, що відповідач здоровий, працездатний, працюючий, скрутне матеріальне становище дитини, часткове визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про стягнення аліментів на користь позивачки в інтересах дитини в частці від заробітку відповідача, починаючи з дня пред'явлення позову, враховуючи вимоги ст.ст. 182, 183, 191 СК України та виходячи з обставин справи.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2016 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить станом на час розгляду справи 1689 гривень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а тому на даний час розмір витрат на утримання дитини, має забезпечити належне утримання неповнолітньої дитини на рівні, встановленому законом, з урахуванням того, що батьки мають рівні обов'язки по утриманню дитини до досягнення нею повноліття,

Враховуючи задовільне матеріальне становище позивачки, відсутність у відповідача інших утриманців, те, що відповідач має стабільний дохід у виді заробітної плати, добрий стан здоров'я, те, що відповідач є працездатним, працюючим, скрутне матеріальне становище дитини, добрий стан здоров'я дитини, відповідно до ст. 182 СК України, часткове визнання позову ОСОБА_2, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, так як такий визначений розмір аліментів на утримання однієї дитини, на переконання суду відповідає вимогам закону, є законним та справедливим, відповідає інтересам та потребам дитини, дасть можливість забезпечити прожитковий мінімум дитини відповідного віку на рівні встановленому законом, з врахуванням рівного обов»язку обох батьків приймати участь у вихованні та утриманні дитини.

Позивачкою не наведено обставин, які мають істотне значення та не доведено, що відповідач може сплачувати аліменти у розмірі, який заявлено нею у позовній заяві. При цьому суд враховує, що відповідач надає мізерну допомогу дитині, придбав зимовий одяг для неповнолітнього сина.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментного платежу за 1 місяць.

Відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 551,20 грн. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Стодульці Жмеринського району Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого машиністом Локомотивного депо ст. Жмеринка, на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.11.2016 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. на користь держави (банк ГУДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015, номер рахунку 31211206700006 Код ЄДРПОУ 37755173, одержувач УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринка 22030001).

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць з 10.11.2016 року по 10.12.2016 року.

На рішення суду сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 01.12.2016 року.

Суддя /підпис/

Копія вірна.

Суддя

Секретар