Рішення № 63091604, 29.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2970/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 27 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Жигановської О.С.

суддів Коломієць О.С., Якухно О.М.

при секретарі судового засідання Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, вимоги якого в подальшому уточнив. В обґрунтування вимог зазначив, що 19.02.2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого він надав відповідачу у позику гроші в сумі 1600 доларів США з кінцевим строком повернення до 19.02.2014 року. Однак, ОСОБА_2 зобовязання не виконав у зазначений строк, тому просив стягнути на його користь 41460,79 грн. боргу за вказаним договором позики, 7652,62 грн. інфляційних втрат, 714,75 грн. 3% річних та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року позов задоволено повністю та вирішено питання відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зазначає, що кошти в борг не отримував. Договір позики був укладений з ОСОБА_1 на відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди в рамках кримінального провадження. Крім того, предметом договору позики були гривні, проте суд стягнув суму позики фактично в доларах, неправильно обрахувавши 3% річних та інфляційні витрати.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В свою чергу, ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до правового висновку про застосування статей 1046, 1047 ЦК України, який міститься у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Як вбачається із матеріалів справи постановою судді Житомирського районного суду від 09.02.2012 року було порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2 по обвинуваченню за ч.2 ст.215 КК України за спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя. Постановою судді від 01.03.2013 року дана кримінальна справа закрита за примиренням сторін. При цьому в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_1 від 19.02.2013 року про те, що він претензій матеріального характеру до ОСОБА_2 не має.

19 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив відповідачу 12960 грн., що станом на 19.02.2013 року еквівалентно 1600 доларів США з терміном повернення до 19 лютого 2014 року. ОСОБА_2 зобовязався повернути позичену суму в гривнях, яка буде еквівалентна 1600 доларів США.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує, що позичав гроші у ОСОБА_1. Зокрема зазначає, що у 2011-2012 роках між ним та позивачем стався конфлікт, внаслідок якого останній отримав легкі тілесні ушкодження. За даними обставинами ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів, у звязку з чим було порушено кримінальну справу та передано на розгляд до суду. В подальшому у звязку із примиренням сторін кримінальне провадження закрито. Проте, умовою примирення стала вимога ОСОБА_1 до нього про укладення договору позики як забезпечення відшкодування спричиненої йому шкоди. Виходячи із наведених обставин між ними був укладений договір позики.

Отже, ОСОБА_2 визнав наявність його вини у заподіянні шкоди та взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору (ст. ст. 526, 629 ЦК України), а сторонимають право на його укладення (п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.205, ст. 509 ЦК України).

Як вбачається зі змісту ст.1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

З наведеного можна дійти висновку, що договір позики укладений на виконання зобов'язання про відшкодування шкоди завданої відповідачем ОСОБА_1

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу 12960 грн. за договором позики ОСОБА_1 ОСОБА_2 за наявності ознак новації, тобто заміни боргу позиковим зобовязанням.

Доводи апелянта щодо відсутності заборгованості по відшкодуванню на момент укладення договору позики є необґрунтованим, оскільки припинення даного зобовязання відбулося внаслідок його заміни на позикове.

Із матеріалів справи вбачається, за відповідно до п.1 договору позики ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 12960,00 грн., що станом на 19.02.2013 року еквівалентно 1600 доларів США, з терміном повернення до 19.02.2014 року. ОСОБА_2 зобовязався повернути позичену суму в гривнях, яка буде еквівалентна 1600 доларів США.

Так як самим договором позики передбачено порядок повернення коштів позикодавцю, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума в гривнях, яка еквівалентна 1600 доларів США на момент закінчення строку виконання зобовязання, передбаченого договором, тобто станом на 19.02.2014 року.

Відповідно до офіційних даних станом на 19.02.2014 року курс долара США за курсом валют НБУ відносно гривні становив 8,69 грн. за 1 долар США. Таким чином, сума позики, що підлягає поверненню становить 13904 грн. (1600 доларів СШАх8,69 грн. = 13904 грн.)

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст.611 ЦК України), які відшкодовуються кредиторові божником (ст.623 ЦК України).

В силустатті 625 Цивільного кодексу Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що стягненню підлягає сума боргу з інфляційними та 3% річних за період із 20.02.2014 року по 08.02.2016 року, тобто в межах заявлених позовних вимог. Кількість днів прострочення становить 718.

Виходячи із наведеного, за час прострочення сума , що підлягає стягненню як 3% річних становить 821 грн. (((13904грн.х3%): 365 дн.)х718дн. = 821грн.)

Так, у 2014 року індекс інфляції становив: у лютому 100,6%, у березні 102,2:, у квітні 103,3%, у травні 103,8%, у червні 101,0%, у липні 100,4%, у серпні 100,8%, у вересні 102,9%, у жовтні 102,4%, у листопаді 101,9%, у грудні 103,0%, у 2015 року індекс інфляції становив: у січні 103,1%, у лютому 105, 3%, у березні 110,8:, у квітні 114,0%, у травні 102,2%, у червні 100,4%, у липні 99,0%, у серпні 99,2%, у вересні 102,3%, у жовтні 98,7%, у листопаді 102,0%, у грудні 100,7%, у січні 2016 року 100,9%.

Таким чином, виходячи із розяснень, викладених у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 р. № 62-97р., інфляційне збільшення боргу становить 11151,63 грн..

Виходячи із наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду 1-ї інстанції постановлено із порушенням норм цивільного матеріального та процесуального законодавства та підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13904 грн. боргу за договором позики, 11151,63 грн. інфляційних втрат, 821,00 грн. 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 286,62 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: