Ухвала суду № 63090597, 29.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/32509/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 28.04.2014 р., інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 р. №38; зобов'язано Міністерство оборони Україні розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу як інваліду 3 групи з 28.04.2014 р., інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Судами встановлено, що у період з 22.12.1982 р. по 19.02.1985 р. позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан. Указом Президіуму ВР СССР від 27 вересня 1984 року ОСОБА_1 нагороджено медаллю "За бойові заслуги".

Відповідно до витягу з протоколу від 28 лютого 2014 року №554 Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З 28 квітня 2014 року позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 830406 від 19.05.2014 р.

Відповідно до посвідчення від 13.03.1996 р. серії НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій.

Згідно з довідкою, виданої Житомирським ОВК від 10.03.2016 р. № 167, позивач дійсно проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії в складі в/ч пп27787 з 22.12.1982 р. по 19.02.1985 р.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.04.2014 р., тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

Крім того, рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 28.02.2014 р. №554, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія, та захворювання), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №234/Ж від 08.02.2014 р. засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак