Ухвала суду № 63090043, 24.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 р. Справа № 876/4590/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мельничук Б. Б.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2011 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2011 року № НОМЕР_1, стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4068,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач посилається на відсутність у своїх діях порушень податкового законодавства при визначенні сум бюджетного відшкодування, а також на помилковість висновків Луцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 05 липня 2011 року № НОМЕР_1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» 4068,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що ТзОВ «Цунамі» зайво включило до податкового кредиту у квітні 2010 року 4068,00 грн., сплачених при придбанні товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Технолоджігруп», так як згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року директора ТзОВ «Технолоджігруп» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва ТзОВ «Технолоджігруп», тобто злочину, передбачено частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Цунамі», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що наявність вироку щодо директора одного із контрагентів позивача не свідчить про нереальність господарських операцій із цим контрагентом.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що у червні 2010 року ТзОВ «Цунамі» подало до Луцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій відображено суму податку, належного до відшкодування у розмірі 550262,00 грн.

15 червня 2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Цунамі», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 3 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2011 року № 4718/23-2/31572226.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Цунамі» підпункту 7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, а саме: завищено залишок відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за травень 2010 року у сумі 4068 грн.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 4068,00 грн.

Висновки, викладені в акті перевірки, Луцькою ОДПІ зроблено на підставі листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27 травня 2011 року № 10565/7/23-1106, згідно якого ТзОВ «Технолоджігруп» є фіктивним, зареєстроване на підставну особу. Опитаний директор, засновник громадянин ОСОБА_3 пояснив, що зареєстрував вказане товариство за винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, податкову звітність чи будь які документи не підписував. Даний громадянин засуджений за скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Встановлено, що в обґрунтування реальності господарських операцій з ТзОВ «Технолоджігруп», позивач посилається на наявність у нього належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, платіжного доручення, накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, тоді як законодавством України не передбачено обовязку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника податку на додану вартість та повноважень особи на підписання податкової накладної.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, а в матеріалах справи містяться докази того, що набрав законної сили вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2010 року (справа №1-932/10), яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбачено частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні фіктивного підприємництва ТзОВ «Технолоджігруп» (а.с. 238-239).

Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26 січня 2016 року у справі № 2а-15327/12/2670, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 05 липня 2011 року № НОМЕР_1 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в справі № 2а/0370/1899/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_4

Ухвалу складено в повному обсязі 01 грудня 2016 року.