Ухвала суду № 63090006, 28.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Справа № 876/8275/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа Головне управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.09.2016 року звернувся в суд з позовом до Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії №. 7 ГУНП в Тернопільській області від 14 липня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 - заступника командира взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Тернопільській області не відповідає займаній посаді і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив співбесіду з Атестаційною комісією №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 14 липня 2016 року за результатами атестування загалом набрав 42 бали, зазначений факт підтверджується атестаційним листом.

Відповідно до пункту 5 розділу VI «Апеляційні атестаційні комісії» Інструкції №1465, поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Позивачем подано скаргу до апеляційної атестаційної комісії, при цьому направивши рапорт т.в.о. начальника ГУНП в Тернопільській області про подання ним такої скарги. В свою чергу, Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області направлено Центральній апеляційній комісії клопотання про перегляд рішення атестаційної комісії при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1

Судом встановлено, що про висновок Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді, позивач дізнався 20.07.2016 року, що підтверджується відміткою (підписом) позивача в атестаційному листі. Отже останнім днем для звернення до суду позовною вимогою було 20 серпня 2016 року

Згідно довідок №856, №174, №950 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданими Лікарнею (з поліклінікою) ТМО МВС України в Тернопільській області, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 12.08.2016 року по 15.09.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений загальний шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України, встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно із частиною 1 статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У Рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що оскільки позивач перебував на лікуванні, що підтверджується довідками №856, №174, №950 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданими Лікарнею (з поліклінікою) ТМО МВС України в Тернопільській області та перебував на амбулаторному лікуванні з 12.08.2016 року по 15.09.2016 року, вказана підстава є такою що обмежує його в процесі подання позовної заяви до суду, а також позивачем на рішення яке оскаржується було подано скаргу, тобто вчинено досудове оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, що є обґрунтованими підставами пропуску строку на оскарження висновку атестаційної комісії.

Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 статті 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №819/1082/16 - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар