Ухвала суду № 63089888, 30.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1784/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Бабенка К.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000202800;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 року № 0000192800;

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники сторін, будучи належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 2 051 035 грн. за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 3496/26-58-28-01-38513827 від 13.07.2015 року.

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме безпідставно віднесено до податкового кредиту за листопад 2014 року суму податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою на суму ПДВ розмірі 2 050 000 гривень, та підлягає зменшенню;

- п. 200.1. та п. 200.3 ст. 200 Розділу V Податкового кодексу України, ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн. та підлягає зменшенню.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 28.08.2015 прийняті податкові повідомлення - рішення №№:

- 0000202800, згідно якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 050 000 грн.;

- 0000192800, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 050 000 грн. та зобов'язано ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» сплатити штрафні санкції у розмірі 512 500 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем не було завищено податковий кредит за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 2 050 000 грн., а тому, не було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн., що дало суду першої інстанції підстави для висновку про неправомірність податкових повідомлень - рішень №№0000202800, 0000192800 та наявність правових підстав для їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Даючи правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно проаналізовано норми податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «ТЕХНО - СІТІ» та ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод».

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки відповідача про допущення порушень норм законодавства позивачем, обумовлені неможливістю фактичного здійснення ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1.cт. 203, ч. 1 cт. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» з постачальниками та покупцями.

Також, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі вказаних обставин, відповідачем встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зі змісту акта перевірки слідує, що висновки щодо відсутності реального характеру вчинюваних позивачем та його контрагентами господарських операцій, ґрунтуються на наступній інформації: лист Слідчого відділу Оболонського району РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2015 №52/73-53 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100050002909; протокол допиту свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, службових записок оперативного управління ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2015 №1459/7/26-58-0704, від 26.02.2015 №1075/7/26-58-0704, від 03.02.2015 №586/7/26-58-07-04 та комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби АС «Податковий блок», АС «Перелік платників податків, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ».

Натомість, акт перевірки не містить дослідження первинної документації позивача, оформленої за наслідком спірних господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що 20.12.2012 між Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинский автомобільний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» був укладений Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу згідно якого ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» передало у власність, а ТОВ «ТЕХНО СІТІ» прийняло у власність майновий комплекс - автомобільний завод, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12906, 9 кв. м.

Договір підписаний від імені сторін (зі сторони продавця - ОСОБА_7, зі сторони покупця - ОСОБА_8) та має відповідні відбитки печаток, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №3238. (Т.1а.с.79-80).

31.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу, згідно якого ТОВ «ТЕХНО СІТІ» передало у власність, а ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» прийняло у власність майновий комплекс автомобільний завод, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12906, 9 кв. м., що складається з головного корпусу в літері за планом «А-2» (цегла), загальною площею 9800, 1 кв.м., станція очищення масел в літері за планом «Б-1» (цегла), загальною площею 43,3 кв.м., будівля котельної в літері за планом «В-1» (залізобетонні панелі), загальною площею 315,6 кв.м., вагон-будиночок в літері за планом «Г-1 (цегла), загальною площею 230,1 кв.м., будівля складу нафтопродуктів в літері за планом «Ж-1» (цегла), загальною площею 13,0 кв.м., насосна станція в літер: за планом « 3-1» (цегла), загальною площею 60,4 кв.м., мобільна будівля в літері за планом «К-1» (цегла), загальною площею 196,2 кв.м., фідерна підстанція в літері за планом «Л-1» (цегла), будівля гаражу для електрокарів в літері за планом «М-1» (цегла), загальною площею 333,6 кв.м., склад-ДЧР в літері за планом «Р-1» (металеві), загальною площею 842,3 кв.м., будівля автомобільного гаражу в літері за планом «С-1» (цегла), загальною площею 325,4 кв.м., склад для зберігання матеріалів в літері за планом «У-1» (металеві), загальною площею 425,4 кв.м., будівля складу запасних частин в літері за планом «Ф-1» (цегла), загальною площею 213,5 кв.м., огорожі літ. 1-10, сміттєзбірник літ. 11, труба димова літ. 12, будівля складу нафтопродуктів в літері за планом «Д-1» (цегла), загальною площею 132,9 кв.м., (в подальшому разом іменуються Об'єкти).

Договір підписаний від імені сторін (зі сторони продавця - ОСОБА_8, зі сторони покупця - ОСОБА_4) та має відповідні відбитки печаток, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №2461(Т1 а.с.81-82).

Зі змісту договору від 31.07.2013 слідує, що продаж майнового комплексу вчинено за суму 12 300 000,00 (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень) 00 копійок, у тому числі ПДВ 2 050 000,00 (два мільйони п'ятдесят тисяч гривень) 00 копійок, яку «Покупець» повинен сплатити на поточний рахунок «Продавця» повністю протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього Договору.

Разом з тим, передача об'єктів здійснюється «Продавцем» «Покупцю» шляхом підписання Сторонами Акту прийому - передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

03.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СІТІ» та товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року, за умовами якого зміни викладені до вказаного договору в наступній редакції:

«Після передачі «Продавцем» «Покупцю» майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору та виконання «Покупцем» у повному обсязі його зобов'язань з оплати «Продавцю» вартості майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ згідно умов цього Договору, Сторонами, шляхом підписання Акту приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та видачі «Продавцем» «Покупцю» нотаріальної Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором, засвідчується факт повного виконання їх зобов'язань за цим Договором, а саме виконання «Продавцем» його зобов'язання з передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ «Покупцю» та виконання «Покупцем» зобов'язання з оплати вартості АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ «Продавцю».

Факт остаточного вступлення «Покупцем» в права володіння майновим комплексом АВТОМОБІЛЬНИМ ЗАВОДОМ засвідчується вищезазначеним Актом приймання передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ та оплати його вартості та Заяви про підтвердження факту повного розрахунку за договором.».

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року підписаний від імені сторін (зі сторони продавця - ОСОБА_8, зі сторони покупця - ОСОБА_4) та має відповідні відбитки печаток, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №2192(Т1 а.с.83).

На виконання вказаних договорів, сторонами оформлені Акти приймання - передачі майнового комплексу АВТОМОБІЛЬНОГО ЗАВОДУ від 24.11.2014 №2, про те, що на підставі Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 відбулася передача у власність майнового комплексу - автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» до ТОВ «ТЕХНО СІТІ».

Згідно виписки ПАТ «Агрокомбанк» по особовому рахунку НОМЕР_1, ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» з 12.08.2014 по 03.07.2015, 24.11.2014 ТОВ «ТЕХНО СІТІ» на користь ВАТ «Дніпродзержинский автомобільний завод» була здійснена оплата згідно Договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012 у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн.

Також фактичні обставини справи свідчать, що 24.11.2014 року ТОВ «ТЕХНО СІТІ» та ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» підписали Акт приймання - передачі, згідно якого на підставі Договору від 03.09.2014 року про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року відбулася передача у власність майнового комплексу автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12906, 9 кв. м., від ТОВ «ТЕХНО СІТІ» до ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Згідно доручень від 24.11.2014 № 19, 20, 21 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» на користь ТОВ «ТЕХНО СІТІ» була здійснена оплата згідно Договору від 03.09.2014 року про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 року у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн. Також, даний факт оплати підтверджується інформацією, зазначеною у виписці ПАТ «АГРОКОМБАНК» по особовим рахункам з 28.07.2014 року по 31.03.2016 по рахунку № 26001001941301 ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

25.11.2014 нотаріально завіреною заявою ТОВ «ТЕХНО СІТІ» підтвердило факт повного розрахунку та отримання 24.11.2014 від ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» грошових коштів у розмірі 12 300 000 (дванадцять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп. згідно Договору від 03.09.2014 про зміну і доповнення до договору купівлі - продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 31.07.2013 .

Як вбачається з матеріалів справи, заява підписана від імені директора ТОВ «ТЕХНО СІТІ» ОСОБА_5 та має відповідний відбиток печатки, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л.В та зареєстрована в реєстрі за №2853.

В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає також порушень щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по отриманій податковій накладній, а тому помилковим є висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 2 050 000 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 2 050 000 грн..

Загалом, як вбачається з Акта перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблено на підставі встановлених обставин про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ «ТЕХНО-СІТІ», ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод», а тому такі, на думку податкового органу, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Однак, таке твердження відповідача в даному випадку є необґрунтованим та не може бути взято до уваги судом, оскільки предметом угод, реальність вчинення яких поставлена під сумнім ДПІ, є нерухоме майно (майновий комплекс), яке зареєстровано у встановленому законом порядку та фактична наявність якого не заперечується податковим органом

Судом першої інстанції правильно зауважено, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також , судом апеляційної інстанції при вирішенні справи взято правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом України щодо інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Зокрема, Верховним Судом України у справах № 21-3197а15, № 21-1388а15, № 21-1654а15 зазначено, що інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Зазначене та з огляду на принципи податкового законодавства, закріплені в статті 4 Податкового Кодексу України, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції, що податкова інформація по контрагенту платника податку, розміщена в АІС «Податковий облік» щодо відносин з іншими контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зібрана іншим податковим органом, не може мати безпосереднього впливу (в тому числі і негативного) та зв'язку з його господарськими відносинами з платником податку, оскільки така інформація з АІС «Податковий Блок» за своїми юридичними наслідками не може бути одночасно такою, що безпосередньо не порушує права чи інтереси платника податків і одночасно такою, що може бути використана податковим органом в якості доказу на підтвердження безтоварності (фіктивності) господарських операцій платника податків.

При цьому, позивач не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на платника податків не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо апеляційний суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

З огляду на що, судом апеляційної інстанції не може бути взято до уваги посилання податкового органу на листи Слідчого відділу Оболонського району РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.07.2015 №52/73-53 щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100050002909 за фактом замаху службовими особами ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» на заволодіння чужим майном - бюджетними коштами в сумі понад 2 млн. шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, як на доказ порушення позивачем норм чинного податкового законодавства.

Що стосується посилання ДПІ на протоколи допиту свідків, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відображених у відповідних протоколах свідків, згідно яких на переконання контролюючого органу встановлені факти фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «ТЕХНО СІТІ» та відсутність юридичної сили договорів, а також посилання на наявність кримінальних проваджень №42015000000002401 та 12015100050002909, судом апеляційної інстанції у відповідності до ч.ч.4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, та витребувано у відповідача додаткові докази, у зв'язку з чим судом зупинялося провадження.

На виконання вимог ухвал Київського апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 23 листопада 2016 року податковим органом надано суду наявну інформацію щодо стану кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42015000000002401 та 12015100050002909, відповідно до якої ані вироку, ані іншого рішення у вказаних провадженнях на час розгляду справи судом апеляційної інстанції не прийнято.

Тому посилання податкового органу на інформацію щодо наявності такого кримінального провадження свідчить про те, що аргументи податкового органу не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами та такі не можуть спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи податкового органу щодо формального керівництва підприємницькою діяльністю ТОВ «ТЕХНО СІТІ» директором ОСОБА_5 з посиланням на протокол допиту його в якості свідка, оскільки такий особисто підписував договори у присутності нотаріуса, його підписи нотаріально посвідчені у встановленому законом порядку. Також він особисто підписував первинні документи по спірним господарським операціям, що підтверджено і його поясненнями як свідка.

Крім того, судом апеляційної інстанції, керуючись статтею 11 КАС України, з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено з рішень Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б/24/40/15/176/02 від15.07.2011 ( реєстраційний номер в ЄДРСР 17474149), від 08.05.2012 (реєстраційний номер в ЄДРСР 24041849) та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у цій справі від 29.07.2014 (реєстраційний номер в ЄДРСР 39944578), що договір купівлі продажу майнового комплексу від року, укладений між ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» та ТОВ «ТЕХНО СІТІ», був підписаний від ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» Головою правління ОСОБА_7, який на час укладання цього договору мав всі повноваження, в тому числі і на його підписання.

Вказаний факт підтверджується і поясненнями ОСОБА_6, які містяться у протоколі допиту його в якості свідка у кримінальному провадженні, який міститься в матеріалах справи.

Також судом взято до уваги, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході апеляційного розгляду справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.41,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

К.А. Бабенко

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Бабенко К.А