Постанова № 63089841, 30.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 362/4264/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лебідь - Гавенко Г.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років згідно довідки Генеральної прокуратури України від 18 липня 2016 року №18-1083зп про заробітну плату, відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 04.09.2008 №502-VІ, що діяла станом на березень 2010 року) з розрахунку 90% із середнього заробітку з 19 липня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час (7 місяців) з 01 грудня 2015 року.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка була чинна на час призначення пенсії 01 серпня 2011 року, у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 18 липня 2016 року №18-1083зп, та недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 01 січня 2016 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.

З доповіді судді - доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін - не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - змінити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01 серпня 2010 року позивач отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру», розраховану виходячи із 80% заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, що не заперечується сторонами.

Також судом першої інстанції встановлено, що до призначення пенсії позивач займав посаду прокурора відділу Генеральної прокуратури України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року.

У зв'язку із наведеним позивач 29 липня 2016 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Проте, листом Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08 серпня 2016 року №3762/06 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також на момент звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України не врегульовано умови та порядок перерахунку вже призначених пенсій працівника прокуратури.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із установленням Кабінетом Міністрів України підвищення заробітної плати працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери, а тому відмова у такому перерахунку є протиправною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-III) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною тринадцятою статті було передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті).

У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28 грудня 2014 року №76-VIII текст частини вісімнадцятої статті 501 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час спірних правовідносин, регулюється правилами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Згідно частин тринадцятої, двадцятої цієї норми, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій працівників.

Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктом 13 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII було зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, зокрема, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На думку колегії суддів, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

За принципом верховенства права, що визначений у частині четвертій статті 8 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Слід зазначити, що питання щодо неприйняття Урядом України рішень у визначений законом строк неодноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» Суд зазначив, що в період з квітня по грудень 2006 року Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, яка підлягала виплаті заявникам. Жодного рішення з цього питання не було прийнято. У цьому випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статтею 1 Першого протоколу. Отже, було порушення права заявників, передбаченого статтею 1 Першого протоколу, за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року (пункти 54 - 56).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Будченко проти України» Суд також зазначив, що відповідне законодавство, яке звільняло заявника від певних виплат, було ухвалено у 1999 році та згідно з ним відповідний механізм мав бути запроваджений протягом чотирьох місяців. Проте його було запроваджено тільки через десять років. Для пояснення такої бездіяльності не було надано жодних доводів. Враховуючи тривалу бездіяльність держави та той факт, що заявник працював на державному підприємстві, Суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення його від оплати, на що заявник мав право за законом в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції (пункти 45 - 46).

Ураховуючи, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки прокуратури, і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали розмір пенсії, умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Доводи апелянта про те, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у пункті 5 Прикінцевих положень якого зазначено про скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про державну службу», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції встановив, що розмір пенсії позивача складає 80 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, в той час як в резолютивній частині зазначив розмір 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно протоколу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 12.03.2013 №31191 загальний процентний розрахунок пенсії позивача від заробітку складає 80 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до пункту 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Отже, під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, але помилково зазначив розмір пенсії, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1378 гривень.

Отже в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 606,32 грн (1378,00х0,4х110).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 202, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити частково.

Змінити постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року в третьому абзаці резолютивної частини шляхом зазначення розміру призначеної пенсії - 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Стягнути з Васильківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37885812, адреса: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 105) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.