Постанова № 63089710, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2068/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини - польова пошта В2950, Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до військової частини - польова пошта В2950, Полтавського обласного військового комісаріату, в якому просив: стягнути заборгованість з грошового забезпечення в сумі 122 256, 27 грн. та моральну шкоду в сумі 11 024,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину - польову пошту В2950 та Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення з 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року на рівні, не нижчому грошового забезпечення з 14 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року. Стягнено з військової частини польова пошта В2950 та Полтавського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 всі види грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_2 в запас, передбачені наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219, у випадку, якщо наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219 за одним видом виплат передбачено різний розмір виплат, - виплату здійснити відповідно до того наказу, яким передбачено більший розмір відповідної виплати. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2014 року наказом командира військової частини - польова пошта В0624 №43 ОСОБА_2 призначено номером обслуги гранатометного відділення противотанкового взводу 2 роти охорони, ВОС - 102533А.

14 листопада 2014 року наказом командира військової частини В0624 №127 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь".

Наказом № 26 від 28.01.2015 року військової частини - польова пошта В2950, анульовано умовне найменування та поштовий адрес військової частини - польова пошта В0624, надано нове найменування - військова частина - польова пошта В2950 м. Сватове.

12 травня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №90 скасовано пункт 2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В0624 від 14 листопада 2014 року №127 наказано підготувати наказ про призначення позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби нарахувати та виплатити позивачу всі види грошового забезпечення.

16 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №215 солдата ОСОБА_2, колишнього обслуги гранатометного відділення призначено снайпером з відділення 2 взводу розвідувально-диверсійної роти 24 окремого штурмового батальйону сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 100672А.

17 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №214 позивача звільнено у запас.

Позивач вважає, що грошове забезпечення, передбачене наказом від 17 липня 2015 року №214, йому не доплачено, а також стверджує, що, оскільки відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 17 листопад 2015 року №9/2116 йому нараховано грошове забезпечення за листопада 2014 року, січень, червень і липень 2015 року в сумі 23 396,34 грн., то за 8 місяців, а саме: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року йому не донараховано вдвічі більше: 46 792,68 грн. Окрім того, позивач вважає, що затримка в грошовому утриманні завдає йому значної моральної шкоди, оскільки змушує випрошувати гроші на найменші потреби, знижує самооцінку, що викликає появу психотравмуючих переживань та спричиняє йому психологічні страждання, які позивач оцінює у розмірі 11 024,00 грн.

Не погодившись із діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовльняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зобов'язав військову частину та Полтавський військовий комісаріат виплатити позивачу грошове забезпечення за певний період часу на рівні, не нижче грошового забезпечення за цей час, а також стягнув з відповідачів всі види грошового забезпечення, передбачені відповідними наказами, пославшись на певні обставини.

Колегія суддів вважає, що постанова суду є незаконною, оскільки зміст постанови не відповідає вимогам ст 163 КАС України і, крім того, постанова винесена з порушенням норм матеріального і процессуального законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за N638/15329 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 1.2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 9.1 Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Після закінчення перших двох місяців та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.

Порядок організації і здійснення фінансового забезпечення військової частини Збройних Сил України, що утримується за рахунок коштів з Державного бюджету України, а також регламентує взаємовідносини військової частини, служб забезпечення та фінансових органів у процесі організації і ведення фінансового господарства визначає Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 12.11.2010 року №590 (далі - Положення №590).

Пунктом 8.1.8 Положення №590 підтвердженням щодо виплати грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, на виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення складаються фінансовим органом і підписуються командиром військової частини та начальником фінансового органу, а також особою, що склала відомість.

Відповідно до наказу Міністра Оборони України від 02.02.2015 року №49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення анти терористичних операцій встановлено виплату винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи анти терористичних операціях. Виплата винагороди військовослужбовцям, які залучаються до участі в АТО проводиться з дня початку участі та до дня завершення участі в АТО. Підставою для виплати надбавки є щомісячний наказ командира військової частини та наказів штабу АТО з зазначенням періоду перебування за яким проводиться виплата винагороди.

Наказом командира військової частини В 0624 від 01.11.2014 року №114 ОСОБА_2 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира 24 окремого штурмового батальйону ОК «Південь».

Наказом Першого заступника начальника Генерального штабу ЗБ України від 14.11.2014 року №256-РС ОСОБА_2 зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування «Південь».

На підставі даного наказу Полтавським обласним військоим комісаріатом було видано грошовий атестат ЗУ №0244169 від 31.03.2013 року.

Згідно наказу командира військової частини В 0624 від 14.11.2014 року №127 ОСОБА_2 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командувача ОК «Південь».

Наказом командувача Сухопутних військ ЗС України від 29.12.2014 року №124-РС ОСОБА_2 зарахований у розпорядження командувача Сухопутних військ ЗС України.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що наказом №80 від 17.04.2015 року призначено провадження службового розслідування обставин, за якими солдата ОСОБА_2 було виведено у розпорядження командира військової частини - польова пошта В2950, призначено комісію для проведення службового розслідування.

Згідно з наказом №90 від 12.05.2015 року службове розслідування було закінчено, скасовано як нереалізований п.2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В 0624 від 14 листопада 2014 року №127. З метою підвищення рівня соціальної захищеності військовослужбовців, зменшення кількості скарг та судових позовів, начальнику відділення особового складу та стройового відготувати наказ командира військової частини - польова пошта В2950 про призначення солдата ОСОБА_2 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року. Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_2 всі види грошового забезпечення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції вищезазначений наказ №90 від 12.05.2015 року виконано не було, наказ, яким би зараховано позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року до військової частини - польова пошта В2950 не видавався та не прийнято рішення про нарахування та виплату ОСОБА_2 всіх видів грошового забезпечення.

Представник Полтавського обласного військового комісаріату пояснив в судовому засіданні, що даних про видання наказу, в тому числі і сам наказ про призначення солдата ОСОБА_2 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, у військомату немає. Також до військомату не поступало розрахункових документів на виплату грошового забезпечення, а тому військомат не мав можливості виплатити позивачу грошове забезпечення.

Відсутні у військовому комісаріаті і дані щодо фактичного переміщення позивача до іншого місця служби, що також підтвердив в судовому засіданні представник військомату.

Крім того, колегія суддів враховує наказ №90 від 12.05.2015 року командира військової частини - польова пошта В2950 про те, що п.2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В 0624 від 14 листопада 2014 року №127 скасовано як нереалізований, тобто нереалізовано наказ в частині увільнення від займаної посади та зарахування солдата ОСОБА_2 у розпорядження командувача військ «Південь». Зазначена обставина, на думку суду, свідчить про те, що позивач фактично продовжував проходити службу в тій же військовій частині та не переводився до нового місця служби. Посилання у наказі «п.2.1.45» як зазначив представник військового комісаріату є помилковим, оскільки скасовано п. 2.1.45 наказу №127.

Крім того, згідно з наказом № 151 від 03.12.2014 року, зокрема п. 5.1.45, п.5 - вважати тимчасово відсутнім та утримати у списках особового складу командира військової частини - польова пошта В 0624 (В2950) зарахованого у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь" ОСОБА_2, номеру обслуги гранатометного відділення 2 роти охорони.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що наказом №90 було зобов'язано начальника відділення особового складу підготувати наказ про призначення позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року та здійснити нарахування та виплату всіх видів грошового забезпечення, що не було проведено у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Не було проведено виплату заборгованості по грошовому забезпеченню позивачу і під час проведення розрахунку при звільненні, що підтверджується забраними у справі доказами.

Як пояснив в судовому засіданні представник Полтавського обласного військомату, що підтвердив у листі за №927 командир військової частини - польова пошта В 2950 Марченко М.М.(лист передано до суду електронною поштою), Полтавський обласний військомат забезпечує виплату грошового забезпечення особовому складу частини, де проходив службу позивач ОСОБА_2

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки військова частина - польова пошта В 2950, де проходив службу позивач, не оформила необхідних документів для подальшої виплати позивачу грошового забезпечення та не передала їх до Полтавського обласного військомату, має місце протиправна бездіяльність, що потягла за собою порушення прав позивача на отримання оплати його служби у ЗС України на підставі Законів та інших нормативно-правових актів, які визначають порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України.

Оскільки військовий комісаріат здійснює виплату грошового забезпечення лише на підставі поданих військовою частиною документів, тоді як таких документів не послупило, колегія суддів вважає, що вини останнього в не проведенні виплати грошових коштів не має.

Водночас колегія суддів зазначає, що саме на Полтавський обласний військомат покладено обов'язок забезпечення виплати грошового забезпечення особовому складу військової частини - польова пошта В 2950.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України. суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути заборгованість по грошовому забезпеченню з військової частини та обласного військомату, а також з урахуванням встановлення судом апеляційної інстанції бездіяльності військової частини - польова пошта В2950 щодо не оформлення фінансових документів стосовно позивача та не направлення їх до військового комісаріату, судова колегія вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права позивача та прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини польова пошта В2950 щодо неподання до Полтавського обласного військового комісаріату роздавальних відомостей та інших документів, передбачених чинним законодавством України, для подальшої виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, отриманого під час проходження військової служби в Збройних Силах України за період з 14 листопада 2014 року по червень 2015 року та про зобов'язання Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму грошового забезпечення за період з 14 листопада 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 34 232 гривни (без відрахування обов'язкових податків та зборів) та з урахуванням індексу інфляції.

Також судова колегія враховує, що грошове забезпечення позивачу нараховано не було, тоді як стягненню підлягає лише нарахована, проте не вплачена зарплата.

Крім того, судова колегія зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення. дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Розмір заборгованості по грошовому забезпеченню судова колегія розраховує, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та дану обставину позивач в судовому засіданні не оспорював, що за весь час проходження військової служби, позивач отримав частину грошового забезпечення, а саме:

-за серпень 2014 року отримано 4 656 грн;

-за вересень 2014 року отримано 5 852 грн;

-за жовтень 2014 року отримано 5 852 грн

-за листопад 2014 року виплачено 4 668,91 грн, із яких виплачено у листопадаі 2014 року 605,07 грн, у листопаді 2014 року за 13 днів виплачено 3 498,14 грн, у липні 2015 року виплачено за листопад 2014 року 565,70 грн;

-за грудень 2014 року отримано 1 578,02 грн, із яких: у червні 2015 року виплачено 145,40 грн, у липні 2015 року - 1 432,62 грн.

-за період з 01 січня по 31 травня 2015 року виплачено 150 грн із яких: по 30 грн за військове звання щомісячно (30 грн х 5 місяців);

-за червень 2015 року 730 грн, із яких: 30 грн у червні та за участь в АТО 700 грн виплачено у липні 2015 року;

-за липень 2015 року 3 191,55 грн, із яких 30 грн у липні 2015 року, 3 161,55 грн у вересні 2015 року.

Всього позивачу було виплачено за вищезазначений період 26 678 грн 48 коп.

Оскільки позивач продовжував з 14 листопада 2014 року проходити службу у військовій частині, проте, грошове забезпечення йому виплачувалось не у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути заборгованість, яка складається із наступних видів грошового забезпечення:

-оклад за військове звання (солдат) відповідно до Постанови КМ України №1294 від 07.11.2007 року, розмір якого становить 30 грн;

-посадовий оклад відповідно до постанови КМ України від 07.11.2007 року №1294 у розмірі 530 грн;

-надбавка за вислугу років (до 1 року) відповідно до наказу Міністра Оборони України за 2008 рік №260 - 0%;

-надбавка за виконання особливо важливих завдань від 50 до 100% (залежно від окладу за військове звання +посадовий оклад+надбавка за вислугу років);

-премії щомісячної відповідно до наказу Міністра Оборони України за 2008 рік №260 та за 2015 рік №60;

-військовослужбовці рядового сержантського складу 125% від посадового окладу за рішенням командира військової частини на підставі клопотання командира підрозділу;

-щомісячна додаткова грошова винагорода ( 60% від місячного грошового забезпечення) відповідно до наказу Міністра Оборони України за 2010 рік №595;

-винагорода за участь в АТО відповідно до постанови КМ України від 31.01.2015 року №24 та наказу Міністра Оборони України від 02.02.2015 року №49 у розмірі місячного грошового забезпечення, але не менше 3000 грн за повний місяць пропорційно.

Судом апеляційної інстанції витребувано від військового комісаріату розрахунок грошового забезпечення, який повинен виплачуватись за посадою номер обслуги гранатометного відділення 2 роти охорони під час перебування в зоні АТО, тобто за тією посадою, яку займав позивач перед його увільненням на підставі вищезазначеного наказу.

-військове звання 30 грн;

-посадовий оклад 530 грн;

-надбавка за виконання особливо важливих завдань 560 грн;

-премія 125% 662,50 грн;

-щомісячна додаткова грошова винагорода 60% 1 069,50 грн;

-винагорода за участь в АТО 3 000 грн,

а всього 5 852 грн щомісячно.

Колегія суддів погоджується із таким розрахунок Полтавського обласного військового комісаріату, враховуючи вимоги вищезазначених наказів Міністра Оборони України та Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням того, що позивач з 14 листопада 2014 року, тобто після увільнення, продовжував проходити службу в тій же військовій частині на тій же посаді та виконував ті ж самі обов'язки.

Та обставина, що відсутні накази командира військової частини та накази штабу сектора про вхід та вихід з зони АТО, не є підставою для відмови у виплаті певних сум грошового забезпечення, оскільки, як судом зазначено вище, за результатами службового розслідування, скасовано в частині що стосується позивача наказ командира військової частини - польова пошта №В 2950 від 14 листопада 2014 року №127 та наказано підготувати наказ про призначення ОСОБА_2 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року з виплатою з цього часу всіх видів грошового забезпечення. Зазначений наказ не було в установленому порядку скасовано чи визнано протиправним.

Будь-яких доказів того, що позивач, починаючи з 14 листопада 2014 року не перебував у зоні АТО та, що всі вищезазначені види грошового забезпечення йому не повинні виплачуватись, відповідачі - військова частина та військомат до суду не надали.

З урахуванням частини виплачених сум грошового забезпечення, сума, що не була виплачена становить 39 371 грн та складається з наступних сум:

-за листопад 2014 року: щорічна додаткова грошова винагорода 60% = 1 069,50 грн;

-за грудень 2014 року щорічна додаткова грошова винагорода 60% = 1 069,50 грн та за участь в АТО 3 000 грн;

-за період з січня по травень 2015 року 29 110 грн ( 5 852 грн - 30 грн за звання виплачено) = 5 822 грн х 5 місяців);

-за червень 2015 року 5 122 грн (5 852 грн - 30 грн за звання - 700 грн за участь в АТО, що виплачені).

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити позивачу заборгованість з грошового забезпечення у розмірі 39 371 грн (без урахування податків та зборів) з проведенням індексації.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти сум грошового забезпечення слід відмовити, оскільки розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не узгоджується із розміром сум грошового забезпечення, які підлягають виплаті позивачу відповідно до вищезазначених наказів Міністра Оборони України та постанови Кабінету Міністрів України. Крім того, наданий розрахунок не відповідає Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким інших особам, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 11.06.208 року №260, наказу Міністра Оборони України №49 від 02.02.2015 року «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складіу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що невиплата позивачу грошового забезпечення призвела до порушення прав позивача на отримання оплати за службу в Збройних Силаї України, до моральних страждань та переживань, до неможливості нормального існування після звільнення зі служби та забезпечення нормальних умов для існування, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, змусило звертатись до суду для захисту порушеного права, що спричинило моральні та психологічні страждання. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з військової частини - польова пошта В2950 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Підстав для стягнення моральної шкоди з Полтавського обласного військомату судова колегія не вбачає, оскільки будь-яких неправомірних дій з боку військомату, які б призвели до невиплати позивачу грошового забезпечення, вчинено не було.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки у спеціальному законодавстві відсутня норма, яка б регулювала порядок відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю ЗС України, необхідно застосувати норму чинного Кодексу України про працю, зокрема ст. 237-1 КУпП.

Аналогіний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року, а саме, що за загальним правилом пріоритетності є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду скасувати її та прийняти нову постанову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року прийнята з порушенням норм матеріального і процессуального законодавства України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11,160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини - польова пошта В2950 щодо неподання до Полтавського обласного військового комісаріату роздавальних відомостей та інших документів, передбачених чинним законодавством України, для подальшої виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, отриманого під час проходження військової служби в Збройних Силах України за період з 14 листопада 2014 року по червень 2015 року.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_2 невиплачену суму грошового забезпечення за період з 14 листопада 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 34 232 гривні (без відрахування обов'язкових податків та зборів) та з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути з військової частини - польова пошта В 2950 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

У задоволенні решти позовнх вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 30 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.