Ухвала суду № 63089647, 30.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року справа №805/3155/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/3155/16-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 02 червня 2016 року № Ю-9-23 в частині 349 071,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2016 року, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду із позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги інспекції про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 02 червня 2016 року № Ю-9-23 в сумі 349 071,58 грн. (а.с. 4-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/3155/16-а позовні вимоги підприємства задоволені, скасувано вимогу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 02 червня 2016 року № Ю-9-23 в сумі 349 071,58 грн. (а.с. 62-65).

Не погодившись із судовим рішенням, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права ст. 6, 7, п.9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», процесуального права ч. 4 ст. 11, ст. 69, 79, 86, 99, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що платники податку, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобовязані виконувати всі встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» функції.

Зазначив, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року не скасовує обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а надає можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що спірна податкова вимога є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню (а.с. 70-72).

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

28 листопада 2016 року до канцелярії суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника позивача разом із клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління «Донбасводоремонт» (код ЄДРПОУ 35397874) є відокремленим підрозділом (не є юридичною особою) Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька обл. м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, буд. 177А). Є платником єдиного внеску. Відокремлений підрозділ та комунальне підприємство діють на підставі Статуту та Положення про відокремлений підрозділ (а.с. 21-25).

02 червня 2016 року Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» прийнято вимогу № Ю-9-23 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13 079 129,99 грн., у т.ч. недоїмка 12 697 718,77 грн., штраф 218 749,14 грн. та пеня 165 662,08 грн. який обліковується за Управлінням «Донбасводоремонт» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» станом на 31 травня 2016 року (а.с.10).

Позивачем для захисту своїх прав використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження спірної вимоги.

15 червня 2016 року позивачем оскаржено вимогу до Головного управління ДФС у Донецькій області, яке рішенням № 3733/10/05-99-10-01-12-1 від 01 липня 2016 року залишило скаргу управління без задоволення (а.с. 11-15).

У липні 2016 року позивач оскаржив спірну вимогу та вищевказане рішення податкової інспекції до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 23 серпня 2016 року № 18231/6199-99-11-02-02-75 залишена без розгляду (а.с. 16-17).

Правомірність прийняття контролюючим органом вищевказаної вимоги є спірним питанням даної справи.

При цьому позивач оскаржує спірну вимогу частково в сумі 349 071,58 грн. за травень 2016 року, оскільки нараховані суми за інші періоди оскаржені позивачем у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положення, передбачені п. 9.3. розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених ст. 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску, відтак спірна вимога є такою, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464), Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Пунктом 10 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

02 червня 2016 року податковим органом виписано вимогу № Ю-9-23 на загальну суму13 079 129,99 грн. (а.с. 10).

Як вбачається з предмету позову, позивач просить скасувати спірну вимогу частково, тільки в частині 349 071,58 грн. за травень 2016 року, у звязку із звільненням його від обовязку передбаченого Законом № 2464 на період проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.09.2014 року (далі Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 наступного змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2016 року позивачем до контролюючого органу надано заяву про незастосування до позивача відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених за невиконання обовязків платника єдиного внеску (а.с. 18).

Крім того, в матеріалах справи наявний Сертифікат Торгово-промислової палати № 1735 від 25 листопада 2014 року про засвідчення обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 26-27), Сертифікат Торгово-промислової палати № 1736 від 25 листопада 2014 року про засвідчення обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 28-29) та Сертифікат Торгово-промислової палати № 1194 від 29 жовтня 2014 року про засвідчення обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року Управлінню «Донбасводоремонт» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 30-31).

При цьому суд зазначає, що позивача звільнено від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, вимоги Закону № 1669 не передбачають надання заяви та сертифікату ТПП України для звільнення від штрафних санкцій та пені , оскільки таке звільнення передбачене в силу Закону.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Щодо визначення території на якій проводиться антитерористична операція, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ, (п/п 16 п. 1) та м. Волноваха (п/п 4 п.2).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Перелік від 02 грудня 2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом № 1669 визначено коло субєктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО та до наступного часу до нього входить і позивач. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.

За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Спірна вимога податкового органу прийнята саме в період дії Закону № 2464 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, спірна вимога про сплату боргу, яка за юридичною природою є виконавчим документом, який підлягає обовязковому виконанню протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, а не після закінчення АТО як зазначає апелянт,- є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/3155/16-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 02 червня 2016 року № Ю-9-23 в частині 349 071,58 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_2

ОСОБА_3