Ухвала суду № 63089532, 29.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року справа №805/1224/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився,

відповідач: (за довіреністю),

третя особа1: не з'явився,

третя особа2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі №805/1224/16-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про стягнення заробітної плати, включаючи оплату часу простою та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі за вересень 2014 року в сумі 1551,62 грн., за жовтень в сумі 2210,15 грн., за листопад в сумі 2624,16 грн.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2500 грн.; оплату простою в період з травня 2014 року по 05.11.2014 року в сумі 10 500,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залучено до участі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто заборгованість по заробітної плати та компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в сумі 4 369,63 грн. В інший частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що у відповідності до вимог ст..116 КЗпП України у випадку відсутності особи на робочому місці у працедавця виникає обов'язок щодо остаточного розрахунку, починаючи з наступного робочого дня після отримання від особи заяви щодо остаточного розрахунку. Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», до якого включено м.Макіївка та м.Донецьк. На той час у м.Макіївка розміщувався Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, а у м.Донецьк - Головне управління юстиції у Донецькій області, до сфери управління якого відносився вказаний відділ. Постановою Правління Національного Банку України «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 року №466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою. Вказані обставини свідчать про неможливість перебування позивача на робочому місці у день звільнення 05.11.2014 року. Відповідач зазначив, що до звернення до суду з адміністративним позовом позивач не зверталась з вимогою (заявою) щодо виплати належних сум при звільненні. Відповідач також зазначив, що вказані обставини свідчать про відсутність бездіяльності ГТУЮ у Донецькій області по виплаті заробітної плати при звільненні, оскільки не виплата заробітної плати при звільненні зумовлена обставинами непереробної сили, а саме проведення антитерористичної операції. Судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме справа розглянута без участі позивача (його представника), обов'язкова явка якого була визначена в ухвалі суду. Всупереч вимогам п.п.4 ч.1 ст.155 КАС України суд не залишив позовну заяву без розгляду.

Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи без участі представника Управління.

Позивач, третя особа1 та третя особа2 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач в період з 15 жовтня 2010 року по 05 листопада 2014 року працювала на посадах спеціаліста І та ІІ категорій Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області.

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 05 листопада 2014 року №3087/1 позивача звільнено з посади спеціаліста І категорії Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області 05 листопада 2014 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Цим же наказом прийнято рішення виплатити позивачеві компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15 вересня 2014 року по 05 листопада 2014 року у кількості 04 календарних дні.

Наведений наказ прийнято на підставі заяви позивача та подання начальника Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області .

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача з заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачеві в сумі 4369, 63 грн. за період вересень-листопад 2014 року, а саме: за вересень 2014 року - 1551, 62 грн., за жовтень 2014 року - 2210, 15 грн., за листопад 2014 року - 607, 86 грн., з урахуванням компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 04 календарних дні в сумі 268, 84 грн. (за відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів).

Довідкою від 29 серпня 2016 року № 10-17-1982 відповідачем підтверджено наявність заборгованості по невиплаченій заробітній платі позивачеві за період вересень-листопад 2014 року в розмірі 4369, 63 грн.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58,зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Доказів виплати позивачеві у день звільнення всіх належних йому сум, відповідачем не надано.

У п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595, ( далі Порядок №595) встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

За приписами п. 6 цього Порядку у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Як вбачається з матеріалів справи, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перереєстровано та переміщено з міста Донецьк (неконтрольована територія) до міста Краматорськ (контрольована Україною територія) та продовжує функціонувати.

Позивач звертався до відповідача з заявою від 25.02.2016р. про надання копії наказу про звільнення та довідки про усі суми заборгованості.

На наведене звернення, відповідач листом від 14.03.2016 року №Д-368-047 направив позивачеві відповідну довідку та копію наказу про звільнення. Заборгованість по заробітній платі позивача виплачена не була. За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачеві заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в розмірі 4 369,63 грн., а тому правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, на які посилається відповідач, не призвели до неправильного вирішення справи, а тому колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі №805/1224/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі №805/1224/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2016 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 01 грудня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

М.Г. Сухарьок