Постанова № 63089507, 30.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Васильєва Ірина Анатоліївна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року справа №805/3156/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Казначеєва Е.Г.

Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 805/3156/16-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02 червня.2016 року № Ю-11-23 в сумі 155 456 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2016 року Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - позивач, підприємство, КП «Вода Донбасу» в особі майстерень) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02 червня 2016 року № Ю-11-23 за травень 2016 року в сумі 155 456 грн. (арк. справи 4-8, 94).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року вищенаведений адміністративний позов задоволено, скасовано вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02 червня 2016 року № Ю-11-23 за травень 2016 року на суму 155 456 грн (арк. справи 95-98).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем (далі - апелянт, Красноармійська ОДПІ) подано апеляційну скаргу, в якій останній посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що вимога була сформована відповідачем внаслідок подання позивачем відповідної звітності з єдиного внеску, а тому позивач повинен сплатити вказану у наведеній звітності суму боргу з єдиного внеску, при цьому, апелянт вказав, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464, а надає можливість платникам на період АТО не виконувати їх у встановлені строки, а тому апелянт вважає, що ним правомірного та в рамках діючого законодавства сформована вимога зі сплати єдиного внеску (арк. справи 91-94).

До судового засідання сторони не з'явились, належним чином повідомлені про розгляд справи, таким чином у відповідності до статті 197 КАС справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ 03 вересня 2007 року за № 00191678, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є його відокремленим підрозділом без права юридичної особи, зареєстроване як платник єдиного внеску в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

У зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску за період з вересня 2014 року - травень 2016 року відповідачем 02 червня 2016 року складено вимогу № Ю-11-23 про сплату відповідачем недоїмки про сплату єдиного внеску за вказаний період на загальну суму 4 397 918,57 грн. (арк. справи 9).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеної вимоги до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України оскаржувану вимогу № Ю-11-23 від 02 червня 2016 року залишено без змін (арк. справи 10-18).

При цьому, як вказувалось колегією суддів вище, вказана вимога оскаржується позивачем у судовому порядку про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за травень 2016 року на суму 155 456 грн., таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав у відповідності до вимог чинного законодавства для звільнення позивача від сплати єдиного внеску за травень 2016 року.

З приводу цього колегія суддів зауважує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

При цьому як вказувалось судом вище, суд дійшов висновку про те, що у розумінні пунктів 93 та 94 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 в рамках Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» від 02 вересня 2014 року № 1669 позивач звільнений від сплати єдиного внеску, але суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються». Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Тобто, в силу положень п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, який надалі вважається пунктом 9-4 законодавець має на увазі, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464 тільки в частині своєчасності та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а не звільнятись від сплати єдиного внеску взагалі, а таке звільнення щодо своєчасності сплати єдиного внеску встановлено лише за наявності відповідної заяви, що повинна бути подана платником до контролюючого органу не пізніше, ніж 30 календарних днів після закінчення проведення АТО.

При цьому колегія судді звертає увагу, що вказана норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, тому колегія суддів вважає, що позивач звільняється від виконання своїх обов'язків щодо своєчасності сплати єдиного внеску тільки до 01 січня 2016 року, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки у даній справі спірним питанням є сплата єдиного внеску за травень 2016 року, тобто за період, за який останній повинен сплачувати єдиний внесок, а тому контролюючим органом в цій частині правомірно стосовно несплати платежів за цей період сформована вимога.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що «оскільки позивач просить скасувати спірну вимогу за травень 2016 року в сумі 155 456 грн., а попередні періоди та суми за вказаною вимогою вже були оскаржені позивачем у судовому порядку та скасовані постановами Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2016 року по справі № 805/250/16-а, від 05.07.2016 року по справі №805/1588/16-а, від 03.08.2016 року по справі №805/1845/16-а, від 08.09.2016 року по справі №805/2830/16-а, то позивач не повинен платити єдиний внесок за травень 2016 року.

Але колегія суддів звертає увагу, що суд помилково дійшов такого висновку, окрім того, що норма по звільненню від сплати єдиного внеску застосовується до платників податків за періоди до 01 січня 2016 року, але й в тому, що до останньої вимоги від 06 травня 2016 року, яка була предметом оскарження у вказаних постановах суду не включає період, який є спірним у даній справі.

На підставі викладеного колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, шляхом не взяття до уваги вищенаведені обставини, які стали підставою для скасування судом першої інстанції у повному обсязі вимоги відповідача, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Всі здійснені документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог статті 94 КАС України, але з огляду на положення частини 2 статті 94 КАС України, де визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, - судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору не можуть бути присуджені з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 805/3156/16-а, - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 805/3156/16-а, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02 червня.2016 року № Ю-11-23 в сумі 155 456 грн., - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: Е.Г. Казначеєв

С.В. Жаботинська