Постанова № 63089400, 24.11.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2184/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівСалюка П.І. Шевчука О.П. Блонського В.К. при секретарі за участі:Дубіній Н.Ю. представника позивачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, третя особа Управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційна комісія Державної пенітенціарної служби України, третя особа Управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області в якому просить суд визнати протиправними дії Державної пенітенціарної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги в розмірі 124020 грн. та зобов'язати Ліквідаційну комісію Державної пенітенціарної служби України призначити та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в Шепетівській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 98. Наказом № 4 о/с від 28 січня 2016 року був звільнений зі служби через хворобу.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №416 від 08 грудня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України в Хмельницькій області здійснила медичний огляд та встановила діагноз і постановила, що захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС та визначила непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час. Також відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 січня 2016 року серія АВ № 0684465 встановлено другу групу інвалідності.

Так як, з 18 січня 2016 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги ОСОБА_5 04 травня 2016 року проведено виплату одноразової грошової допомоги за II групу інвалідності в розмірі 124020 грн. відповідно до Закону України "Про національну поліцію", а саме 90 розмірів прожиткового мінімуму.

Вважає, що нараховуючи одноразову грошову допомогу відповідач повинен був застосувати положення частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", та призначити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи. Вважає дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив задоволити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

21 листопада 2016 року на адресу суду надійшов лист Державної пенітенціарної служби України за підписом голови комісії з ліквідації в якому зазначено, що у зв'язку із ліквідацією ДПтС України як центрального органу виконавчої влади та передачею її функцій і повноважень з 01 жовтня 2016 року до Міністерства юстиції України надсилає за належністю копію ухвали суду від 04 листопада 2016 року по справі 822/2184/16 із супровідним листом.

Суд критично сприймає вказаний лист, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено позовні вимоги саме до Ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України, а згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 24 листопада 2016 року ДПтС України перебуває у стані припинення та не являється ліквідованою.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явилась, подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надає, тому суд вважає таку заяву необґрунтованою та не приймає її до уваги, а вважає зловживанням правами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх єдності взаємному зв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в Шепетівській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 98 на посаді першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи.

08 грудня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України у Хмельницькій області, здійснила медичний огляд та встановила, що захворювання, яке отримав позивач пов'язане з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в ОВС, про що видано свідоцтво про хворобу № 416 від 08 грудня 2015 року.

28 січня 2016 року наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області № 4 о/с від 28 січня 2016 року позивач звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 січня 2016 року серії АВ № 0684465, ОСОБА_5 встановлено II групу інвалідності.

Протоколом №2-16 від 22 квітня 2016 року засідання комісії ДПтС України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_5 призначено одноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби.

04 травня 2016 року позивачу проведено виплату одноразової грошової допомоги за II групу інвалідності пов'язаної з проходженням служби в ОВС в розмірі 124020 грн. відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Частиною 5 статті 23 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" (в редакції Закону від 23 червня 2005 року, чинній на момент встановлення групи інвалідності) встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально - виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

21 жовтня 2015 року вступила в дію Постанова Кабінету Міністрів України № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок № 850).

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, ст. 23 ЗУ "Про міліцію" передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала навіть після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходженні що і було зазначено в довідці МСЕК.

Тому, позивач не втрачав права, на отримання одноразової грошової Допомоги, лише через те що подав рапорт після втрати чинності ЗУ "Про міліцію", оскільки інвалідність була набута під час проходження служби саме в органах внутрішніх справ України, та норма ЗУ "Про міліцію", щодо такої виплати залишається чинною.

Згідно пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Так як, з 18 січня 2016 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в зв'язку з встановленням йому як працівнику міліції другої групи інвалідності, пов'язаної із з проходженням служби в ОВС України, Відповідач, 04 травня 2016 року перерахував на картковий рахунок позивача 124 020 грн. одноразової грошової допомоги у розмірі передбаченому ЗУ "Про національну поліцію", а саме - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, тобто меншому розмірі, ніж передбачено ч. 6 ст. 23 Закону № 565-ХІІ, тому таке рішення є протиправним.

Згідно пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вже було зазначено вище, 04 травня 2016 року позивачу проведено виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням II групи інвалідності пов'язаної з проходженням служби в ОВС, в розмірі 124 020 грн., відповідно до Закону України "Про міліцію" в редакції від 20 грудня 1990 року.

Проте, відповідачем не враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин ця правова норма втратила чинність, натомість діяв Закон України "Про міліцію" в редакції від 13 лютого 2015 року, яким передбачено одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 124 020 грн., а відтак грошова допомога, відповідно до статті 23 Закон України "Про міліцію" в редакції від 13 лютого 2015 року, має бути йому надана за виключенням раніше виплачених коштів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що Державною пенітенціарною службою України були допущені протиправні дії щодо непризначення та невиплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", в редакції від 13 лютого 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що після 12 березня 2015 року (набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію") відповідач повинен був застосувати Закон України "Про міліцію" та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, а тому адміністративний позов ОСОБА_5 слід задоволити.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправними дії Державної пенітенціарної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги в розмірі 124020 грн..

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Державної пенітенціарної служби України призначити та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2016 року

Головуючий суддя судді /підпис/П.І. Салюк О.П. Шевчук В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк