Постанова № 63089046, 26.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року 810/2745/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Банкомзв’язок» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Банкомзв’язок» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сквирського відділення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при перевірці даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року, які відображені в акті про результати камеральної перевірки № 367/15/19353391 від 10.08.2016 відповідачем не прийнято до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року, що поданий позивачем 22.04.2016.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що мав усі законодавчо визначені повноваження та підстави для проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача і складання за її результатом акту від 10.08.2016. Зазначив, що акт перевірки відповідає всім встановленим нормам чинного податкового законодавства. Крім того, на думку відповідача акт перевірки та дії контролюючого органу щодо його складання не можуть бути предметом судового оскарження, оскільки не тягнуть за собою жодних юридично значущих наслідків для платника податків.

23.09.2016 через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про заміну відповідача у справі на належного, а саме на Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, оскільки відповідно до Наказу ДФС України від 13.04.2016 № 314, затверджено Положення про Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області згідно з яким Сквирське відділення входить до його складу.

Враховуючи приписи статті 52 КАС України суд вважає за можливе замінити первинного відповідача – Сквирське відділення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Білоцерківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Представник відповідача разом з запереченням подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Банкомзв’язок» зареєстровано як юридичну особу 25.05.1993 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100278450.

Так, 20.01.2016 позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

У зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за грудень 2015 року, 22.04.2016 позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України та у порядку статті 76 Податкового кодексу України, 10.08.2016 посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку позивача його податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства «Банкомзв’язок» від 10.08.2016 № 367/15/19353391.

На думку позивача посадові особи податкового органу діяли протиправно при проведенні даної камеральної перевірки, а саме не взяли до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року і тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України. У відповідності до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Як визначено підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно із положеннями статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку.

Тобто, Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція, як контролюючий орган, територіальний орган ДФС України мало всі передбачені законом підстави та повноваження для проведення камеральної перевірки податкової звітності Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок» з податку на додану вартість.

Позивачем не були наведенні доводи, які б підтверджувались належними доказами щодо протиправності проведення камеральної перевірки, що оформлена актом № 367/15/19353391 від 10.08.2016.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема дана юрисдикція поширюється на публічно – правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.

Отже, з наведених норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

На думку позивача контролюючий орган під час перевірки не взяв до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року, чим порушив його право. Однак на думку суду дані твердження є безпідставними, оскільки законними та нормативно правовими актами не підтверджуються.

Крім того, у позовній заяві позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує саме порушення порядку проведення та оформлення перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Підсумовуючи викладене, Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для проведення камеральної перевірки податкової звітності Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок» та складення за її результатами акту перевірки від 10.08.2016 року №367/15/19353391.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи позивача, наведені в адміністративному позові, є законодавчо необґрунтованими та доказово не підтвердженими, прямо спростовуються фактичними обставинами справи.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Банкомзв’язок» в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.