Рішення № 63088058, 01.11.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа № 921/592/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів

до відповідача Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 18 126,57 грн.

За участю представників сторін від :

Позивача: Мельник О.С. - юрисконсульт (довіреність б/н від 28.12.2015 р.);

Відповідача: не з"явився.

Представникам сторін в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено права і обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

В судовому засіданні 01.11.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 18 126,57 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2016р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 11.10.2016р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 25.10.2016 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

11.10.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів доданих до позовної заяви.

У відповідності до статті 77 ГПК України, у судовому засіданні 25.10.2016р. судом оголошувалась перерва до 01.11.2016р., про що зазначено у формулярі (протоколі) судового засідання.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задоволити повністю. Також, представником позивача в судовому засіданні 01.11.2016р. підтверджено факт сплати відповідачем в добровільному порядку суми боргу в розмірі - 19 380,37 грн., однак зазначила, що згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015 р. у платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання та звітний період, за який здійснюється проплата, недотримання порядку тягне за собою зарахування коштів у першу чергу, як заборгованість за надані послуги, що виникла перша за часом у попередніх періодах. А тому, згідно платіжного доручення №282 від 19.10.2016р. позивачем зараховано суму в розмірі 19 380,37 грн в погашення боргу за транспортування газу згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015р. відповідно до призначення платежу, що визначено самим відповідачем.

Представником відповідача подано клопотання про долучення платіжного доручення №282 від 19.10.2016 р. про сплату у добровільному порядку суму боргу у розмірі 19 380,37 грн, згідно якого призначення платежу "Оплата за транспортування природного газу згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015 р. (в тому числі 3 230,06 грн ПДВ 20 %)" (вх. №18331 від 25.10.2016 р.).

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

10 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (надалі - Газотранспортне підприємство/позивач) та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" (надалі - Замовник/відповідач) було укладено договір №1503000107 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4 Договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його Споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з моменту одержання наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акт наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Пунктами п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4, п. 5.5 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, розміщуються на її офіційному веб-сайті та друкуються у офіційному бюлетні НКРЕ Газотранспортне підприємство зобов"язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті. Тарифи, визначені в п. 5.1. цього Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць, з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць, визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов"язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору Газотраснпортне підприємство зобов'язалось виконувати умови договору; забезпечити транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених цим договором та погоджених Оператором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає встановленим чинним законодавством вимогам, в свою чергу Замовник забов'язався виконувати умови Договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору позивач протягом червня та липня 2016 року надав відповідачеві послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 457,149 тис.куб.м. на загальну суму 28 251,80 грн, в свою чергу останній отримав послуги, що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 06-16-1503000107 від 30.06.2015 р. у червні 2016 року на суму 11 056,02 грн. та № 07-16-1503000107 від 31.07.2016 р. у липні 2016 року на суму 17 195,78 грн, підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено виконання договірних зобов'язань, визначених у договорі на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме - допущено прострочення термінів оплати за переданий газ, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 17 571,23 грн, про що свідчить розрахунок суми заборгованості.

Однак, під час розгляду справи в суді відповідачем в добровільному порядку погашено основний борг у розмірі 17 571,23 грн повністю, що підтверджується платіжним дорученням №282 від 19.10.2016р. на суму 19 380,37 грн, згідно якого призначення платежу вказано "Оплата за транспортування природного газу згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015 р. (в тому числі 3 230,06 грн ПДВ 20 %)".

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором надання послуг.

Згідно до вимог статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вказано в статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору №1503000107 від 10.03.2015р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору (п.1.1 Договору)) позивач протягом червня та липня 2016 року надав відповідачеві послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 457,149 тис.куб.м. на загальну суму 28 251,80 грн, в свою чергу останній отримав послуги, що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 06-16-1503000107 від 30.06.2015 р. у червні 2016 року на суму 11 056,02 грн. та № 07-16-1503000107 від 31.07.2016 р. у липні 2016 року на суму 17 195,78 грн, підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.4 Договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його Споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з моменту одержання наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акт наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Пунктами п. 5.1, п.5.2, п.5.3, п.5.4, п.5.5 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, розміщуються на її офіційному веб-сайті та друкуються у офіційному бюлетні НКРЕ Газотранспортне підприємство зобов"язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті. Тарифи, визначені в п. 5.1. цього Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць, з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць, визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих послуг. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов"язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору Газотраснпортне підприємство зобов'язалось виконувати умови договору; забезпечити транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених цим договором та погоджених Оператором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає встановленим чинним законодавством вимогам, в свою чергу Замовник забов'язався виконувати умови Договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за наданні послуги виконав неналежним чином, оплативши заборгованість з порушенням строків її оплати.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи в суді відповідачем погашено основний борг в розмірі 17 571,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №282 від 19.10.2016р. на суму 19 380,37 грн, з призначенням платежу "Оплата за транспортування природного газу згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015 р. (в тому числі 3 230,06 грн ПДВ 20 %)" (копія міститься в матеріалах справи).

Однак, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що згідно п. 5.5 Договору №1503000107 від 10.03.2015 р. у платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання та звітний період, за який здійснюється проплата, недотримання порядку тягне за собою зарахування коштів у першу чергу, як заборгованість за надані послуги, що виникла перша за часом у попередніх періодах. А тому, згідно платіжного доручення №282 від 19.10.2016р. позивачем зараховано суму в розмірі 19 380,37 грн в погашення боргу за транспортування газу згідно Договору №1503000107 від 10.03.2015р. відповідно до призначення платежу, що визначено і самим відповідачем, а не за відшкодування пені чи 3% річних, про що зазначено в формулярі (протоколі) судового засідання.

Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.1-1.).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 17 571,23 грн слід припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 ст.550 ЦК України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст.ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Пунктом 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 506 грн 74 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 506 грн 74 коп. пені правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати за надані послуги, тому позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 48 грн 60 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 48 грн 60 коп. 3% річних правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 48 грн 60 коп. 3% річних та 506 грн 74 коп. пені. У частині позовних вимог щодо стягнення 17 571,23 грн основного боргу провадження у справі № 921/592/16-г/3 припинити.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процевсуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає, що спір виник виключно з вини відповідача, а отже судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на нього повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343 (ідентифікаційний код 00375065) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021 (ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", вул. І. Рубчака, 3, м. Львів, 79053 (ідентифікаційний код 25560823) 506 грн 74 коп. пені, 48 грн 60 коп. - 3% річних та 1 378 грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У частині позовних вимог щодо стягнення 17 571,23 грн основного боргу провадження у справі № 921/592/16-г/3 припинити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "30" листопада 2016 року.

Суддя Я.Я. Боровець