Рішення № 63087702, 17.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 911/2739/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка

до Приватного акціонерного товариства «Стиролбіотех», м.Обухів

про стягнення 52358829,95 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (далі позивач) до Приватного акціонерного товариства «Стиролбіотех» (далі відповідач) про стягнення 52358829,95 грн. оплати та відсотків за векселями.

Провадження у справі №911/2739/16 порушено відповідно до ухвали суду від 29.08.2016 року та призначено справу до розгляду на 15.09.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.09.2016 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 29.09.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 29.09.2016 року повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 13.10.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.10.2016 року повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2016 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Розгляд справи відкладався на 10.11.2016 року.

10.11.2016 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 17.11.2016 року.

В судовому засіданні 17.11.2016 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору повторно у судове засідання 17.11.2016 року не зявився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Також, не зважаючи на незявлення представника відповідача в судове засідання 17.11.2016 року, перед відповідним судовим засіданням, представником відповідача було подано до канцелярії суду клопотання про призначення колегіального розгляду справи з посиланням на складність справи. Відповідне клопотання позивача було залишено без задоволення у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, ПАТ «Концерн Стирол» (позивач) є держателем наступних простих векселів, виписаних ВАТ «Стіролбіотех» (відповідачем), в подальшому реорганізованого в ПРАТ «Стіролбіотех» (Код ЄДРПОУ відповідача в процесі реорганізації є незмінним): НОМЕР_1 від 01.12.2004 року (за предявленням до 02.12.2015 року), НОМЕР_2 від 20.07.2004 року (за предявленням до 20.07.2015 року), НОМЕР_3 від 26.08.2004 року (за предявленням до 26.12.2015 року), 633031945671, 633031945672, 633031945673, 633031945670 від 02.02.2006 року (за предявленням до 02.02.2015 року), серії АА №№ 604806, 604807, 604808, 604809, 604810, 604811, 604812, 604813, 604814, 604815, 604816, 604817, 604818, 604819, 604820, 604821, 604822, 604823, 604824, 604825, 604826, 604827, 604828, 604829, 604830, 604831, 604832, 604833, 604834, 604835, №604836, 604837, 604838, 604839, 604840, 604841, 604842, 604843, 604844, 604845, 604846, 604847, 604848, 604849, 604850, 604851, 604852, 604853, 604854, 604855, 604856, 604857 від 02.12.2008 року (за предявленням до 02.12.2015 року),серії АА №№: 604872, 604873, 604874, 604875, 604876, 604877, 604878, 604879 від 10.12.2008 року (за предявленням до 10.12.2015 року), серії АА №№: 604860, 604861, 604862, 604863, 604864, 604865, 604866, 604867, 604868, 604869, 604870, 604871 від 08.12.2008 року (за предявленням до 08.12.2015 року), серії АА № 604886 від 08.01.2009 року (за предявленням до 08.01.2015 року), №№ 633031945818, 633031945819, 633031945820, 633031945821, 633031945822, 633011945823 та 633031945824 від 26.12.2005 року (за предявленням до 26.12.2015 року). Всього векселів на загальну суму: 32 322 607,44 грн.

Позивач в позові зазначає, що за ст. 77 Уніфікованого закону (Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до якої України приєдналась згідно з Законом України від 06.07.1999 року N 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (далі Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою них документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Наведені в позові Векселі є простими, містять всі встановлені законодавством реквізити, є цінними паперами і мають вексельну силу.

Позивач зазначає, що за наведеним в позові Векселями виникла заборгованість відповідача перед позивачем, з їх оплати.

Згідно зі ст. 16 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Згідно ст.197 Цивільного кодексу України за передавальним написом, вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером, переходять усі права, посвідчені цінним папером.

Таким чином, позивач зазначає, що ПАТ «Концерн Стирол» є законним векселедержателем вищевказаних простих Векселів, що підтверджується іменним індосаментом на позивача на зворотній стороні Векселів.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Разом з цим, відповідно до статті 53, 78 Уніфікованого закону у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки, його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непредявленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця. Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи предявлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (ст.ст. 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

У звязку з чим, позивач стверджує, що Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не пов'язує пред'явлення до платежу або протест у неплатежі з правом векселедержателя звернутись до суду з позовом про сплату за векселем. Нездійснення предявлення до платежу або протесту у неплатежі не позбавляє позивача права у строки, передбачені зазначеним Законом, звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Зокрема, позивач посилається на п.19 постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» від 08.06.2007 № 5, яким роз'яснено, що перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі (абз.1 ст.70. ст.78 Уніфікованого закону).

Також, відповідно до позиції Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, яка викладена в листі N 06-10/629 від 02.12.2002 року, ч.1 ст. 70 глави XI «Позовна давність» Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлює, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Ця норма стосується не тільки векселедержателя, а всіх осіб, що мають право вимагати за векселем. Таким чином, виходячи з зазначеного вище векселедержатель має право заявити позови за векселями до акцептанта переказного чи векселедавця простого векселя протягом трьох років з дати настання строку платежу.

По наведених в позові Векселях строки платежу встановлені до: 08.01.2015 року, 20.07.2015 року, 02.02.2015 року, 02.12.2015 року, 08.12.2015 року, 10.12.2015 року та 26.12.2015 року. Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом, не минув трирічний строк позовної давності для предявлення вимог за такими Векселями.

Крім цього, відповідно до статті 5 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону згадані положення про відсотки стосуються і простого векселя.

Відсотки за векселем нараховуються на вексельну суму за весь термін від дати складання векселя по вказаний у векселі день пред'явлення векселя до платежу.

За векселями №№633031945671, 633031945672, 633031945673, 633031945670, виписаними 02.02.2006 року з терміном пред'явлення до платежу до 02.02.2015 року, передбачено нарахування відсотків на вексельну суму виходячи з 16% річних. У звязку з чим, позивач просить стягнути відсотки за наведеними Векселями за період з 02.02.2006 року по 02.02.2015 року. За векселями №№633031945818, 633031945819, 633031945820, 633031945821, 633031945822, 633031945823, 633031945824, виписаними 26.12.2005 року з терміном пред'явлення до платежу до 26.12.2015 року, передбачено нарахування відсотків на вексельну суму виходячи з 16% річних. У звязку з чим, позивач просить стягнути відсотки за наведеними Векселями за період з 26.12.2005 року по 26.12.2015 року. Всього, за наведеним Векселями позивач просить стягнути 20036222,51 грн. відсотків.

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи викладені в позові обставини, судом встановлено.

Як визначено п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», простий або акцептований переказний вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54).

У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Також, як визначено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

Статтею 53 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі (далі - Уніфікований закон) визначено, що після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Таким чином, враховуючи, що згідно ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54), векселедавець за простим векселем ототожнюється з акцептантом за переказним векселем.

Також, ч. 2 ст. 78 Уніфікованого закону визначено, що прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Статтею 23 Уніфікованого закону визначено, що переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Згідно зі ст. 25 Уніфікованого закону акцепт вчинюється на переказному векселі. Акцепт виражається словом «акцептований» або будь-яким іншим рівнозначним словом. Він підписується трасатом. Простий підпис трасата, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту.

Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення або якщо він повинен бути пред'явлений для акцепту протягом визначеного строку в силу особливої вимоги, то акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення. У разі відсутності дати держатель, щоб зберегти своє право регресу проти індосанта і трасанта, повинен засвідчити це упущення своєчасно здійсненим протестом.

Таким чином, з огляду на наведені норми, факт предявлення простого векселя для оплати, має бути засвідчено відповідною відміткою векселедержателя або протестом, від дати яких і відраховується вексельна давність, тобто строк для захисту права векселедержателя, інакше строк, протягом якого існує право вимоги щодо оплати векселя.

При цьому, оскільки строк платежу у векселі передбачено за предявленням до визначеного строку, факт реалізації відповідного права полягає у виставленні платнику відповідної вимоги. Якщо звернення з вимогою про оплату не відбулось, векселедержатель вважається таким, що не скористався своїм правом за векселем.

При цьому, визначена ст. 53 Уніфікованого закону втрата держателем права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта, свідчить, що наведені особи з відповідного моменту не відповідають за оплату векселя і право вимоги до них відсутнє і не підлягає захисту. До акцептанта (векселедавця за простим векселем) відповідне право не втрачається, однак відповідна норма не свідчить про будь-яке продовження строків предявлення векселя для оплати, а визначає лише наявність чи відсутність права.

У звязку з чим, суд зазначає, що відповідні норми передбачають, що векселедержатель не втрачає права вимоги за векселем до векселедавця простого векселя протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. Тобто векселедержатель має право предявити відповідну вимогу протягом трьох років з дати настання строку платежу за векселем.

Однак, при цьому, необхідно розрізняти поняття права вимоги і поняття захисту порушеного права в судовому порядку, яке виникає в разі порушення, тобто незадоволення права вимоги.

Зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» вбачається, що пред'явлення векселя до платежу є необхідною умовою одержання належного за ним платежу.

Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, в разі, якщо векселедержатель (кредитор) не здійснив належного предявлення векселя до виконання, він вважається таким, що прострочив і, оскільки боржник не міг виконати свій обов'язок до предявлення вимоги про оплату векселя, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, принаймні до момент предявлення відповідної вимоги.

Як вбачається наведених в позові Векселів, такі векселі не містять відмітки щодо предявлення їх до оплати ні на момент настання строку, ні в будь-який інший момент до подання позову. За таких обставин, відсутній факт порушення права позивача (векселедержателя) щодо оплати Векселів.

Оскільки, з заявлених у позові Векселів відсутня відмітка про предявлення їх до платежу, за таким векселями право вимоги позивачем не реалізовано і відповідач не міг виконати свій обовязок до предявлення відповідної вимоги кредитора. За таких обставин, на момент звернення до суду відсутнє порушене право, яке підлягає судовому захисту.

Відповідне право стосується як вимоги про оплату Векселів, так і сплати відсотків за ними, які входять до вексельної суми згідно зі ст. 5 Уніфікованого закону і відрізняються від передбачених ст. 48 Уніфікованого закону відсотків за прострочення оплати векселя.

В той же час, з огляду на норму ст. 53 Уніфікованого закону, позивач, як векселедержатель, не позбавлений права звернутись до векселедавця простого векселя (відповідача) з вимогою про його оплату протягом строку вексельної давності і в разі невиконання вимоги про оплату, відповідне право буде порушеним і підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню.

Також, під час розгляду справи, що відбувалось в судових засіданнях 15.09.2016 року, 29.09.2016 року, 13.10.2016 року, 10.11.2016 року та 17.11.2016 року, тобто в пять судових засідань протягом двох місяців, в порушення вимог суду та норм процесуального законодавства, відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, поважність причин неявки не обґрунтував та не підтвердив.

Зокрема, ще в клопотанні від 10.11.2016 року, поданому безпосередньо до канцелярії суду перед самим судовим засіданням, відповідач просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості підготувати обґрунтований відзив на позов.

Однак, в наступне судове засідання 17.11.2016 року представник відповідача не зявився, перед самим судовим засіданням до канцелярії суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

У звязку з чим, суд зазначає, що договори про надання правової допомоги укладені саме з Адвокатським обєднанням «Солодко і партнери», однак відповідачем не надано пояснень та доказів щодо кількості адвокатів чи інших представників та їх зайнятості на момент судового засідання 17.11.2016 року, що не обґрунтовує поважності причин неприбуття в судове засідання.

Крім того, представник відповідача знайомився з матеріалами справи 09.11.2016 року і у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву. Однак, відповідачем відзив у справі не подано, натомість перед судовим засідання 17.11.2016 року подано необґрунтоване клопотання про призначення колегіального розгляду справи у звязку з її складністю. При цьому, необґрунтовано в чому полягає складність справи.

Таким чином, відповідач протягом двох місяців розгляду справи в пять судових засідань не забезпечив явку свого уповноваженого представника без поважних причин, не надав відзив на позов, натомість подавав безпідставні клопотання.

Відповідні обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання вимог суду, зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою перешкоджання суду вирішити спір по суті та затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право стягнути у доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

З огляду на викладене, керуючись п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд накладає на відповідача Приватне акціонерне товариство «Стиролбіотех» штраф за ухилення від виконання вимог суду у сумі 1 700 грн. Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стиролбіотех» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 127, код 04688648) в доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу за ухилення від виконання вимог суду.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 01.12.2016 р.