Рішення № 63087610, 30.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016

Справа №910/18228/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дітрейд ЛТД”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтікс”

про стягнення 15458,21 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явились

Від відповідача: не з’явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом комунальне товариство з обмеженою відповідальністю “Дітрейд ЛТД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Елтікс” про стягнення заборгованості за договором поставки № 43В від 01.01.2016 в сумі 15458,21 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 43В від 01.01.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 15458,21 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18228/16, розгляд останньої призначено на 07.11.2016.

Позивач в судове засідання 07.11.2016 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 07.10.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.11.2016 розгляд справи відкладено на 30.11.2016.

В судове засідання 30.11.2016 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням встановленого терміну зберігання" та в зв’язку з вибуттям.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (покупець) укладено договір № 43В, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується приймати, розміщувати в торговельній мережі, реалізовувати кінцевому покупцю (споживачу) і оплачувати продукцію виробництва СП “Вітмарк-Україна” (надалі товар) на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна і асортимент товару, що поставляється Постачальником, затверджуються специфікацією товару на підставі пропозиції постачальника. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату кожної партії товару з відстрочкою 40 (сорок) календарних днів від дати поставки товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника тільки в розрахункові дні покупця - робочі вівторок і п'ятницю. Датою поставки товару вважається дата підписання товарної накладної представником покупця. Датою оплати вважається день, в який сума коштів, що підлягають оплаті, списується з рахунків покупця.

Згідно з пунктом 9.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження факту поставки товару за договором № 43В від 01.01.2016 позивач надав до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, підписаних та скріплених печатками (штампами) обох контрагентів: № 0115142 від 19.01.2016 на суму 4066,20 грн.; № 0226166 від 27.02.2016 на суму 8128,44 грн.; № 0311037 від 11.03.2016 на суму 3834,18 грн.; № 0315054 від 15.03.2016 на суму 7034,76 грн.; № 0318120 від 18.03.2016 на суму 6754,68 грн.; № 0322111 від 22.03.2016 на суму 3158,64 грн.; № 0325043 від 25.03.2015 на суму 3116,34 грн.; № 0329040 від 29.03.2016 на суму 3896,82 грн.; № 0401103 від 01.04.2016 на суму 1926,72 грн.; № 0405177 від 05.04.2016 на суму 3837,78 грн. Загальна вартість поставленого згідно перелічених товарно-транспортних накладних товару становить 45754,56 грн.

В підтвердження факту часткової оплати отриманого товару відповідачем, позивач надав до матеріалів справи довідку Публічного акціонерного товариства “Промислово-фінансовий банк” № 10/01-1635/16 від 20.09.2016. Згідної вказаної довідки за поставлений згідно договору № 43В від 01.01.2016 товар відповідач сплатив позивачу 30296,35 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 43В від 01.01.2016 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати (відстрочка 40 календарних днів від дати поставки), поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 15458,21 грн., що також не було спростовано відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого товару за договором № 43В від 01.01.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 15458,21 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 15458,21 грн.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 29, ідентифікаційний код 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" (04073, м. Київ, вулиця Куренівська, буд. 14-Б, ідентифікаційний код 39896792) 15458 (п’ятнадцять тисяч чотириста п’ятдесят вісім) грн. 21 коп. заборгованості та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.12.2016

Суддя І.В. Усатенко