Рішення № 63087543, 21.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №916/2106/16

За позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 6867395,88 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Токарчук Б.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення суми заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору про пайову участь розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.

У судове засідання 21.11.2016 Позивач представників не направив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення Позивачу листа, у якому судом направлялася ухвала про призначення судового засідання на 21.11.2016.

Судом враховано, що Позивачем було подано новий розрахунок заборгованості та санкцій, які рахуються непогашеними за Відповідачем станом на 28.08.2016, але оскільки клопотання про збільшення позовних вимог не заявлялося, то суд розглядає позовні вимоги у раніше заявленому розмірі - 6867395,88 грн.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не подала, і представників у судове засідання також не направила, хоча і їй ухвала суду про призначення судового засідання на 21.11.2016 направлялася рекомендованим листом.

Відповідач проти позову заперечував, та зокрема, оскільки вважав, що додаткова угода про перенесення строків оплат по договору було укладена поза строком його дії, просив застосувати позовну давність до усіх вимог даного спору, посилався на неправомірність умов договору та додаткової угоди через не врахування норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та що Позивачем було неправомірно не зараховані сплачені Відповідачем кошти у сумі 1281905,94 грн. в погашення заборгованості з пайової участі.

Представником Відповідача у судовому засіданні 21.11.2016 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки про дане судове засідання за твердженнями Відповідача він довідався випадково з ЄДРСР, де було розміщено ухвалу суду при призначення засідання на вказану дату. Тому у зв'язку з наведеним, та зі зміною керівництва, відсутністю повного переліку матеріалів та залученням нового представника Відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд дослідив клопотання Відповідача, та встановив, що наведені ним твердження про те, що він довідався про існування ухвали з ЄДР спростовуються залученим до матеріалів зворотнім поштовим повідомленням про вручення Позивачу 11.11.2016 листа, у якому судом направлялася ухвала про призначення судового засідання на 21.11.2016.

А такі обставини, як зміна керівництва, відсутність повного переліку матеріалів та залученням нового представника для участі у засіданні не передбачені ст. 77 ГПК України як підстави для відкладення розгляду справи.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, і також закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, у тому числі з урахуванням його продовження ухвалою суду за клопотанням сторони спору, тому клопотання Відповідача суд відхиляє та здійснює розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між Позивачем, як виконкомом, та Відповідачем, як забудовником, договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (зареєстрований 27.07.2006 за № 243, далі - Договір), Відповідач зобов'язався протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для будівництва торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), перерахувати пайову участь у розмірі 10662562 грн. (без ПДВ) на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - УКБ, Третя особа) №37182033001148, відкритий в Управлінні Державного Казначейства в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 04056902.

У розділі 8 Договору сторони встановили, що він діє до введення об'єкту в експлуатацію відповідно до рішення виконкому (Позивача) від 27.07.2006 № 327.

Додатковою угодою від 13.12.2012 сторони підтвердили сплату Відповідачем пайової участі у розмірі 5000000 грн. згідно з Договором, та встановили, що Відповідач зобов'язаний в строк до 31.12.2013 перерахувати остаточну суму пайової участі в розмірі 5662562 грн. наступним чином:

- 500000 грн. - в строк до 31.12.2012;

- 5162562 грн. - в строк до 31.12.2013.

Кошти повинні бути перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритого для виконання місцевого бюджету Малиновського району за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», код ЄДРПОУ 38016923, МФО 828011, на р/р 31513921700007.

Щодо доводів відповідача про укладення додаткової угоди поза строком дії Договору («…до введення об'єкту в експлуатацію відповідно до рішення виконкому від 27.07.2006 № 327…»), то суд дані доводи відхиляє, оскілки згідно з частиною 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З сукупного аналізу указаних норм випливає, що не зазначення в договорі строку його дії свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону. І аналогічну правову позицію викладено у листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Відтак, за відсутності у Договорі чітко визначеного строку його дії та враховуючи подальші дії сторін (часткові сплати з боку Відповідача та прийняття Позивачем рішень на з згоду з пропозицією Відповідача про продовження строків внесення оплат по Договору), суд дійшов висновку, що воля сторін полягала у встановленні строку дії договору до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.

Відхиляючи заперечення Відповідача, що сплила трирічна позовна давність для вимог позову про стягнення заборгованості суд зазначає, що укладенням Додаткової угоди від 13.12.2012 сторони змінили строки сплати заборгованості в сумі 5662562 грн. та встановили нові строки для її сплати частинами: 500000 грн. - в строк до 31.12.2012 і 5162562 грн. - в строк до 31.12.2013.

Суд зазначає, що усупереч твердженням Відповідача укладення додаткової угоди не є визнанням боргу у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України, а на натомість є внесенням сторонами змін у Договір за взаємною знадою щодо строків сплати заборгованості (ст.ст. 626, 627, 651 (1), 654 ЦК України).

Доводи Відповідача про неправомірність умов Договору, з урахуванням Додаткової угоди, через те, що при його укладенні не були враховані норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та доводи Позивача, що Договір закону не суперечить, судом до уваги не приймаються з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст. 204 ЦК України, а саме оскільки ані Договір, ані додаткова угода до нього на даний час не визнані недійсними компетентним судом та їх дійсність не є предметом оскарження у даній або у іншій судовій справі (щодо іншої справи - суду не надано доказів протилежного).

Спір у справі виник у зв'язку з простроченням сплати Відповідачем суми пайової участі, яка підлягала сплаті до 31.12.2013 у розмірі 5162562 грн., та по якій станом на час звернення Позивача до суду та розгляду справи судом непогашеними залишились 3162562грн.

Наявність у Відповідача заборгованості в сумі 3162562грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; розмір заборгованості є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

При цьому, посилання Відповідача на сплату ним у рахунок пайової участі 1281905,94 грн., які неправомірно не були зараховані Позивачем у погашення заборгованості, судом розглянуті та відхиляються, оскільки відповідно до виписки з протоколу № 30 засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 13.09.2012, на час розгляду комісією звернення Відповідача, останньому було нараховано штрафних санкцій на суму 1281905,94 грн. за попереднє прострочення сплати пайового внеску, які (санкції) останній зобов'язався оплатити у зв'язку зі зверненням з клопотанням про зміну строків сплати решти несплаченого пайового внеску в сумі 5662562 грн. Комісією було вирішено, при умові сплати штрафних санкцій в сумі 1281905,94 грн., рекомендувати виконкому змінити строки сплати решти несплаченого пайового внеску наступним чином: 500000 грн. - в строк до 31.12.2012; 5162562 грн. - в строк до 31.12.2013.

Рішення комісії, оформлене протоколом № 30 від 13.09.2012, про сплату санкцій в сумі 1281905,94 грн., Відповідачем оскаржено не було.

Як убачається з подальших правовідносин сторін, та зокрема, з дій Відповідача, нараховані та вказані в протоколі № 30 від 13.09.2012 санкції в сумі 1281905,94 грн. були добровільно сплачені Відповідачем 28.11.2012 платіжним дорученням № 230, і у подальшому 13.12.2012 було прийнято рішення № 542, зокрема, про зміну строків сплати решти пайового внеску, на виконання чого сторони уклали Додаткову угоду від 13.12.2012 до Договору. Відтак, усупереч твердженням Відповідача, сплачена ним на виконання протоколу № 30 від 13.09.2012 сума 1281905,94 грн. є за згодою сторін визначеною сумою санкцій та була правомірно зарахована у сплату санкцій, а не у погашення заборгованості зі сплати внеску на пайову участь.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 3162562 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляється заява Відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення 3162562грн. заборгованості, оскільки строк її сплати був встановлений до 31.12.2013, а отже трирічна позовна давність за ст. 257 ЦК України станом на 04.08.2016 не сплила.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування:

- пені на підставі п. 4.2.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 13.12.2012, ст.ст. 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунки:

- пені в сумі 398153,75 грн., нарахованої на суму непогашеної заборгованості 5162562 грн. за період 01.01.2014 - 30.06.2014,

- 3% річних в сумі 277849,73 грн., нарахованих на суму непогашеної заборгованості в розмірах від 5162562 грн., та з урахуванням її часткового погашення та зменшення, до 3162562 грн., за період 01.01.2014 - 10.06.2016;

- втрат від інфляції в сумі 3028830,40 грн., нарахованих на суму непогашеної заборгованості в розмірах від 5162562 грн., та з урахуванням її часткового погашення та зменшення, до 3162562 грн., за період січень 2014 року - червень 2016 року,

наведені у позові, судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

Заява Відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції судом розглянута та відхилена, оскільки до них застосовується встановлений ст. 257 ЦК України загальний трирічний строк позовної давності, який з 01.01.2014 (перший день прострочення виконання зобов'язання зі сплати 5162562 грн.) та станом на 04.08.2016 (день звернення до суду з позовом), не сплив.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 277849,73 грн. та втрат від інфляції в сумі 3028830,40 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Натомість, за заявою Відповідача суд застосовує позовну давність до вимог про стягнення пені в сумі 398153,75 грн., нарахованої на суму непогашеної заборгованості 5162562 грн. за період 01.01.2014 - 30.06.2014, оскільки станом на 04.08.2016, на день звернення до суду з позовом, сплив встановлений ст. 258 ЦК України спеціальний однорічний строк позовної давності для вимог про стягнення пені.

Позивач не навів та не обґрунтував поважність причин пропущення позовної давності по вимогам про стягнення пені, тому суд застосовує позовну давність за заявою Відповідача та на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовляє у позові у частині вимог про стягнення пені.

Отже, підсумовуючи все вищенаведене позов задовольняється судом частково.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» (м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1; ідентифікаційний код 33603182) на користь виконавчого комітету Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1; ідентифікаційний код 04056919) на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання міського бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», код ЄДРПОУ 38016923, МФО 828011 на р/р 31513921700007: основну заборгованість у розмірі 3162562 (три мільйони сто шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн., 3% річних у розмір 277849 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 73 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 3028830 (три мільйони двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 40 коп.

Видати наказ.

У іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» (м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1; ідентифікаційний код 33603182) на користь виконавчого комітету Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1; ідентифікаційний код 04056919) 97038 (дев'яносто сім тисяч тридцять вісім) грн. 63 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2016

Суддя Сташків Р.Б.