Ухвала суду № 63087531, 28.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.11.2016Справа № 910/30034/15За скаргою Акціонерної компанії «Харківобленерго»

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу від 10.03.2016 у справі № 910/30034/15

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТРАНСФЕРБУТИК"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ВАТ «Запоріжжяобленерго»

про стягнення 44796315,44 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін, третьої особи та ВДВС не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва у порядку ст. 121-2 ГПК України прийнято до розгляду указану скаргу про:

- визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення та вилучення готівкових коштів боржника ТОВ «ФК «Трансфербутік» з метою їх вилучення;

- визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на арешт усіх у майбутньому відкритих рахунків боржника ТОВ «ФК Трансфербутік» у банківських установах України та примусового списання з них коштів з метою покриття майнових вимог стягувача;

- визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення майна боржника ТОВ «ФК «Трансфербутік» та накладення на нього арешту з метою реалізації;

- визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення транспортних засобів боржника ТОВ «ФК «Трансфербутік» та накладення на них арешту з метою реалізації;

- визнання незаконною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на звернення до суду з поданням про заборону виїзду за кордон ОСОБА_2, як єдиної відповідальної особи за діяльність ТОВ «ФК Трансфербутік» з метою виконання у повному обсязі рішення суду;

- зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни вжити перелічених вище заходів щодо примусового виконання наказу від 10.03.2016 № 910/30034/15.

Також скаржник просить суд винести окрему ухвалу щодо недоліків у роботі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни.

У судове засідання 28.11.2016 сторони, третя особа та ВДВС представників не направили. Судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому суд перейшов до розгляду заяви у даному засіданні.

Предметом оскарження є перелічена вище бездіяльність державного виконавця, яка на думку скаржника стала підставою невиконання наказу Господарським судом міста Києва від 10.03.2016 № 910/30034/15.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - Закон у редакції на час, коли мали вчинюватися дії, бездіяльність щодо не вчинення яких оскаржується) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

За приписами ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 65 Закону, готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

З наданих державним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем було отримано від Державної фіскальної служби України відомості про наявність у боржника відкритих рахунків у банківських установах та постановою від 24.05.2016 накладено арешт на кошти, які містяться на цих рахунках. Зазначену постанову було скеровано банківським установам, де відкриті рахунки боржника, і банками її було прийнято до виконання. Також державним виконавцем до банківських установ було направлено відповідні платіжні вимоги для безспірного списання коштів з рахунків боржника, копії яких також наявні у матеріалах виконавчого провадження.

При повторному направленні запиту до Державної фіскальної служби України державним виконавцем було встановлено, що нових рахунків боржник не відкривав.

З огляду на наведене, і також враховуючи наявну у матеріалах справи (у копіях матеріалів виконавчого провадження) відповідь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відсутність боржника у реєстрах значних власників цінних паперів, судом відхиляються посилання скаржника, що державний виконавець не вжив усіх заходів щодо накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, які знаходяться на рахунках і вкладах у баках та/або інших фінансових установах, оскільки з встановлених вище судом обставин вбачається, що державний виконавець вжив усіх належних та передбачених законом заходів щодо отримання від компетентних державних органів, та зокрема, Державної фіскальної служби України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відомостей про ціні папери та рахунки боржника, та наклав арешт на кошти на виявлених рахунках. Відомостей про інші цінності на рахунках боржника держаний орган виконавцю не надав, і у матеріалах виконавчого провадження такі відомості також відсутні.

При цьому, скаржником не доведено, щодо яких коштів/цінностей боржника та які обліковуються на яких рахунках державним виконавцем було отримано відомості, але не вжито заходів щодо накладення арешту, або - до якого органу державний виконавець був зобов'язаний (міг) звернутися щодо отримання відомостей про кошти/цінності боржника, які обліковуються на рахунках боржника, але не звернувся, та що при цьому цей орган не дублював би інформацію про кошти/цінності боржника які обліковуються на рахунках боржника, надану державному виконавцю Державною фіскальною службою України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Судом також враховано виявлення державним виконавцем тої обставини, що нових рахунків боржник не відкривав з часу отримання попередніх відомостей від Державної фіскальної служби України, тому у державного виконавця підстави для звернення у третій раз щодо органу ДФС про отримання інформацій про нові відкриті рахунки та накладення арешту на кошти на них об'єктивно були відсутні (попередньо отримана інформація вже була опрацьована та не змінилась).

Доводи щодо невжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на арешт усіх у майбутньому відкритих рахунків боржника у банківських установах України та примусового списання з них коштів з метою покриття майнових вимог стягувача судом розглянуті і також відхилені, оскільки, як було встановлено вище судом з матеріалів виконавчого провадження, при повторному зверненні державного виконавця до органу ДФС щодо відкриття боржником нових рахунків було отримано негативну відповідь, отже звертатися і в третій раз підстави у державного виконавця були відсутні - відсутні докази, що змінилися істотні обставини, які б дозволили боржнику відкрити новий рахунок, відмінні від тих, які існували на час отримання відповіді на другий запит до ДФС.

Відхиляючи посилання на бездіяльність судом також прийнято до уваги, що у матеріалах справи (у копіях матеріалів виконавчого провадження) наявні відповіді Держгеокадастів про відсутність зареєстрованих за боржником земельних ділянок.

При цьому, ст. 65 Закону врегульовано порядок вчинення виконавчих дій у разі, якщо боржник після накладення арешту на кошти відкриває нові рахунки - за такі дії передбачена кримінальна відповідальність, про яку державний виконавець також попередив боржника у п. 3 постанови про арешт коштів від 24.05.2016.

Посилання скаржника на невжиття державним виконавцем Рубель І.В. заходів, спрямованих на виявлення майна боржника та накладення на нього арешту судом також розглянуті на відхилені, оскільки з наданих копій виконавчого провадження вбачається, що зі здійснених державним виконавцем запитів до відповідних державних реєстрів з останніх були отримані відомості про відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого та рухомого майна.

Натомість суд визнає обґрунтованими доводи скаржника щодо невжиття державним виконавцем Рубель І.В. заходів, спрямованих на виявлення транспортних засобів боржника та на виявлення готівкових коштів боржника, оскільки всупереч ст. 11 Закону та 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (наказ Мінюсту від 02.04.2012 N 512/5, інструкція у редакції на час, коли мали вчинюватися дії, бездіяльність щодо не вчинення яких оскаржується), державний виконавець мав право направити запит до Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та здійснити вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, чого державним виконавцем зроблено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного

Разом із цим, вимоги скарги про визнання протиправною бездіяльності щодо не вилучення готівкових коштів боржника та не накладення арешту на автомобілі боржника судом відхилені, оскільки за відсутності доказів наявності у боржника готівкових коштів та автомобілів у державного виконавця ще не виникло обов'язку щодо їх вилучення та арешту відповідно. Тобто, у цій частині права скаржника з боку державного виконавця не порушені, оскільки у останнього ще не виникли підстави вчинити відповідних дій.

Щодо невжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на звернення до суду з поданням про заборону виїзду за кордон ОСОБА_2, директора боржника, то суд зазначає, що за приписами п. 12.1 Інструкції, обов'язковим реквізитом такого подання є, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дата його народження (число, місяць, рік). Позаяк у матеріалах виконавчого провадження відомості, зокрема, про дату народження керівника боржника відсутні, то з запитом на отримання відомостей, необхідних для формування подання до його подачі до суду державний виконавець обгрунтвоано звернувся до стягувача, як до особи, яка мала господарські зносини з боржником, але від стягувача відповіді на запит державного виконавця не надходило, тоді як формування подання без одного з обов'язкових реквізитів не є правомірним, оскільки суперечить вказаному пункту Інструкції. З огляду на наведене протиправної бездіяльності з боку державного виконавця у не формуванні та не зверненні з поданням суд не вбачає через відсутність у державного виконавця необхідних для формування такого подання відомостей та ненадання їх державному виконавцю у тому числі і самим стягувачем.

З огляду на наведене, вимоги скарги підлягають задоволенню у частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення транспортних засобів боржника та на виявлення готівкових коштів боржника, та суд зобов'язує державного виконавця ці дії вчинити.

У іншій частині скаржником не доведено заявлену ним у скарзі бездіяльність державного виконавця, тому підстави для задоволення інших вимог скарги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (бездіяльність по яким заявляється) у суду відсутні.

Також через недоведеність скаржником вагомих, а не незначних у вигляді ненаправлення одного запиту та не здійснення одної дії, недоліків у роботі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, підстави для винесення окремої ухвали у суду відсутні.

Додатково на відхилення інших наведених у скарзі доводів скаржника суд зазначає, що недосягнення мети виконавчого провадження - виконання судового рішення може бути не тільки виною державного виконавця, на що посилається скаржник, а й з об'єктивних підстав у передбачених Законом випадках, наприклад за ст. 47 Закону - якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. І також, об'єктивність вживання державним виконавцем примусових заходів виконання рішення повинна кореспондуватися з наявністю підстав для їх вчинення, зокрема, не є розумним та перспективним часте направлення запитів щодо виявлення нових відкритих боржником рахунків у банках якщо вже було отримано негативну відповідь на запит, недавно здійснений раніше, натомість вбачається обґрунтованим періодичне направлення таких запитів через проміжок часу, а по отриманню негативної відповіді - направлення всіх сил та засобів на вчинення інших виконавчих дій по розшуку майна боржника.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго» на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу від 10.03.2016 у справі № 910/30034/15 Господарського суду міста Києва задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення готівкових коштів боржника ТОВ «ФК «Трансфербутік», яка виявилася у не здійсненні виходу за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та зобов'язати державного виконавця здійснити вихід за місцезнаходженням ТОВ «ФК «Трансфербутік».

Визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо невжиття заходів, спрямованих на виявлення транспортних засобів боржника ТОВ «ФК «Трансфербутік», яка виявилася у не направленні запиту до Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язати державного виконавця виявити запит до Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

У іншій частині у задоволенні вимог скарги відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків